Ухвала суду № 54392642, 16.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 521/7407/14-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Мирончук Н.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційними скаргами управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси та ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси, 3-тя особа ліквідатор відкритого акціонерного товариства "Одеський вуглекислотний завод" Волочнюк Олександр Сергійович про скасування рішення, призначення пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, 3-тя особа ліквідатор відкритого акціонерного товариства "Одеський вуглекислотний завод" Волочнюк Олександр Сергійович про визнання рішення протиправним, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 року постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16.09.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 2258, про відмову у призначенні пенсії від 11.02.2014 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 починаючи з 21 листопада 2013 року. Позовні вимоги в іншій частині залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Також, не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 01.09.1975р. позивач був прийнятий на роботу до ВАТ «Одеський вуглекислотний завод» на посаду слюсаря-ремонтника 3 розряду, а 09.04.1976 був звільнений у зв'язку із призивом на службу до Радянської Армії, строк служби з 02.05.1976 по 15.05.1978, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача.

Після сплину строку служби у рядах Радянської Армії, позивач наказом від 06.07.1978р. №38л був прийнятий на посаду слюсаря - ремонтника 5-го розряду до ВАТ «Одеський вуглекислотний завод», а 07.12.1978р. наказом №67л звільнений.

Наказом від 01.09.1994р. №41к позивач був прийнятий на посаду слюсаря 4-го розряду до ВАТ «Одеський вуглекислотний завод», а 13.10.2006 на підставі наказу № 52-ок позивач був звільнений з роботи ВАТ «Одеський вуглекислотний завод» за власним бажанням.

Загальний стаж роботи позивача склав 27 років 9 місяців та 7 днів, що підтверджується розрахунком стажу.

11.11.2013р. ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, як працівнику зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси від 11.02.2014р. № 2258 позивачу було відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах, оскільки не виконані вимоги пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, у зв'язку із відсутністю пільгової довідки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.03.2014 № 396/6-11 позивачу також було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, через невиконання вимог пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не надання пільгової довідки.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно п. «б» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах:- чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Отже, для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах на підставі п. «б» ст. 55 зазначеного Закону необхідним є наявність: факту досягнення позивачем 55 років; факту наявності трудового стажу на посаді працівника експедиції, партії, загону, дільниці і бригади не менше 10 років; а також факту безпосередньої зайнятості на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах. При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до статті 61 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затверджено Список N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до вказаного Списку №2, зазначена професія слюсарів-ремонтників, зайнятих на вуглепідготовці, виробництві кислоти, вуглецевих матеріалів.

Право на пенсію на пільгових умовах мають робітники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списками № 1 і 2 на протязі повного робочого дня. Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах, згідно списків №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383.

Згідно з пунктом 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями, незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р..

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоровя працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Частиною 2 пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

З зазначеного випливає, що, вказаним законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць саме на керівників підприємств, а тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України та статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (далі - Порядок № 637).

Трудова книжка у позивача є та записи в ній свідчать про те, що позивач працював в якості слюсаря-ремонтника на вуглекислотному заводі.

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, якщо в трудовій книжці відсутні відомості про право на пенсію на пільгових умовах, установлені для деяких категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки з усіх підприємств.

Виходячи з зазначеного, судом першої інстанції вірно встановлено, що загальний стаж роботи позивача складає 27 років 9 місяців та 7 днів, однак підтверджуючої довідки щодо стажу роботи позивачем не надано, оскільки ВАТ «Одеський вуглекислотний завод» ліквідовано.

Судом першої інстанції під час розгляду справи, були допитані в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зазначили, що працювали в ВАТ «Одеський вуглекислотний завод» разом з ОСОБА_1, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями їх трудових книжок, також зазначили, що останній працював там на посаді слюсаря-ремонтника.

Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємству в установі, організації (в тому числі колгоспі), або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Судова колегія вважає невмотивованими доводи апелянта, а саме Пенсійного органу, що для підтвердження стажу роботи приймаються виключно уточнюючі довідки підприємств або організацій, а не покази свідків, які працювали з позивачами на одному підприємстві, оскільки не можливо ставити в залежність ненадання підприємством таких довідок, у зв'язку з втратою або знищенням відповідних документів.

Зазначена позиція викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 року по справі № К/800/2206/15.

Приймаючи до уваги те, що позивачем було надано всі необхідні документи, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси та погоджується з висновком суду першої інстанції.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом 21.05.2014 року та з урахуванням уточнень до позовної заяви просив перерахувати пенсію починаючи з 08.02.2013 року, а саме з моменту її призначення.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме з 21.11.2013 року.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянтів у апеляційних скаргах за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову та запереченням до нього, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик