Рішення № 54392233, 14.12.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2015 року Справа № 913/967/15

Провадження №15/913/967/15

За позовом Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 5781 грн 74 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача не прибув;

від відповідача не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство Сєвєродонецька теплоелектроцентраль звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №604 від 05.11.2001 в сумі 2863 грн 51 коп., пені в сумі 1196 грн 63 коп., 3% річних у сумі 139 грн 68 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1581 грн 92 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.10.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 17.11.2015.

Заявою №06-05/1-202 від 13.11.2015 позивач повідомив, що відповідач після звернення з позовом до суду здійснив часткову оплату заборгованості за спірний період, а саме 10.11.2015 сплатив заборгованість по рахунку від 31.10.2012 на суму 833 грн 44 коп., по рахунку від 31.10.2013 на суму 833 грн 44 коп., а також частково 12.11.2015 здійснив оплату рахунків за опалювальний сезон 2014-2015 років у сумі 1193 грн 63 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.11.2015 розгляд справи відкладений на 01.12.2015.

Клопотанням №06-05/1-210 від 25.11.2015 позивач просив суд розглянути справу без участі представника.

Відповідач відзивом б/н 28.11.2015 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що твердження позивача про законність нарахування оплати за послугу теплові втрати за наявності теплоізольованих транзитних стояків в приміщенні відповідача при існуючій системі автономного опалення є хибним; що договір №604 від 05.11.2001 між сторонами припинено відповідно до заяви від 13.09.2009 на підставі п.10.2 договору; що договір №604 був укладений на підставі нормативно-правового акту Правил користування тепловою енергією, затверджених спільним наказом Міністерства енергетики України та Держбуду України від 28.10.1999 №307/262, держреєстрацію якого було скасовано Міністерством юстиції України 07.11.2002 (висновок №7/20) внаслідок того, що наказ порушував та зачіпав права, свободи та законні інтереси громадян, тому подальша пролонгація договору є протиправною; посилання позивача на пункт договору, в якому зазначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, доказує порушення позивачем законодавства України, оскільки до позову позивач надав копії рахунків за опалювальні сезони 2012-2013 років та 2013-2014 років; посилання позивача на акт обстеження технічного стану системи теплопостачання від 31.03.2005 є неправомірним, оскільки позивач не має жодного відношення до внутрішньобудинкової системи опалення відповідно до Акту розмежування експлуатаційної відповідальності від 12.05.2009 між Державним підприємством Сєвєродонецька теплоелектроцентраль та Комунальним підприємством Сєвєродонецькі теплові мережі; що не будучи приєднаним до мереж Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль неможливо отримати теплову енергію; що рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №1314 від 09.08.2005 Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради Державне підприємство Сєвєродонецька теплоелектроцентраль визнано виконавцем послуг з централізованого опалення; що будинок, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, і саме приміщення не обладнані приладами обліку теплової енергії; що при набранні чинності Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг повноваження стосовно встановлення тарифів на комунальну послугу з централізованого опалення належали органам місцевого самоврядування.

Письмовими поясненнями б/н від 30.11.2015 відповідач зазначив, що рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №1314 від 09.08.2005 Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради Державне підприємство Сєвєродонецька теплоелектроцентраль визнано виконавцем послуг з централізованого опалення, тобто правовідносини сторін повинні регулюватись Законом України Про житлово-комунальні послуги та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005; відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення місцями загального користування є сходові клітини, ліфтові та інші шахти, тобто відповідач повинен здійснювати оплату лише за опалення місць загального користування будинку, а не за наявність в своєму приміщенні теплоізольованих транзитних стояків.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.12.2015 розгляд справи відкладений на 14.12.2015.

Позивач письмовими поясненнями №06-05/1-224 від 10.12.2015 зазначив про те, що з відповідача не вперше стягується заборгованість у судовому порядку саме за договором №604 від 05.11.2001, тобто вказаний договір є діючим; що 02.11.2015 відповідач звертався до Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль з заявою щодо вирішення спору у справі №913/967/15 шляхом укладення мирової угоди і зазначив, що сплатить основний борг до 15.11.2015, але позивач відмовив в укладенні мирової угоди через наявність заборгованості за рішенням господарського суду у справі №913/1324/13; що заявою від 03.11.2015 відповідач просив внести зміни у діючий договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, але позивач відмовив у внесенні змін у договір.

