Ухвала суду № 54390902, 09.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 р. Справа № 876/7983/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представників сторін Савки Т.В., Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оланта» (далі - ТзОВ «Оланта») звернулось до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2015р. №0000262201 та №0000272201.

Вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог податкового законодавства, і такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що висновки ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області, викладені в акті перевірки, про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Денікс груп» є безпідставними, оскільки підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач - ТзОВ «Оланта» оскаржив постанову суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі зазначає, що податковим органом досліджувалися всі необхідні документи, які надають право позивачу на формування податкового кредиту, однак жодних недоліків щодо їх оформлення ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області не виявлено. Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача, викладені в акті перевірки, зроблені лише на підставі вилучених ухвалою слідчого-судді оригіналів документів, в т.ч. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Денікс груп», тому апелянт вважає, що висновок податкого органу про відсутність товаро-транспортних накладних під час перевірки є необгрунтований, оскільки від податкового органу не було жодної вимоги про надання інших документів.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені. Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області у період з 02.02.2015 року по 06.02.2015 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Оланта» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні валових доходів та валових витрат підприємства, формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «Денікс груп» за період з 01.01.2012р. по 01.12.2014р. За результатами перевірки 13.02.2015 року податковим органом складений акт №115/13-50-22-01-17/30650355, на підставі якого 26.02.2015 року ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області винесені податкові повідомлення-рішення: №0000262201 - про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 269945 грн, в тому числі 215956 грн - за основним платежем та 53989 грн - за штрафними санкціями та №0000272201 - про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3027грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки документи, подані позивачем на підтвердження фактичної поставки товарів за договором, укладеним з ТзОВ «Денікс груп», не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, відсутні будь-які докази руху товару від постачальника до покупця.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ «Оланта» (покупець) та ТзОВ «Денікс груп» (постачальник) укладений договір постачання №1/06 від 01.06.2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити підібрану покупцем продукцію в кількості, асортименті, за цінами та на суму, що зазначені у видаткових накладних постачальника.

На виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 28.05.2015р. прокуратурою Львівської області скеровано до суду копії документів про посвідчення взаємовідносин ТзОВ «Оланта» з ТзОВ «Денікс груп», вилучених на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова Городецької Л.М. від 19.01.2015р. у кримінальному провадженні №12015140000000150 від 10.03.2015р., а саме копії договору постачання №1/06 від 01.06.2014р., податкових накладних від 30.06.2014р. №170, №171, №166, №168, №167, від 27.06.2014р. №165, від 26.06.2014р. №160, від 25.06.2014р. №153, від 24.06.2014р. №144, від 23.06.2014р. №138, накладних від 30.06.2014р. №0034, №0046, №0044, №0045, №0043, від 27.06.2014р. №0033, від 26.06.2014р. №0031, від 25.06.2014р. №0030, від 24.06.2014р. №0029, від 23.06.2014р. №0028.

Крім того, на підтвердження факту транспортування товарів представником позивача 16.07.2015р. в судовому засіданні надані суду копії товарно-транспортних накладних, а саме: від 25.06.2014р. №2506/1, від 24.06.2014р. №2406/1, від 23.06.2014р. №2306/1, від 30.06.2014р. №3006/1, від 30.06.2014р. №3006/2, від 30.06.2014р. №3006/3, від 30.06.2014р. №3006/4, від 30.06.2014р. №3006/5, від 27.06.2014р. №2706/1, від 26.06.2014р. №2606/1.

Однак, дані докази не є достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що первинні документи ТзОВ «Оланта», зокрема, накладні, які складались на виконання договору, не дають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у господарських операціях між позивачем та ТзОВ «Денікс груп».

Також, як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами, до перевірки ТзОВ «Оланта» не надані товарно-транспортні накладні та інші відповідні супровідні документи по транспортуванню товару, довіреності на отримання придбаного в ТзОВ «Денікс груп» товару, журнал виданих довіреностей.

Крім того, позивачем не надані акти приймання - передачі товару, відсутні докази про підтвердження проведення розвантажувально-навантажувальних робіт при передачі товару.

Апеляційний суд не приймає доводи апелянта щодо ненадання ним всіх первинних документів при перевірці, оскільки вони не вимагались податковим органом, тому що ТзОВ «Оланта» не подані до ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області заперечення на висновки акта перевірки №115/13-50-22-01-17/30650355 від 13.02.2015р. в порядку, передбаченому п.86.6 ст.86 ПК України, тобто, позивач не скористався передбаченим п.44.7 ст.44 ПК України правом подання контролюючому органу протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки товарно-транспортних накладних, дорожніх листів чи будь-яких інших документів, які б підтверджували перевезення товару, отриманого від ТзОВ «Денікс груп», та реальність здійснення господарських операцій, що, відповідно, спростовує доводи апелянта в цій частині.

Відповідно до п.44.7 ст.44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 вказаного Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про нереальність господарської операції між ТзОВ «Оланта» та ТзОВ «Денікс груп», оскільки відсутні докази реального виконання господарської операції та докази використання отриманого від ТзОВ «Денікс груп» товару у господарській діяльності позивача, а подані позивачем на підтвердження фактичної поставки товарів за договором, укладеним з ТзОВ «Денікс груп», не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі № 813/1211/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич