Ухвала суду № 54390787, 08.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2015 рокусправа № 808/1857/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Білюшова Віктора Михайловича

представника відповідача: Міщенко Ольги Віталіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року

у справі за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Апрель" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 20.11.2014 № 0002082211 про збільшення Приватному виробничо-комерційному підприємству "Апрель" грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 160 562,50 грн., в т.ч. 128450 грн. за основним платежем та 32112,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0002072211 про збільшення Приватному виробничо-комерційному підприємству "Апрель" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 304 422,50 грн., в т.ч. 243 538 грн. за основним платежем та 60 884,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та його контрагентами зазначених господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що в системі «Податковий блок» в розрізі контрагентів встановлено розбіжності, що виникла за результатами перевірки ТОВ «Антей»,. Щодо контрагентів ПП «Рембудкомплект-Плюс», ТОВ «Будбізнеспром-Т», ПП «Алкіона», ТОВ «Снінвест», ТОВ «МКГ-Бізнес», ТОВ «Аст-Консалдінг», ТОВ «ТДТП», ПП «Іраіда», ТОВ «Кепітал-Хауз» та ін. отримано акти про неможливість проведення зустрічної звірки, що ставить під сумнів проведення господарських операцій.

Представником позивача надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, а наявність у покупця належним чином оформлених первинних документів та фактичного здійснення господарських операцій дають підстави платнику податків для формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна виїзна позапланова перевірка ПВКП "Апрель" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Алкіона" січень, лютий, березень 2013 року, ПП "Іраіда" листопад, грудень 2013 року, січень 2014 року, ПП "Рембудкомплект-Плюс" вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, ТОВ "Агенція Простір" березень, квітень 2014 року, ТОВ "Анкей" січень 2012 року, ТОВ "Аст-Консалтінг" серпень, вересень 2013 року, ТОВ "Будбізнеспром-Т" січень 2013 року, ТОВ "Кепітал Хауз" листопад, грудень 2013 року, ТОВ "МКГ-Бізнес" вересень 2013 року, ТОВ "Протектід" червень-липень 2014 року, ТОВ "ПТР-Ресурс" червень-липень 2013 року, ТОВ "Снінвест" лютий, березень, квітень, травень 2013 року, ТОВ "Старт-ТАП" червень, липень 2014 року, ТОВ "ТДТП" вересень, жовтень 2013 року, ТОВ "Укртрейдбуд" лютий, березень, квітень 2014 року, про що складено акт від 27.10.2014 № 162/22-11/31182860.

Перевіркою встановлено порушення ПВКП "Апрель" вимог:

- п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 243 538 грн.;

- п. 44.1. п. 44.6 ст. 44, п. п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 138.4 ст. 138, п. 138.6 ст. 138 ПК України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п. 8 розділу ІІІ, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41 в результаті чого встановлено завищення суми витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування на загальну суму 3 104 586 грн.; заниження суми доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування сформованого по взаємовідносинам з ПАТ "Мотор Січ" на загальну суму 2 428 534 грн.; заниження податку на прибуток підприємств всього у сумі 128 450 грн. за 2013 рік.

20.11.2014 на підставі акта перевірки від 27.10.2014 № 162/22-11/31182860, прийняті податкові повідомлення-рішення № 000207221, яким ПВКП "Апрель" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 304 422,50 грн., в т.ч. 243 538 грн. за основним платежем та 60 884,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і № 0002082211, яким ПВКП "Апрель" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 160 562,50 грн. (128 450 грн. - основний платіж; 32 112,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: a) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Аналіз змісту наведених норм права надає підстави для висновку, що безпосередньою підставою для формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість є факт отримання ним належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних, а не інформація, що міститься про такі накладні у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Також, відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених положень випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач мав господарські операції з TOB "Будбізнеспром-Т", які здійснені у січні 2013 року. По TOB "Снінвест" операції з цим постачальником здійснені позивачем у лютому 2013 року-травні 2013. По TOB "ТДТП" операції з цим постачальником здійснені позивачем у серпні 2013 року-жовтні 2013 року. По TOB "Кепітал Хауз" операції з цим постачальником здійснені позивачем у листопаді, грудні 2013 року. По TOB "Укртрейдбуд" операції з цим постачальником здійснені позивачем у лютому 2014 року - квітні 2014 року. По TOB "Старт-Тап" операції з цим постачальником здійснені позивачем у червні, липні 2014 року. По TOB "ПТР-Ресурс" операції з цим постачальником здійснені позивачем у червні 2013 року - серпні 2013 року. По TOB "АСТ-Консалтінг" операції з цим постачальником здійснені позивачем у серпні, вересні 2013 року. По TOB "МКГ-Бізнес" операції з цим постачальником здійснені позивачем у вересні, жовтні 2013. По ПП "Іраіда" операції з цим постачальником здійснені позивачем у листопаді, грудні 2013 року та січні 2014 року. По ПП "Алкіона" операції з цим постачальником здійснені позивачем у грудні 2012 року - березні 2013 року. По TOB "Агенція простор" операції з цим постачальником здійснені позивачем у лютому - квітні 2014 року.

Первинні документи щодо зазначених контрагентів містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Отже, первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, тому, в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, правильно сприйняті судом першої інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, господарські операції між позивачем та ПП "Алкіона", ПП "Іраіда", ПП "Рембудкомплект-Плюс", ТОВ "Агенція Простір", ТОВ "Анкей", ТОВ "Аст-Консалтінг", ТОВ "Будбізнеспром-Т", ТОВ "Кепітал Хауз", ТОВ "МКГ-Бізнес", ТОВ "Протектід", ТОВ "ПТР-Ресурс", ТОВ "Снінвест", ТОВ "Старт-ТАП", ТОВ "ТДТП", ТОВ "Укртрейдбуд" відбулися, мали реальних характер та спрямовані на отримання прибутку.

Щодо ТОВ "Анкей" та ПП "Рембудкомплект-Плюс" по яким проведена перевірка, зобов'язання позивачу не нараховувались.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення придбаного у контрагентів товару, не є підставою для неврахування витрат та податкового кредиту у підприємства, оскільки товарно-транспортними накладними підтверджується саме операція по наданню послуг по перевезенню вантажу, а не факт придбання товару.

Слід також зазначити, що контролюючий орган в акті перевірки від 27.10.2014 № 162/22-11/31182860, з посиланням на висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок, актів перевірок тощо стверджує про те, що наслідком діяльності контрагентів позивача є виключно чи переважно формування податкового кредиту та витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Такі доводи ґрунтуються на тому, що у вказаних підприємств, згідно аналізу податкової звітності, відсутні трудові, матеріально-технічні, виробничі можливості для здійснення господарської діяльності. Натомість, такі висновки контролюючого органу не ґрунтуються на належних доказах, оскільки будь-яких довідок (витягів тощо) від реєструючих органів суду не надано. Крім того, вказане не може бути безумовною підставою для того, щоб стверджувати про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Стосовно посилань податкового органу як на доказ на акти про неможливість проведення зустрічної звірки постачальників підприємства, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою на підставі якої податковий орган може здійснити донарахування податків. Більш того, такі зустрічні звірки не були проведені, тому акти про неможливість їх проведення не можуть містити взагалі будь-який аналіз фінансово-господарських взаємовідносин контрагента з постачальниками чи покупцями, а лише фіксує сам факт неможливості проведення звірки. Отже, ґрунтування податковим органом своїх доводів на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів свідчить про те, що такі висновки зроблені відповідачем передчасно і здебільшого будуються на припущеннях.

Щодо зауважень податкового органу в акті перевірки на встановлення розбіжностей у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з акта перевірки від 27.10.2014 № 162/22-11/31182860 податковий орган зазначаючи про наявність розбіжностей при співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів описує такі розбіжності у постачальників та/або контрагентів постачальника позивача (третіх осіб у ланцюгу постачання). Натомість, згідно з вимогами чинного законодавства, на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента, своєчасність та повноту сплати ним податків, тощо. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними. При цьому, чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція неодноразово викладена в постановах Верховного Суду України та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун