Ухвала суду № 54393108, 17.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 751/9081/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Маслюк Н.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко В.Е., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - Постилякової Марини Борисівни на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови. Свої вимоги мотивує тим, що вважає спірну постанову незаконною, оскільки судове рішення не виконується в частині здійснення виплат з поважних причин, а саме: через відсутність фінансування на виплату даної щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 жовтня 2015 року задоволено вказаний позов. Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Постилякової М.Б. від 09 вересня 2015 року у виконавчому провадженні № 47205401 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради виконавчого збору у розмірі 2040,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - Постилякова Марина Борисівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

На примусовову виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області перебуває виконавчий лист № 751/4749/14 виданий 13.03.2015 року Новозаводським районним судом міста Чернігова на виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до УПСЗН Новозаводської районної у місті Чернігові ради про зобов'язання Управління провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік.

На виконання виконавчого листа № 751/4749/14, виданого 13.03.2015 року Новозаводським районним судом міста Чернігова, державним виконавцем 09.04.2015 року відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника виконати самостійно рішення суду в строк до 16.04.2015 року (а.с. 6).

09.09.2015 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 2040,00 грн. (а.с. 4).

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, державним виконавцем може бути винесено постанову про накладення штрафу виключно у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Перелік причин, які можуть визнаватися поважними Законом України «Про виконавче провадження» - не встановлений.

У зв'язку з цим суд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність у боржника поважних причин невиконання судового рішення, керується власним переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні приєднаних до матеріалів справи доказів, як це передбачено ч. 1 ст. 86 КАС України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було надано вірну оцінку обставинам, на які посилався позивач в адміністративному позові, та зроблено правильний висновок про відсутність підстав для накладення на нього штрафу з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що Управління не виконало вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме: згідно рішення не було проведено виплату допомоги. Проте, Управлінням повідомлено, що виплата допомоги ОСОБА_3 позивачем не може бути здійснена, у зв'язку з відсутністю коштів, оскільки вони не є власністю Управління та не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного фінансування за рахунок державного бюджету (а.с.7-8).

Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із частинами першою та другою статті 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Приписами частини першої ст. 27 Закону закріплено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 3.7.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Відповідно до частини першої статті 28 вказаного Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова про стягнення судового збору за невиконання самостійно судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Разом з тим, виходячи з положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради є виконавчим органом відповідної міської ради у системі регулювання праці та соціального захисту населення, який утримується за рахунок коштів районного у місті бюджету та здійснює виконання державних програм відповідного соціального спрямування за рахунок коштів державного бюджету, та не наділене повноваженнями здійснювати розподіл бюджетних коштів.

Отже, невиконання судового рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду України від 24 березня 2015 року (Справа № 21-66а15), яка відповідно до статті 244-2 КАС України, є обов'язковою до виконання.

Водночас, згідно приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова про стягнення судового збору є передчасною та такою, що підлягає скасуванню.

Отже, вимоги позовної заяви є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - Постилякової Марини Борисівни - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 17.12.2015 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.