Ухвала суду № 54392510, 24.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2015 рокусправа № П/811/4331/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у справі № П/811/4331/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецсервіс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекціії Головного управління Державної Фіскальної Служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроспецсервіс" (далі - позивач) звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року №0000062205.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року №0000062205 в частині, якою ТОВ „Агроспецсервіс" нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за експортними та імпортними операціями на суму 28033,99 грн. (двадцять вісім тисяч тридцять три гривні, дев'яносто дев'ять копійок). У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору у цій справі, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а оскаржувана у цій справі постанова відповідає вимогам ст. 159 КАС України, тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, з 13 по 17 листопада 2014 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агроспецсервіс" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контрактах №1004-14 від 10 квітня 2014 року укладеного з фірмою-нерезидентом Prianex Holdings Limited (Кіпр) та імпортному контракту №UA 06-2013 MONINT від 26.11.2012 року Monsanto International Sarl (Швейцарія) за період з 01 листопада 2012 року по 31 жовтня 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 20 листопада 2014 року №3/11-23-22-05/23693922, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем статей 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23 вересня 2004 року за експортним контрактом №1004-14 від 10 квітня 2014 року, укладеним з фірмою-нерезидентом Prianex Holdings Limited (Кіпр) та статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23 вересня 2004 року за імпортним контрактом №UA 06-2013 MONINT від 26.11.2012 року, укладеним з Monsanto International Sarl (Швейцарія) (а.с.16-22).

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення № 0000062205 від 02 грудня 2014 року, яким позивачеві нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за експортними та імпортними операціями на загальну суму 39345,36 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанціями, Між ТОВ "Агроспецсервіс" (покупець) та компанією-нерезидентом Monsanto International Sarl (Швейцарія) (продавець) укладено контракт №UA 06-2013 MONINT від 26 листопада 2012 року на поставку продукції (посівного матеріалу) на загальну суму 471 720 доларів США.

Відповідно до додатку 1 до даного договору Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 471 720 дол. США до 20 грудня 2012 року.

На виконання умов контракту № UA 06-2013 MONINT, ТОВ "Агроспецсервіс" 18 грудня 2012 року здійснено попередню оплату за придбаний товар в сумі 471720 доларів США, що складало 3770457,96 грн.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" 23 вересня 1994 року № 185/94 встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина четверта статті 2 вказаного Закону).

Так, відповідно до постанови Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту оплати товару.

Тобто, операції з купівлі товарів за кордоном на умовах попередньої (авансової) оплати передбачають поставку придбаного товару до покупця у термін до 90 календарних днів з моменту попередньої (авансової) оплати такого товару.

Суд наголошує, що за загальноправовими принципами перебіг такого строку повинен починатися з дня, наступного за днем здійснення попередньої оплати товару.

Відтак, з 19 грудня 2012 року розпочався перебіг визначеного статтею 2 Закону 90-денного строку для поставки товару за імпортними операціями позивача.

Викладене узгоджується з приписами пункту 3.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої Постановою Правління

Національного банку України 24 березня 1999 року № 136, за якими відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у пункті 3.1 цієї Інструкції.

Згідно вантажно-митної декларації № 901050000/2013/001737, поставка товару на загальну суму 114 860 доларів США, так само як і повернення 356860,00 доларів США попередньо сплачених позивачем коштів, відбулися 19 березня 2013 року, тобто з одноденним порушенням визначеного Національним банком України строку.

Під час проведення перевірки висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, наявність якого передбачена статтею 2 Закону, не надавався.

Відповідальність за порушення вищезазначеного терміну на отримання попередньо оплачених товарів встановлена статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", відповідно до якої порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Враховуючи встановлені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для нарахування позивачеві пені за порушення встановленого Національним банком України відповідно до статті 2 Закону строку в розмірі 0,3 відсотка від суми вартості недопоставленого у встановлений строк товару (471720 доларів США х 0,3%= 1415,16 доларів США, що на час виникнення прострочення складало 11311,37 грн).

Що стосується твердження відповідача щодо нарахування позивачеві пені за прострочення поставки товару на суму 8557,15 грн за 20 березня 2013 року, суд першої інстанції чітко наголосив, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і поверненням передоплати.

Так, матеріалами справи підтверджено, що фактичне повернення коштів позивачеві контрагентом-нерезидентом відбулося 19 березня 2013 року, що посвідчується платіжним SWIFT дорученням та згідно довідки, виданої ПАТ „Укрінбанк", кошти в сумі 356860,00 доларів США - повернення частини попередньої оплати в рамках контракту №UA 06-2013 - були зараховані на кореспондентський рахунок ПАТ „Укрінбанк" 19 березня 2013 року.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів визначається як рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Аналізуючи норми п. 1.3 статті 1, п. 22.1, 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та норми ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що припинення зобов'язання та фактичне повернення коштів позивачеві відбулося саме 19 березня 2013 року, а не 20 березня 2013 року, як про це стверджує відповідач, а тому у податкового органу відсутні правові підстави для нарахування позивачеві пені в сумі 8557,15 грн.

Так, 10 квітня 2014 року між ТОВ "Агроспецсервіс" (продавець) та компанією-нерезидентом Prianex Holdings Limited (Кіпр) (покупець) укладено контракт № 1004-14 на поставку кукурудзи українського походження врожаю 2013 року на загальну суму 3150000,00 доларів США (а.с.26-29).

Серед іншого, пунктом 2 контракту передбачено, що покупець здійснює оплату за товар за даним контрактом на підставі виставлених продавцем інвойсів (рахунків), шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок продавця протягом п'яти календарних днів з дати виставлення інвойсу.

На виконання умов вищезазначеного контракту ТОВ „Агроспецсервіс" 17 червня 2014 року здійснило поставку кукурудзи контрагентові на суму 249930,45 доларів США (2936206,42 грн), що підтверджується вантажно-митною декларацією № 5040200000/2014/001938.

Беручи до уваги вищевикладену правову позицію щодо початку перебігу строку для зарахування виручки на валютний рахунок резидента з дня, наступного за днем митного оформлення експортованої продукції, суд наголошує, що останнім днем для зарахування виручки на рахунок позивача у розумінні статті 1 Закону слід вважати 15 вересня 2014 року.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що кошти в сумі 258094,90 доларів США були зараховані на розподільчий рахунок ТОВ „Агроспецсервіс" №26031620700807 16 вересня 2014 року.

Водночас, відповідна сума коштів була перерахована контрагентом позивача 15 вересня 2014 року та надійшла на кореспондентський рахунок ПАТ „Промінвестбанк" о 18-54 15 вересня 2014 року (у післяопераційний час).

У матеріалах справи наявне SWIFT-повідомлення банку контрагента позивача від 15 вересня 2014 року на суму 258094,90 доларів США, яким банк-одержувач було сповіщено про направлення валютної виручки клієнта даного банку.

Грошові кошти від контрагента позивача надійшли до банку 14 вересня 2014 року, і банк, що обслуговує рахунки ТОВ „Агроспецсервіс", прийняв відповідне платіжне доручення. Отже, вказані платіжні доручення є підтвердженням того, що датами здійснення валютування та прийняття до виконання банком документа на переказ коштів, а відтак - і датою надходження позивачеві валютної виручки, слід вважати 14 вересня 2014 року.

Однак, з причин, які не залежали від позивача, таке перерахування коштів на його розподільчий рахунок було здійснене наступного операційного дня.

Оскільки валютна виручка позивача була фактично перерахована його контрагентом-нерезидентом у строк, визначений частиною першою статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", судпершої інстанції і цій частині пришов до правильного висновку, з яким погоджується судова колегія апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для донарахування ТОВ „Агроспецсервіс" пені на підставі статті 4 вказаного Закону на суму 19476,84 грн.

За наведених обставин, доводи, наведені податковим органом в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський