Ухвала суду № 54390845, 16.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3533/15

Категорія: 9.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції сільського господарства України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі за позовом Державної інспекції сільського господарства України в Одеській області до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування вимоги, визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ :

Державна інспекція сільського господарства в Одеській області (далі - Інспекція позивач) звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції Одеської області (далі - ДФІ в Одеській області, відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 6 вимоги щодо усунення порушень законодавства ДФІ в Одеській області від 05.06.2015р. №15-07-23-14/5359; визнати протиправним та скасувати прийняте ДФІ в Одеській області Розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках від 11.06.2015р. №137.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки посадові особи відповідача, не дивлячись на зупинення ревізії, продовжували виконувати свої обов'язки та фактично проводити ревізію - перевіряти документи в приміщенні Держінспекції сільського господарства, надавати запити тощо. Крім того, позивач вважає вимоги ДФІ в Одеській області безпідставними та зазначає зокрема наступне. Посилання в акті ревізії на те, що «надбавки за оплату праці встановлюються не за добросовісне виконання обов'язків, що є обов'язком працівникам, а за добросовісне виконання обов'язків з додатковими умовами» є лише особистою думкою посадових осіб ДФІ, не підтвердженою жодним чином. Що стосується п. 3 вимоги, представник позивача зазначив, що на підтвердження отримання від ТОВ «Новера» інформаційно-консультативних послуг позивачем надавалися акти здачі-прийняття робіт.

Стосовно п. 4 вимоги представник Держінспекції сільського господарства зазначив, що відповідно до листа Мінагрополітики останнє не заперечує щодо здійснення попередньої оплати робіт та послуг, якщо розмір такої оплати не перевищує 30% їх вартості на строк не більше одного місяця, а відтак висновки перевіряючих щодо неправомірності попереднього перерахування ПАТ «Одесагаз» 5170,93 грн. необґрунтовані. По п. п. 5-6 вимоги представник позивача зазначив, що стягнути збитки з винної особи неможливо, оскільки особу, винувату у вчиненні розкрадання майна, не встановлено в порядку кримінального судочинства.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з тих підстав, що висновки позивача щодо ставлення під сумнів результатів ревізії є необґрунтованими та упередженими, з огляду на наступне.

Надання надбавки за добросовісне виконання обов'язків працівника не відповідає критеріям підпункту 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Також в ході ревізії не надано будь-яких підтверджуючих документів щодо отримання інформаційно-консультаційних послуг з питань, які відносяться до діяльності Інспекції. Крім того, позивачем проведено списання товарно-матеріальних цінностей без проведення інвентаризації та винесення на позабалансовий рахунок установи, що призвело до матеріальної шкоди на зальну суму 84 312,00 грн. При цьому на день проведення ревізії майно рахувалось на балансі установи, цивільний позов не пред'являвся.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до Державної фінансової інспекції Одеської області про визнання протиправним та скасування вимоги, визнання протиправним та скасування розпорядження - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням Держінспекція сільського господарства звернулась з апеляційною скаргою. Апелянт просить скасувати Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року та прийняти нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 6 вимоги щодо усунення порушення законодавства Державної фінансової інспекції в Одеській області від 05.06.2015 № 15-07-23-14/5359.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до вимог п.2.12 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на І квартал 2015 року, та п. 5.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Одеській області на І квартал 2015 року, на підставі направлень виданих начальником Держфінінспекції в Одеській області Конєвим С.І., 27.01.2015 року №134, 133, від 25.02.2015 №339, від 06.04.2015 №557, начальником відділу контролю в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Шкураком В.М., провідним державним фінансовим інспектором відділу контролю в агропромисловому комплексі сфері використання природних ресурсів Волонтер А.П., старшим державним фінансовим інспектором відділу контролю в промисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Зієровим О.С., та заступником начальника відділу контролю в промисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Мачинським Є.В. відповідно проведено ревізію окремих питань господарської діяльності Державної інспекції сільського господарства в Одеській області за період з 01.01.2012 року по 01.2015 року, якою встановлено ряд порушень, що відображені в Акті ревізії від 28.04.2015 року № 07-11/26.

Згідно Акту ревізії встановлено порушення позивачем бюджетного законодавства України. На підставі Акту ревізії відповідачем висунуто вимогу щодо усунення порушень законодавства від 05.06.2015 року за вих. №15-07-23-14/5359 (а.с. 74-80).

Відповідно пунктів 2-6 вказаної вимоги для усунення виявлених під час ревізії порушень законодавства відповідачем запропоновано Інспекції:

- провести відповідні взаємозвірки щодо сум зайво сплачених внесків до Пенсійного фонду України (нарахування на заробітну плату), зарахувати кошти в рахунок майбутніх платежів у сумі 303 252,48 грн. та 6182,00 грн. (п. 2);

- стягнути з TOB «Новера» збитки у сумі 101100,00 грн., завданих Інспекції внаслідок не отримання інформаційно-консультаційних послуг (п. 3);

- провести взаємозвірку з ПАТ «Одесагаз» за споживання природного газу, та надати на адресу Держфінінспекції в Одеській області відповідні підтверджуючі документи (п. 4);

- поновити в обліку вартість безпідставно списаних матеріальних цінностей на загальну суму 84 312,00 грн., стягнути збитки у сумі 84 312,00 грн., з відповідальної особи (п. 5);

- відобразити в бухгалтерському обліку вартість нестачі обладнання (основних засобів) у сумі - 980 576,00 грн., стягнути збитки у сумі 980 576,00 грн., з відповідальної особи (п. 6).

11.06.2015 року ДФІ в Одеській області прийнято Розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (надалі - оскаржуване розпорядження) (а.с. 82).

Позивач звернувся до суду. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, орган державного фінансового контролю наділений правом заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 15 квітня 2014 року по справі № 21-40а14 за позовом Талалаївського районного центру зайнятості Чернігівської області - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - центр зайнятості) до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги.

Відповідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно до вимог ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких підстав колегія суддів зазначає, що позовні вимоги Інспекції стосовно визнання протиправними та скасування пунктів 3, 5 та 6 вимоги ДФІ В Одеській області в частині стягнення збитків задоволенню не підлягають, оскільки дане звернення за судовим захистом є неналежним способом захисту порушеного інтересу позивача.

Стосовно п.4 вимоги відповідача, а саме провести взаємозвірку з ПАТ «Одесагаз» за споживання природного газу, та надати на адресу Держфінінспекції в Одеській області відповідні підтверджуючі документи, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що внаслідок необґрунтованого завищення ПАТ «Одесагаз», у взаємовідносинах з яким на підставі Договору «На розподіл та постачання природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету» від 17.10.2013 року №006390-БТ, перебуває Інспекція, вартості фактично спожитого природного газу Інспекцією у грудні 2014 року (з врахуванням поточної заборгованості), сплачено коштів ПАТ «Одесагаз» без отримання послуг з постачання природного газу у грудні 2014 року у сумі 5170,93 грн., що є порушенням п.1 ст.49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456-VI (із змінами). Вказане порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) завданих Інспекції внаслідок сплати коштів без отримання послуг у сумі 5170,93 грн., та як наслідок не відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості станом на 01.01.2015 року у сумі 5170,93 грн.

Як зазначено в акті перевірки та не заперечується позивачем, до перевірки був наданий договір «На розподіл та постачання природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету» від 17.10.2013 року №006390-БТ, та додаткові угоди до нього від 28.11.2013 року №1 та від 15.12.2013 року № б/н, в яких вказано, що ВАТ «Одесагаз», в особі директора Герасименко Віталія Олександровича, надає Інспекції послуги з постачання та транспортування природного газу. Газ надається на пункти споживання СП Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, а саме: Одеська обл., смт. Велика Михайлівка, вул. Інтернаціональна, 26 (Роздільнянське УЕГГ); Одеська обл., м. Рені, вул. Кишиневська, 11 (Ренійське УЕГГ); Одеська обл., м. Іванівка, вул. Кузьміна, 100 (Іванівське УЕГТ); Одеська обл., м. Комінтерново, Гр. Десанта, 47 (Березівське УЕГГ); Одеська обл., м. Ширяєво, вул. Коробченко, 32 (Ширяївське УЕГТ); Одеська обл., м. Фрунзівка, вул. Леніна, 45а (Ширяївське УЕГГ); Одеська обл., м. Болград, вул. Ямбольська, 27 (Болградське УЕГГ); Одеська обл., м. Березівка, вул. Плієва, 29 (Березівське УЕГГ); Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Красна, 2074а (Арцизьке УЕГГ); Одеська обл., м. Роздільна, вул. Садова,3 (Роздільнянське УЕГГ); Одеська обл., м. Ананьїв, вул. с.Лазо, 13 (Ананьївське УЕГТ); Одеська обл., м. Балта, вул. Пролетарська, 38 (Балтське УЕГТ); м. Одеса, вул. Єврейська,2 кв.2; м. Одеса, вул. Жуковського, 22, кв.22); Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Залізнична, 86 (Овідіопольське УЕГТ).

Вартість послуг по договору складає 201 757,59 грн. Згідно Додаткової угоди від 28.11.2013 року №1 до Договору «На розподіл та постачання природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету» від 17.10.2013 року №006390-БТ суму договору зменшено на 101 061,47 грн., та складає 100 696,12 грн.

З метою документального підтвердження виду, обсягу та якості операцій і розрахунків, реальності та достовірності дебіторської і кредиторської заборгованості, в ході ревізії направлено запити до ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (лист від 23.02.2015 року № 15-07-23-14/1936), TOB «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» (лист від 23.02.2015 року №15-07-23-14/1934), ПАТ «Одесагаз» (лист від 23.02.2015 року №15-07-23-14/1933).

В ході ревізії проведено порівняння даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності Інспекції з даними, отриманими від ПАТ «Одесагаз», за результатами чого встановлено розбіжності. Зокрема, згідно даних ПАТ «Одесагаз», станом на 01.01.2015 року, рахується заборгованість по розрахункам з Інспекцією за споживання природного газу на користь Інспекції (дебіторська заборгованість) у сумі 5170,93 грн., яка не відображена в бухгалтерському обліку Інспекції, що є порушенням п.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник позивача, вказуючи на необґрунтованість даної вимоги, посилався на те, що відповідно до листа Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.09.2014 року №37-33-7/13948, останнє не заперечує щодо здійснення попередньої оплати робіт та послуг, якщо розмір такої оплати не перевищує 30 відсотків їх вартості - на строк не більше одного місяця (підпункт 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014 року №117).

Разом з тим, ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного кодексу України бюджетне законодавство складається з нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 цієї частини статті.

Відповідно до вимог п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі: на строк не більше одного місяця: у тому числі послуг з енергопостачання.

Таким чином, законодавством передбачено право розпорядників бюджетними коштами (яким є позивач) здійснювати попередню оплату послуг за енергопостачання відповідно до вимог, встановлених законодавством.

Разом з тим, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дія норм якого поширюється на позивача, встановлено обов'язок ведення бухгалтерського обліку.

При цьому відповідно до вимог п.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Факт невідображення дебіторської заборгованості Інспекції по взаємовідносинам з ПАТ «Одесагаз» станом на 01.01.2015 року позивачем-апелянтом не спростовано.

Отже, за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправною вимогу ДФІ в Одеській області щодо проведення взаємозвірки з ПАТ «Одесагаз».

Відповідно до висновків, викладених в Акті перевірки, ревізією порядку проведення індексації грошових доходів працівників встановлено, що в порушення пунктів 4, 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів раїни від 17.07.2003 року №1078 розрахунок індексації здійснювався виходячи із фактично отриманих коштів, без урахування факту, що працівники працюють неповний робочий час та не врахуванням фактів підвищення постійних складових заробітної плати (зміна рангів державних службовців, збільшення надбавки за вислугу років), що призвело до переплати заробітної плати працівникам інспекції у загальній сумі 16 421,10 грн., та зайво проведено відрахувань єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України на зальну суму 6182,00 гривень.

Крім того, ревізією правильності встановлення надбавок працівникам Державної інспекції сільського господарства в Одеській області встановлено, що в порушення підпункту 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від )8.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих, галузей бюджетної сфери» керівництвом Інспекції на підставі наказів від 08.01.2014 року №77-к, від 26.09.2014 року №102-к, від 0.2014 №113-к, 24.11.2014 року №119-к, 15.12.2014 №128-к встановлено працівникам непередбачену постановою надбавку в результаті чого працівникам зайво виплачено надбавки у сумі 864 136,84 грн., та зайво проведено відрахувань єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України на загальну суму 303 252,48 грн.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до Наказів Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 08.01.2014 року №77-к, від 26.09.2014 року №102-к, від 27.10.2014 року №113-к, 24.11.2014 року №119-к, від 15.12.2014 року №128-к встановлено надбавки працівникам за сумлінне та якісне виконання обов'язків, доручень керівництва, дотримання виконавчої та трудової дисципліни і особистий вклад у загальні результати роботи.

Відповідно до вимог п.2.3 Колективного договору Інспекції на 2013-2015 роки: кожен працівник зобов'язаний сумлінно, якісно і належно виконувати свої обов'язки, працювати чесно добросовісно, додержуватись дисципліни праці, вчасно і точно виконувати розпорядження Адміністрації та уповноважених ними осіб, дотримуватись трудової і технологічної дисципліни, вимоги нормативних актів з охорони праці, дбайливо ставитися до майна установи, на прохання Адміністрації негайно надавати звіти про виконання своїх обов'язків).

При цьому відповідно до підпункту 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» надбавки встановлюються а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки): за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання); за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ). У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються; б) за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР «народний» - у розмірі 40 відсотків, «заслужений» - 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати); в) за спортивні звання «заслужений тренер», «заслужений майстер спорту» - у розмірі 20 відсотків, «майстер спорту міжнародного класу» - 15 відсотків, «майстер спорту» - 10 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Надбавки за почесні та спортивні звання встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним почесним або спортивним званням. За наявності двох або більше звань надбавки встановлюються за одним (вищим) званням. Відповідність почесного або спортивного звання профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації; г) за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської - 10, однієї східної, угро-фінської або африканської - 15, двох і більше мов - 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками ревізії щодо того, що діючим законодавством не передбачено встановлення працівникам надбавок лише за добросовісне виконання обов'язків працівниками, що само по собі є обов'язком кожного працівника.

Ревізією також встановлено, що в 2013 році в порушення Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 8 листопада 2007 pоку №1314 та п.17.1 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ затвердженої Наказом Головного управління Державного казначейства України 30.10.1998 року №90 проведено списання з балансу Інспекції матеріальних цінностей на загальну суму 84 312,00 грн. Після повідомлення ГУМВС України в Одеській області Малиновського РВ Одеського міського управління Інспекцією проведено списання майна згідно актів списання. Так, списано згідно актів списання ХІ-0000009 від 12.11.2013 року на суму - 69 808,00 грн., ХІ - 0000010 від 08.11.2013 року на суму - 4606,00 грн., ХІ - 0000011 від 08.11.2013 року на суму - 4578,00 грн., ХІ - 0000012 від 08.11.2013 року на суму - 180,00 грн. та ХІ - 0000006 від 08.11.2013 року на суму - 5140 грн., за підписом колишнього керівника установи Хмарської Ю.О. Акти на списання складено без проведення інвентаризації матеріальних цінностей та винесення на позабалансовий рахунок установи. Вказане порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) завданих Інспекції внаслідок необґрунтованого списання з балансу матеріальних цінностей на загальну суму 84 312,00 грн.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що в ході ревізії видано наказ по Інспекції від 29.01.2015 року №3 щодо проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей станом на 29.01.2015 року. За результатами проведених інвентаризацій встановлено нестач на загальну суму - 980 576,00 грн., чим порушено ст. 9,10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (зі змінами) та Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань Затверджений Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 року №879. По завершенню інвентаризації керівнику установи надано вимогу щодо розрахунку розміру завданих Інспекції збитків від недостачі ТМЦ відповідно до порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1999 року №116 (зі змінами).

Згідно до вимог п.1.2 Розділу 1 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої Наказом Головного управління Державного казначейства України Міністерства фінансів України від 30 жовтня 1998 року №90 (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна.

При цьому відповідно до вимог п.1.9 Інструкції проведення інвентаризації є обов'язковим: перед складанням річної фінансової звітності, крім випадків, передбачених п.1.5; при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийняття-передання справ); при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день установлення таких фактів); після пожежі або стихійного лиха (повені, землетрусів та ін.) - терміново після ліквідації пожежі або стихійного лиха; у випадку ліквідації установи; згідно з розпорядженням судових та слідчих органів; при передачі майна установи в оренду; при передачі підприємств, установ, організацій або їх структурних підрозділів із одного підпорядкування в інше (на встановлену дату передачі).

Відповідно до абз.4 п.17.1 Інструкції виявлені при інвентаризації розходження між фактичними залишками матеріальних цінностей і грошових коштів з даними бухгалтерського обліку регулюються установою в такому порядку: втрати і недостачі понад норми природних втрат матеріальних цінностей, у тих випадках, коли винні особи не встановлені та справи знаходяться в органах дізнання чи досудового слідства, списуються з балансу установи і зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або до надання відповідної інформації від органів дізнання чи досудового слідства за цими справами.

Як вбачається з матеріалів справи, про факт крадіжки товарно-матеріальних цінностей Інспекція повідомила правоохоронні органи 26.09.2013 року, що підтверджується талоном-повідомленням №005843 (а.с. 148) та довідкою про прийняття та реєстрацію заяви від 10.06.2013 року (а.с. 149).

Згідно листів Шевченківського ВМ Приморського РВ від 22.01.2014 року та Слідчого відділу Іллічівського МВ УМВС України в Одеській області станом на дати, зазначені у цих листах, проводилося досудове розслідування у кримінальних провадженнях за фактом викрадення з приміщення Інспекції майна (а.с. 148, 151).

Таким чином, суд доходить висновку, що на момент списання товарно-матеріальних цінностей у Інспекції була відсутня інформація щодо встановлення слідством винних осіб, а відтак і проводити списання товарно-матеріальних цінностей підстав не було.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття відповідачем Розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках від 11.06.2015 року №137, суд першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Пунктом 33 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України встановлено, що порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів є порушенням бюджетного законодавства.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.117 Бюджетного кодексу України, за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу: зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1 - 3, 10, 11, 14 - 29, 32 - 36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст.120 згаданого Кодексу, зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій із здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України.

Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на строк до 30 днів у межах поточного бюджетного періоду, якщо інше не передбачено законом. При цьому, бюджетним періодом для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, є один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (стаття 3 Бюджетного кодексу України).

Механізм застосування органами Державної казначейської служби та державної фінансової інспекції, у межах наданих їм повноважень, до розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів, такого заходу впливу, як зупинення операцій з бюджетними коштами, визначається Порядком зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 19.01.2011 р. № 21.

Згідно до вимог п.3, 6 вказаного Порядку у разі прийняття уповноваженим органом розпорядження про зупинення операцій, зупиненню підлягають операції з бюджетними коштами на рахунках розпорядників та/або одержувачів за бюджетною програмою (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів), за якою виявлено порушення вимог бюджетного законодавства.

Орган Державної казначейської служби після надходження розпорядження про зупинення операцій зупиняє операції на відповідних рахунках і надсилає уповноваженому органові корінець такого розпорядження, який підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу та скріплюється печаткою.

Пунктом 8 Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами встановлено, що підставою для відновлення операцій на рахунках розпорядників та/або одержувачів, зокрема є закінчення строку, зазначеного в розпорядженні про зупинення операцій або встановленого частиною другою статті 120 Бюджетного кодексу України.

Після закінчення строку, зазначеного у розпорядженні про зупинення операцій або встановленого частиною другою статті 120 Бюджетного кодексу України, операції з бюджетними коштами відновлюються органами Державної казначейської служби без оформлення розпорядження про відновлення операцій.

Відповідно до вимог п.14 Порядку відновлення операцій з бюджетними коштами не позбавляє уповноважені органи права повторного застосування такого заходу впливу за порушення вимог бюджетного законодавства, як зупинення операцій з бюджетними коштами, до тих же розпорядників та/або одержувачів у разі неусунення або вчинення зазначених порушень у подальшому.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства, колегія судів зазначає, що органи держфінінспекції, в разі встановлення порушень бюджетного законодавства, мають право приймати розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках на строк до 30 днів до тих пір, поки не буде усунуте порушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження, ДФІ в Одеській області зобов'язує зупинити операції з бюджетними коштами на рахунках №35219001081098, 37114003005733, 25301010120605 на строк до 30 червня 2015 року включно (а.с. 82).

Таким чином, на момент розгляду справи зазначене розпорядження відповідача є таким, що вичерпало свою дію в часі, а відтак відсутні підстави для його скасування.

Отже, на підставі наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький