Ухвала суду № 54390797, 08.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 р. № 876/644/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

встановив:

15.09.2014 Закарпатське обласне відділення ФССТВП звернулося в суд із адміністративним позовом до ВДВС Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області у якому просив визнати протиправними дії державного виконавця Гудем'юк І.П. та скасувати постанову про повернення виконавчого провадження стягувачу від 26.06.2014 ВП № 41973468.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що державний виконавець на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», повернувши виконавчий документ стягувачу, не вжив усіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 позов задоволено частково. Скасовано постанову старшого державного виконавця ВДВС Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області Гудемюк І.П. про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.06.2014 ВП № 41973468.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку в частині задоволення позову. Вважає, що така в цій частині прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить її в оскарженій частині скасувати та відмовити у позові повністю.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що помилкове зазначення державним виконавцем у акті від 25.09.2014 невірного номеру будинку боржника не може бути єдиною підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки з інших матеріалів виконавчого провадження вбачається, що це є очевидна описка, а сам акт складений за адресою: АДРЕСА_1, тобто за адресою де зареєстрований боржник. Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у процесі судового розгляду було встановлено, що державним виконавцем вжито усіх заходів щодо встановлення відсутності у боржника нерухомого та рухомого майна, коштів, транспортних засобів тощо.

Усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча були належним чином про нього повідомлені, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив підстави та межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 7 лютого 2014 року на виконання виконавчого листа по справі № 2а-0770/2755/11, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код - НОМЕР_1) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності штрафні та фінансові санкції у сумі 6227,47 грн, старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Гудемюк І. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 52).

17 березня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 41973468 (а.с. 48), а 08.05.2014 постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 41973468 (а.с. 46) та постанову про арешт коштів боржника (а.с. 40).

У межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було вжито ряд виконавчих дій, а саме: 19 березня 2013 року внесено відомості про реєстрацію обтяження до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна - витяг № 40162616 (а.с. 45); 20 березня 2013 року внесено відомості про реєстрацію обтяження в Державному реєстрі прав на нерухоме майно - витяг № 1406240 (а.с. 44); 22 березня 2013 року до Рахівського районного суду направлено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_3 - ухвала Рахівського районного суду від 26 березня 2013 року (а.с. 32-33); 30 квітня 2014 року надіслано запити до реєструючих майно установ - до управління Пенсійного Фонду України в Рахівському районі, Рахівського ВРЕВ УДАІ, управління Держземагенства у Рахівському районі.

Згідно відповідей на запити з управління Держземагенства у Рахівському районі - державних актів на право приватної власності на землю за ОСОБА_3 не зареєстровано (а.с. 36); ВРЕВ УДАІ - згідно бази даних АІС «Автомобіль» за ОСОБА_3 транспортні засоби не зареєстровані (а.с. 36); УПФ України у Рахівському районі - ОСОБА_3 на обліку не перебуває (а.с. 37).

02.05.2014 сформовано інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців з індексним номером 55838781. Згідно цієї довідки у реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні (а.с. 34-35).

У матеріалах справи міститься лист ПАТ «УКРСИББАНК» від 15 травня 2014 року за № 22-21/12375, в якому зазначено, що постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_3 прийнята до виконання, однак кошти для її виконання відсутні (а.с. 38).

Крім цього, державним виконавцем 25 червня 2014 року здійснено вихід за місцем проживання боржника та складено акт (а.с. 27), згідно якого ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 відсутній та майна, яке б йому належало, за цією адресою не виявлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити в частині скасування постанови, оскільки у акті від 25 червня 2014 року державним виконавцем вказано зовсім іншу адресу боржника, а ніж та, що вказана у виконавчому документі, а саме: замість адреси АДРЕСА_1 вказано адресу АДРЕСА_2. Отже, висновки державного виконавця про відсутність майна боржника, викладені у вказаному акті є передчасними, так як виконавчі дії були проведені не за місцем реєстрації боржника, а тому не можуть братися до уваги.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції переглядає в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог, у якій фактично така і оскаржена відповідачем. У частині відмови у задоволенні позову постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржена, а тому така у цій частині в апеляційному порядку не переглядається, що узгоджується з правовою позицією викладеною у п. 13.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Для здійснення виконавчого провадження, державному виконавцю відповідно до ч. 3 цієї ж статті надано право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи.

Як вбачається із матеріалів справи, державний виконавець вчинивши ряд дій щодо розшуку, як рухомого, так і не рухомого майна боржника, що не надало позитивного результату, не встановив фактичного місця перебування боржника, оскільки згідно акта від 25.06.2014, такий за місцем реєстрації не перебуває, а згідно пояснень гр. ОСОБА_4 від 25.06.2014, яка проживає АДРЕСА_1, такий вже близько 4 років за цією адресою не проживає, а тільки зареєстрований. При цьому, ОСОБА_4 пояснила, що їй відомо про те, що ОСОБА_3 перебуває на сезонних роботах у Російській Федерації.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Згідно ч. 2 цієї статті, розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно до статті 40 Закону, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи або дитини щодо: а) отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; б) отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; в) перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; г) отримання інформації щодо місця роботи боржника; ґ) отримання інформації про боржника з інших джерел.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано доказів звернення до органів МВС для встановлення фактичного місця знаходження боржника, органів Прикордонної служби для підтвердження чи спростування інформації гр. ОСОБА_4 щодо виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України, як і доказів звернення до суду з поданням про розшук боржника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що державний виконавець не вжив усіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення, а тому постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі № 807/2951/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 14.12.2015.