Ухвала суду № 54392506, 17.12.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"17" грудня 2015 р.Справа № 922/6285/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву ТОВ "Порше Лізинг Україна" про забезпечення позову по справі

за позовом ТОВ "Порше Лізинг Україна", м. Київ до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 227 834,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідача) про стягнення 227 834,05 грн. за договором про фінансовий лізинг №00006744 від 20.02.2013 р., з яких: основний борг в розмірі 12 793,50 грн., збитки в розмірі 210 666,58 грн., пеня в розмірі 648,44 грн., 3% річних в розмірі 194,53 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 531,00 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

04.12.2015 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх.№6285), в якій просить суд:

1. Вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу (місце реєстрації: 61000, АДРЕСА_1, адреса проживання: 61000, АДРЕСА_2, ідентифікацій код - НОМЕР_1) і знаходяться у нього або в інших осіб, в межах суми позовних вимог, що становить 227 834,05 грн.

2. Направити ухвалу про забезпечення позову на виконання до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (61068, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, 10 поверх).

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 20.02.2013 р. між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг № 00006744 від 20.02.2013 р. (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб типу Audi А6 2.0 TFSI 2012 р. виробництва, шасі № WAUZZZ4G7DN079715, двигун № НОМЕР_2 (далі - об"єкт лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору. У зв'язку з систематичним порушенням відповідачем умов договору позивач звернувся до суду з даним позовом. На підставі викладеного, позивач вважає, що враховуючи порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо неповернення в зазначений строк об'єкта лізингу, що вже призвело до значних матеріальних збитків позивача, а також враховуючи загальну суму заборгованості відповідача, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанови) роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, у п. 3 Постанови роз'яснено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, у п. 1 Постанови роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, серед документів, доданих позивачем до справи не надано жодного доказу, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо.

Таким чином, позивач документально не підтвердив наявності достатніх підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та не довів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі.

Позивачем також не доведено наявності фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Водночас слід зазначити, що у пункті 7.1. вищевказаної Постанови роз'яснено, що накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. При цьому відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Проте як вбачається зі змісту заяви позивача про забезпечення позову, будь-які відомості щодо номерів рахунків, назви банківських або інших кредитно-фінансових установ, в яких вони відкриті, в даній заяві відсутні.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб, в межах суми позовних вимог, що становить 227 834,05 грн., є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать саме відповідачеві, а не іншим особам.

З огляду на вищевикладені обставини та приписи закону, суд дійшов висновку про те, що заяву позивача про забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ТОВ "Порше Лізинг Україна" про забезпечення позову відмовити.

Суддя ОСОБА_2