Ухвала суду № 54392664, 08.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 р. Справа № 6328/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Простір» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Простір» до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Простір» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.12.2010 року № 001163230/0 та від 24.02.2010 року № 0011632301/1, якими йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27741,00 грн., в тому числі 18494,00 грн. за основним платежем і 9247,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивач не надав суду належних і достатніх доказів реальності та товарності господарських операцій між ним та ПП «Версант» і ПП «Бізнес Груп». А оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги і заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, 18-22.11.2010 року працівники Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області провели документальну позапланову перевірку ПП «Простір» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.03.2010 року до 31.05.2010 року, за результатами якої складено акт від 26.11.2010 року № 982/2301/30953943.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, який перевірявся, на загальну суму 18494,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція в Сокальському районі Львівської області прийняла податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 року № 001163230/0, яким ПП «Простір» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27741,00 грн., в тому числі 18494,00 грн. за основним платежем і 9247,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ПП «Простір» оскаржило дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак його скаргу було залишено без задоволення, а рішення без змін, а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2010 року № 0011632301/1, в якому визначено податкове зобов'язання в такому ж розмірі, як і в податковому повідомленні-рішенні від 13.12.2010 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в податковому повідомленні-рішенні № 0011632301/1 помилково зазначена дата його прийняття 24.02.2010 року, хоч, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, дане рішення було прийняте 24.02.2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. п. 1.6, 1.7 ст. 1 цього Закону податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Водночас колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених в ціні цих товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, є факт реальності придбання таких товарів (робіт, послуг), для чого відповідні витрати платника податків мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку.

При цьому, за відсутності факту реального виконання господарської операції відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів, а отже, і заявлятись в подальшому до бюджетного відшкодування.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 року у справі № 21-37а10, в якій зазначено, що неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ПП «Простір» стверджує, що як покупець на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2010 року, укладеного з ПП «Версант» (продавець) отримало від останнього у березні і квітні 2010 року товар (вугілля, запчастини) на загальну суму 14328,00 грн.

На підтвердження реальності отримання від ПП «Версант» зазначеного товару позивач надав суду копії видаткових накладних від 11.03.2010 року № РН-3-11002 (товар - автошини) на суму 24000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 4000,00 грн., і від 30.04.2010 року № РН-520001 (товар - ротор електродвигуна, вал вихідний, вал привідний, вал направляючий) на суму 61968,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 10328,00 грн. та копії податкових накладних від 11.03.2010 року № 3110000002 і від 30.04.2010 року № 5240000002 на вказані суми.

ПП «Простір» стверджує, що як покупець на підставі договору купівлі-продажу від 01.0.4.2010 року, укладеного з ПП «Бізнес Груп» (продавець) отримало від останнього у травні 2010 року товар (запасні частини) на загальну суму 4166,00 грн.

На підтвердження реальності отримання від ПП «Бізнес Груп» зазначеного товару позивач надав суду копію видаткової накладної від 14.04.2010 року № РН-4-14001 (товар - торсіон, хрестовина передня, ступіца передня, гофра ступіци і сателіт коробки передач до автомобіля «Татра) на суму 25000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 4166,67 грн. і копію податкової накладної від 14.04.2010 року № 4140000001 на вказану суму.

Також на підтвердження своїх доводів позивач надав копію відомості нарахування амортизації за березень 2010 року та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 03.11.2006 року серії РСА № 722891, згідно з яким за ПП «Простір» зареєстровано самоскид марки «Татра», модель 815С1А, 1988 року випуску.

Однак колегія суддів враховує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з положеннями цих Правил учасниками транспортного процесу є вантажовідправник, вантажоотримувач та перевізник.

А відповідно до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно із змістом наведених норм товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, незалежно від умов договору поставки (купівлі-продажу) щодо сторони договору, яка зобов'язана здійснити доставку товару.

Однак всупереч вимогам наведених норм податкового законодавства та законодавства про транспорт позивач не надав суду товарно-транспортних накладних чи інших товаросупровідних документів, які б підтверджували фактичне здійснення поставки ПП «Версант» і ПП «Бізнес Груп» зазначених вище товарів, в зв'язку з чим поставка цих товарів позивачу не може вважатись встановленим фактом.

Також колегія суддів враховує, що в договорі купівлі-продажу від 01.03.2010 року, укладеному позивачем з ПП «Версант», зазначено про передачу товарно-матеріальних цінностей в 20-ти денний строк з моменту підписання договору, однак видаткова накладна, виписана згідно з цим договором, датована 30.04.2010 року.

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з наданого відповідачем акту від 21.01.2010 року № 4336/23-4/36828580 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Версант» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.11.2009 року до 31.07.2010 року, складеного Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова, під час перевірки було встановлено, що для здійснення господарської діяльності ПП «Версант» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, а загальна чисельність працюючих на підприємстві становить одна особа.

Також з акту від 21.09.2010 року № 4326/23-4/36828601 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Бізнес Груп», складеного Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова, вбачається, що під час перевірки було встановлено, що для здійснення господарської діяльності ПП «Бізнес Груп» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, а загальна чисельність працівників 0 осіб.

При цьому колегія суддів враховує, що кожна із наведених вище обставин сама по собі не є достатнім доказом відсутності факту реального здійснення господарських операцій, однак, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що ПП «Простір» всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надало належних і достатніх доказів того, що господарські операції між ним та ПП «Версант» і ПП «Бізнес Груп» мали реальний (товарний) характер, тобто не доведено факту реального отримання позивачем товарів від зазначених підприємств, що в свою чергу позбавляє позивача права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, колегія суддів вважає, що відображення позивачем в фінансовому та бухгалтерському обліку, а також використання у власній діяльності товарів (запчастин), які за найменуванням та характеристиками відповідають тим, що вказані у зазначених вище накладних, виписаних ПП «Версант» і ПП «Бізнес Груп», не є належним та беззаперечним доказом того, що ці товари були придбані саме у вказаних підприємств.

Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши зібрані докази та положення зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ПП «Простір» сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, за результатами взаємовідносин з ПП «Версант» і ПП «Бізнес Груп» з порушенням вимог законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Простір» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі № 2а-8164/11/1370 за позовом Приватного підприємства «Простір» до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 14.12.2015 року