Письмовими поясненнями б/н від 09.12.2015 відповідач просив не вважати сплату ним будь-яких коштів позивачу сплатою за даним позовом; зазначив про те, що подальшу пролонгацію договору, який був укладений на підставі нормативно-правового акту, державну реєстрація якого було скасовано внаслідок порушення прав, свобод та законних інтересів громадян, вважає протиправною; зазначив, що договір №604 від 05.11.2001 було припинено відповідно до його заяви від 13.09.2009; що підтвердженням невідповідності договору №604 від 05.11.2001 законодавству України є розгляд справи №891 Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України; що при незгоді з позовом подання контррозрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат є зайвим.

Клопотанням б/н від 09.12.2015 відповідач просив суд витребувати у позивача докази доведення до відома споживачів інформації про встановлення тарифів на теплову енергію шляхом оприлюднення або повідомлення споживачів даної категорії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №136 від 16.03.2012, №587 від 23.05.2014, №611 від 28.11.2014, №266 від 27.02.2015, №1158 від 31.03.2015.

Клопотанням б/н від 09.12.2015 відповідач просив суд продовжити строк розгляду справи на 15 днів та провести розгляд справи 14.12.2015 без його участі та представника внаслідок поновлення воєнних дій у Луганській області.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Згідно з ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У судовому засіданні 14.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2001 між Державним підприємством Сєвєродонецька теплоелектроцентраль (позивач, енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, споживач) був укладений договір №604 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого енергопостачальна організація прийняла на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1 договору).

Відповідно до п.2.1 теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: - опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року.

В п.2.2 договору сторони передбачили, що енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 15.10.2001 до 15.10.2002 теплову енергію в гарячій воді в межах Q на рік = 7 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням ЕQ=0,0037 Гкал/год, в т.ч. на опалення Q=0,0037 Гкал/год.

Згідно до п.4.2.2 договору споживач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії споживачем в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В п.5.1 договору сторони домовились, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності розрахунковим способом.

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за платіжними дорученнями, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської держадміністрації.

Згідно з п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

В п.7.2.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня за 1 рік в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з 15.10.2001 та діє до 15.10.2002.

Відповідно до п.10.2 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обовязку повної сплати спожитої теплової енергії.

Враховуючи викладене, договір продовжував свою дії відповідно на кожний наступний рік, починаючи з 2002 року.

31.03.2005 комісією у складі: начальника теплових мереж, начальника відділу збуту, інженера 1 категорії та за участю власника магазину Каприз/відповідача був складений акт обстеження технічного стану системи теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2, 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, яким встановлено, що на підставі проекту 34-2003-ОВ від 08.12.2003 проведена реконструкція системи опалення, з 31.03.2005 приміщення переведено на автономне (газовий котел) опалення, в приміщеннях магазину знаходяться 20 м опалювальних стояків з тепловіддачею 0,716 Гкал на рік, з 31.03.2005 відділ збуту ДП Сєвєродонецька ТЕЦ нарахування за опалення магазину за адресою: проспект Гвардійський, б.18, здійснює по діючим тарифам на момент розрахунку за 0,716 Гкал на рік, а володілець щорічно, до 1 жовтня, здійснює оплату розрахункової величини 0,716 Гкал на рік по діючим тарифам.

17.09.2009 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до позивача з заявою б/н від 13.09.2009, в якій просила припинити договір №604 від 05.10.2001 у відповідності до п.10.2 договору, у звязку з тим, що в приміщенні встановлено автономне опалення.

Як зазначив позивач, вартість 1 Гкал теплової енергії, що поставлялась відповідачу становила:

- з 01.04.2012 (тариф для потреб інших споживачів) 970 грн 02 коп. згідно наказу по підприємству від 21.03.2012 № 70 Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам, прийнятого на підставі Постанови НКРРКП України від 16.03.2012 № 136 Про встановлення тарифів на теплову енергію Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль;

- з 01.06.2014 по 30.11.2014 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1204 грн 47 коп.(без ПДВ) згідно наказу по підприємству від 18.06.2014 №72 Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам, прийнятого на підставі Постанови НКРРКП України від 23.05.2014 №587 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль;

- з 01.12.2014 по 28.02.2015 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1455 грн 42 коп.(без ПДВ) згідно наказу по підприємству від 10.12.2014 №126 Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам, прийнятого на підставі Постанови НКРРКП України від 28.11.2014 №611 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль;

- з 01.03.2015 по 31.03.2015 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 2089 грн 44 коп.(без ПДВ) згідно наказу по підприємству від 12.03.2015 №27 Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам, прийнятого на підставі Постанови НКРРКП України від 27.02.2015 №266 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль;

- з 01.04.2015 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1790 грн 15 коп.(без ПДВ) згідно наказу по підприємству від 01.04.2015 №40 Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам, прийнятого на підставі Постанови НКРРКП України від 31.03.2015 №1158 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль.

Опалювальний сезон 2012-2013 років було розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №1307 від 11.10.2012 Про поетапну подачу тепла на обєкти охорони здоровя, дитячі дошкільні заклади, школи, обєкти житлового фонду, культури, обєкти сімї, молоді та спорту з 16.10.2013.

Завершено опалювальний сезон 2012-2013 років на підставі розпорядження міського голови №135 від 03.04.2013 Про завершення опалювального періоду 2012-2013 років 04.04.2014.

Опалювальний сезон 2013-2014 років було розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Про внесення доповнення до рішення виконкому від 01.10.2013 №801 Про внесення змін до рішення виконкому №777 від 25.09.2013 Про поетапну подачу тепла на обєкти охорони здоровя, дитячі дошкільні заклади, школи, обєкти житлового фонду, культури, обєкти сімї, молоді та спорту від 01.10.2013 №802 з 06.10.2013.

Завершено опалювальний сезон 2013-2014 років на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №205 від 25.03.2014 Про завершення опалювального періоду 2013-2014 років 07.04.2014.

Опалювальний сезон 2014-2015 років було розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №534 від 10.10.2014 Про початок опалювального сезону 2014-2015 років з 12.10.2014.

Завершено опалювальний сезон 2014-2015 років на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №178 від 06.04.2015 Про завершення опалювального періоду 2014-2015 років 06.04.2015.

Відповідач поставлену теплову енергію в опалювальний сезон 2012-2013 роки, в опалювальний сезон 2013-2014 роки, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 2863 грн 51 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вже зазначалось судом, 05.11.2001 між Державним підприємством Сєвєродонецька теплоелектроцентраль (позивач, енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, споживач) був укладений договір №604 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п.10.2 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обовязку повної сплати спожитої теплової енергії.

17.09.2009 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до позивача з заявою б/н від 13.09.2009, в якій просила припинити договір №604 від 05.10.2001 у відповідності до п.10.2 договору, у звязку з тим, що в приміщенні встановлено автономне опалення.

Таким чином, договір №604 від 05.11.2001 припинив свою дію з 15.10.2009.

Судом критично оцінюються доводи позивача відносно того, що чинність вказаного договору підтверджена рішеннями господарського суду Луганської області від 06.12.2010 у справі №16/101 та від 02.12.2013 у справі №913/1324/13, оскільки зі змісту вказаних рішень вбачається, що у справах №16/101, №913/1324/13 обставини чинності (припинення) договору №604 від 05.10.2001 за заявою відповідача від 13.09.2009 (а.с.109) не досліджувались, відповідні факти не встановлювались, що виключає застосування положень ст.35 Господарського процесуального кодексу України. Посилання позивача на заяву відповідача від 03.11.2015, про внесення змін у договір №604 від 05.10.2001 господарський суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось, договір припинив свою дію з 15.10.2009 на підставі заяви відповідача від 13.09.2009, що унеможливлює внесення у нього змін в подальшому.

Водночас господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.4 пп.4.2 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості в сумі 2863 грн 51 коп., пені в сумі 1196 грн 63 коп., 3% річних у сумі 139 грн 68 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1581 грн 92 коп., а підставою позову позивачем визначено договір №604 від 05.10.2001. Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач в обґрунтування позовних вимог посилається і на сам факт надання послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачеві у визначених сторонами обсягах, який підтверджує актами про включення/відключення теплоустановок, виставленими рахунками, актом від 31.05.2005, та виставленими відповідачеві рахунками, тобто ці обставини також є підставою заявленого позову.

При розгляді справи суд враховує факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачеві.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Субєктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст.19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обовязок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобовязані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обовязку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобовязання відповідача оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій виробника/виконавця послуг і споживача.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобовязанням.

Відповідно до ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з теплопостачання у звязку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобовязання, що виникли між Державним підприємством Сєвєродонецька теплоелектроцентраль та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №3-184гс14.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт надання послуги до приміщення відповідача підтверджується актами про включення/відключення теплоустановок №000000025 від 25.10.2012 (а.с.72), №000001363 від 13.10.2013 (а.с.73), №0138 від 23.10.2014 (а.с.74).

Відповідачу були виставлені відповідні рахунки за опалювальний сезон 2012-2013 років (а.с.31), за опалювальний сезон 2013-2014 років (а.с.32), за жовтень 2014 квітень 2015 років (а.с.33, 35, 37, 39, 42, 45, 47), які направлялися відповідачеві поштою, про що свідчать фіскальні чеки та описи вкладення (а.с.31, 32 на звороті), реєстри розсилки цінних листів (а.с.34, 36, 38, 40, 43, 46, 48) та списки згрупованих поштових відправлень (а.с.41, 44, 49).

Крім того, позивачем направлялися відповідачеві відповідні претензії (а.с.50-55).

Суд бере до уваги, що у відповідності до акту від 31.03.2005 (а.с.30) позивачем за опалювальні сезони 2012-2013 років та 2013-2014 років виставлялися відповідні рахунки не помісячно, а за рік з урахуванням положень п.2 висновків комісії зазначеного акту, відповідно до яких відповідач щорічно, до 1 жовтня здійснює оплату розрахункової величини 0,716 Гкал на рік за діючими тарифами.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Як було встановлено судом при розгляді справи відповідач після звернення позивача з даним позовом до суду (21.10.2015), перерахував Державному підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль 10.11.2015 грошові кошти в сумі 1666 грн 88 коп. та 12.11.2015 - 1193 грн 63 коп., що підтверджується копіями відповідних квитанцій (а.с.87).

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Посилання відповідача на те, що він помилково сплатив позивачеві частину заборгованості та прохання не брати до уваги вказану сплату за даним позовом, суд вважає необґрунтованими оскільки відповідач не звертався до позивача з відповідною заявою про не зарахування сплачених коштів, не надано доказів вжиття заходів щодо їх повернення.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 2860 грн 51 коп. підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за постачання теплової енергії в гарячій воді за опалювальний сезон 2012-2013 років, за опалювальний сезон 2013-2014 років, за жовтень 2014 квітень 2015 років в сумі 03 грн 00 коп.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 29.11.2014 по 30.09.2015 у сумі 1196 грн 63 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

З огляду на викладене вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 29.11.2014 по 30.09.2015 у сумі 1196 грн 63 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, оскільки розрахунок позивача (а.с.20) є правильним, зробленим у відповідності до норм діючого законодавства та поданих документів.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1581 грн 92 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий курєр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.22) господарський суд зазначає про те, що ці нарахування повинні здійснюватись з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат:

№ і дата рахунку-фактуриСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції604 від 31.10.2012до 12.11.2012833,44Грудень 2012-вересень 2015 177,57348536646,53604 від 31.10.2013до 16.11.2013833,44Грудень 2013- вересень 2015177,40320063645,11604 від 31.10.2014до 29.11.201451,18Грудень 2014- вересень 2015145,6048971723,34604 від 30.11.2014до 22.12.2014170,58січень 2015- вересень 2015 141,3639778470,56604 від 31.12.2014до 30.01.2015213лютий 2015 вересень 2015137,1134605679,05604 від 31.01.2015до 20.02.2015213березень 2015 вересень 2015130,2122132664,35604 від 28.02.2015до 22.03.2015192,38квітень 2015 вересень 2015117,5200480733,71604 від 31.03.2015до 08.05.2015305,78червень 2015 вересень 2015100,8686511402,66604 від 30.04.2015до 24.05.201550,71червень 2015 вересень 2015100,8686511400,44 Разом:1565,75

З огляду на викладене з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати в сумі 1565 грн 75 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 139 грн 68 коп. (а.с.21) підлягає задоволенню частково в сумі 139 грн 67 коп., оскільки розрахунок позивача є неправильним. Суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних:

№ і дата рахунку-фактуриСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування Кількість днів простроченняРозмір відсотків, %Сума відсотків604 від 31.10.2012до 12.11.2012833,4412.11.2012-30.09.20151053372,12604 від 31.10.2013до 16.11.2013833,4416.11.2013-30.09.2015684346,86604 від 31.10.2014до 29.11.201451,1829.11.2014-30.09.201530631,29604 від 30.11.2014до 22.12.2014170,5822.12.2014-30.09.201528333,97604 від 31.12.2014до 30.01.201521330.01.2015-30.09.201524434,27604 від 31.01.2015до 20.02.201521320.02.2015-30.09.201522333,90604 від 28.02.2015до 22.03.2015192,3822.03.2015-30.09.201519333,05604 від 31.03.2015до 08.05.2015305,7808.05.2015-30.09.201514633,67604 від 30.04.2015до 24.05.201550,7124.05.2015-30.09.2015130300,54 Разом:139,67

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відносно клопотання відповідача б/н від 09.12.2015 про витребування у позивача доказів доведення до відома споживачів інформації про встановлення тарифів на теплову енергію шляхом оприлюднення або повідомлення споживачів даної категорії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №136 від 16.03.2012, №587 від 23.05.2014, №611 від 28.11.2014, №266 від 27.02.2015, №1158 від 31.03.2015 господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем в зазначеному клопотанні вказано, що витребувані ним докази можуть підтвердити неправомірність застосування тарифів, зазначених у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.03.2012 №136 Про встановлення тарифів на теплову енергію Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, від 23.05.2014 №587 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, від 28.11.2014 №611 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, від 27.02.2015 №266 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, від 31.03.2015 №1158 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль.

Частиною 5 ст.32 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній у спірний період) передбачено, що у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

Суд зазначає, що приписами вказаного Закону чи іншими актами законодавства України не передбачено наслідків неповідомлення виконавцем/виробником споживачів про зміну цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у вигляді сплати споживачем за надані послуги за попередньо діючими тарифами. З огляду на викладене, тарифи, які були затверджені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в подальшому - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є діючими з моменту їх введення в дію відповідно до наказів Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль. Тому суд вважає, що витребування вказаних відповідачем документів не має значення для розгляду даного спору по суті, з огляду на що клопотання відповідача відхиляється.

Посилання відповідача на рішення господарського суду Луганської області від 08.01.2013 у справі №17н/5014/2935/2012 та постанову Вищого господарського суду України від 04.06.2013 у цій справі, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені судові рішення стосуються порушення Державним підприємством Сєвєродонецька теплоелектроцентраль умов конкурентного законодавства, а предметом розгляду у справі №913/967/15 є стягнення заборгованості за надані послуги.

Відносно клопотання відповідача б/н від 09.12.2015 про продовження строку розгляду справи на 15 днів господарський суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на пятнадцять днів.

Господарський суд вважає, що матеріали справи містять всі необхідні докази для прийняття рішення по суті спору, з огляду на що клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи є необґрунтованим та судом відхиляється.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні позивача з даним позовом до суду було сплачено за платіжним дорученням №1744 від 19.05.2015 судовий збір у сумі 1827 грн 30 коп., в той час як, виходячи із заявленої до стягнення суми (5781 грн 74 коп.) повинно було бути сплачено судовий збір у сумі 1218 грн 00 коп.

Таким чином, наразі існує необхідність повернення Державному підприємству Сєвєродонецька теплоелектроцентраль судового збору в сумі 609 грн 00 коп., який у відповідності до приписів Закону України Про судовий збір може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Як вже зазначалось, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 2860 грн 51 коп. підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору. При цьому господарський суд вважає, що оскільки заявлені позовні вимоги підлягають оплаті судовим збором у мінімальному розмірі (1218 грн 00 коп.), це виключає повернення позивачеві з державного бюджету України судового збору на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір.

Таким чином, судовий збір у сумі 1218 грн 00 коп. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з віднесенням його частини за вимогами, провадження за якими припинено, на відповідача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 00131050, заборгованість за постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 03 грн 00 коп., пеню в сумі 1196 грн 63 коп., 3% річних у сумі 139 грн 67 коп., інфляційні втрати в сумі 1565 грн 75 коп., судовий збір у сумі 1214 грн 59 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження в частині стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 2860 грн 51 коп. припинити.

4. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2015

Суддя С.В. Смола