Ухвала суду № 54390731, 17.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2015 рокусправа № 804/20732/14

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 804/20732/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полікорм» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ТОВ «Полікорм» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000492202 винесене відповідачем 18.11.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 50748,00 грн., яке включає податок на додану вартість в сумі 33832,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 16916,00 грн., в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що суб'єкт господарювання ТОВ «Полікорм», у своїй діяльності не створює реальних дій по отриманню товарів та послуг від контрагента, метою укладання договорів з ТОВ «Планум» є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт вказував на операції, здійснені позивачем зі своїм контрагентом, які не пов'язані з господарською діяльністю товариства, операції не підтверджені всіма первинними документами, встановлено недоцільність передачі жмиху соняшникового, відсутні товарно-транспортні накладні на його перевезення від складу контрагента до позивача. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача встановив, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, зокрема відсутні відповідні акти отримання товарів, відсутні товарно-транспортні накладні, первинні документи не можуть вважатись чинними. Апелянт зазначив, що формування позивачем податкового кредиту відбулось без підтвердження цього податковими накладними.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем сформований на підставі виданих контрагентом податкових накладних, контрагент позивача ТОВ «Планум» є платником податків та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів з продажу товарів та наданню транспортних послуг по перевезенню цього ж товару. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з надання - отримання предметів матеріальної цінності, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Суд першої інстанції зазначив, що отримання від контрагенти товарів, їх оплата та використання у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Всі первинні документи, які підтверджують ланцюг придбання, транспортування, використання у власній діяльності у позивача наявні.

Матеріалами справи встановлено, що Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, з 27.10.2014 року (в акті невірно вказано дату початку перевірки) року по 31.10.2014 було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Полікорм» щодо реальності здійснення господарських операцій та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Планум». За результатами перевірки 06.11.2014 року складено акт № 262/04-10-22-02/37338779. Згідно висновків перевірки викладених у акті, ТОВ «Полікорм» порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, а саме, завищено розмір податкового кредиту внаслідок чого занижено розмір податкового зобов'язання на загальну суму 33831,68 грн. Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Полікорм» з ТОВ «Планум», відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій.

На підставі акту перевірки Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 18.11.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000492202, яким ТОВ «Полікорм» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 50748 грн., з яких за основним платежем - 33832 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 16916 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 09.07.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Планум» (продавець) було укладено договір поставки № 0907/1, згідно якого продавець зобов'язувався поставити покупцю у певний строк товар (соняшниковий жмих), покупець у свою чергу зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість. Умови поставки та строки передачі товару визначаються додатковими специфікаціями.

Специфікацією № 1 до договору поставки визначались умови поставку товару на загальну суму 103198,50 грн., з яких ПДВ 17199,75 грн. покупець зобов'язувався здійснити оплату за товар на протязі семи днів з моменту поставки, натомість поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок постачальника. Специфікацією № 2 до договору поставки визначались умови поставки товару на загальну суму 38500 грн., з яких ПДВ 6416,67 грн. покупець зобов'язувався здійснити оплату за товар на протязі семи днів з моменту поставки, натомість поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок постачальника. Також, специфікацією № 1 до договору поставки визначались умови поставки товару на загальну суму 40258 грн., з яких ПДВ 6709,67 грн. покупець зобов'язувався здійснити оплату за товар на протязі семи днів з моменту поставки, натомість поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок постачальника.

Господарські взаємовідносини з ТОВ «Планум» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ТОВ «Планум» видало ТОВ «Полікорм» податкові накладні № 30 від 09.07.2014 року, № 350 від 25.07.2014 року, № 351 від 28.07.2014 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. ТОВ «Полікорм» здійснило сплату за отриманий товар відповідно до видаткових накладних за договором поставки та рахунків на оплату. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями № 1610 від 18.07.2014 року та № 1615 від 28.07.2014 року.

Відповідно до умов договору поставки № 0907/1 та умов специфікацій, продавець ТОВ «Планум» поставив покупцю товар автомобільним транспортом за власний рахунок.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких транспортування вантажу здійснювалось автомобільним транспортом, де вантажовідправником транспортування вказано ТОВ «Планум», вантажоодержувачем вказано ТОВ «Полікорм», вантажоодержувачами є кінцеві покупці, що у свою чергу придбали товар у ТОВ «Полікорм».

Встановлено, що придбаний у ТОВ «Планум» товар був одразу перепроданий третім особам та поставлявся одразу за місцезнаходженням покупців ТОВ «Планум», тобто ТОВ «Полікорм» є лише посередником і товар на його склади не переміщувався, після придбання товару він одразу перевозився від ТОВ «Планум», де ТОВ «Планум» і виступає замовником.

ТОВ «Полікорм» в подальшому було використано придбані товари, продано їх іншим суб'єктам господарюванння, зокрема Сільськогосподарському ТОВ фірма «Барвінківська», Сільськогосподарському ТОВ «Ім. Ватутіна», ТОВ «Керуюча компанія «Гранд Дистриб'юшн», Приватному сільськогосподарському підприємству «Формуна». В матеріалах справи наявні копії договорів, за якими ТОВ «Полікорм» продає жмих соняшника вищевказаним суб'єктам господарювання.

Матеріалами справи встановлено, що 04.07.2015 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Планум» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 0407/1, згідно якого виконавець зобов'язувався організувати транспортні перевезення, замовник зобов'язувався прийняти належно виконані перевезення та оплатити їх. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Планум» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ТОВ «Планум» видало ТОВ «Полікорм» податкові накладні № 29 від 04.07.2014 року та № 115 від 21.07.2014 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Виконання договору підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані представниками ТОВ «Планум» та ТОВ «Полікорм», рахунками на оплату. Оплата за отримані послуги підтверджується платіжними дорученнями № 1611 від 18.07.2014 року та № 1617 від 28.07.2014 року.

Основними видами діяльності ТОВ «Полікорм» відповідно до витягу з ЄДРПОУ є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Придбаний товар, такий як жмих соняшниковий, були використані позивачем для власних потреб, після придбання - перепродані іншим суб'єктам господарювання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. ТОВ «Полікорм» підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента товари та послуги, наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем доведена.

Згідно п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ «Полікорм» з ТОВ «Планум» у зв'язку з фактичними підтвердженнями реальності господарських операцій. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори про постачання товарів, про надання послуг, які були укладені та діяли між позивачем з ТОВ «Планум» - визнані судом недійсними або розірвані з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати, які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Завершальною ознакою по виконанню договорів є передача товару до покупця та оплата за нього, отримання результату від послуг. ТОВ «Полікорм» отримало товар та послуги згідно договорів, здійснило за них оплату, тобто ланцюг обороту товару виконано.

Матеріали справи підтверджують реальність здійснення контрагентами позивача господарських відносин, виконання договорів. Головною ознакою по комерційній корисності від придбаного товару є його використання у своїй власній діяльності. Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отриманий від контрагентів товар та послуги підтверджуються копіями платіжних доручень. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання товару, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 804/20732/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук