Постанова № 54390703, 17.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2015 року письмове провадження № 826/13290/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015р. № 0000661701.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на безпідставність та не обґрунтованість висновків податкового органу, щодо отримання ним доходу іноземного доходу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, письмових заперечень з приводу заявленого позову не подав.

У зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача та у відповідності до вимог ст. 128 КАС України, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, підставі наказу №454 від 03 квітня 2015 року, виданого ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві, та у відповідності з вимогами п.п.75.1.2п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.2, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку платника податків - громадянина ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 27.04.15р. № 2020/26-58-17-01-17-2499011312, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме :

- п.13.3 ст.13, пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 46.1 ст. 26, пп.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 57.1 ст. 57, пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст.176, п. 170.11 ст. 170, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України. Зокрема фізичною особою - платником ОСОБА_1 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року отримав та не задекларував іноземний дохід в сумі 1 634 970,50 грн., у т.ч.: за 2011р. - 1 195 624,00 грн., за 2012 рік - 439 346,50 грн., за 2013 рік - 139 877,50грн.

На підставі акта перевірки від 27.04.15р. № 2020/26-58-17-01-17-2499011312, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015р. № 0000661701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб в розмірі 277 542,19 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 69 725,55грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до змісту статті 54 Податкового кодексу України Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом та ін.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 86.8. ст.. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм вбачається , що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, є встановлення перевіркою допущення порушень податкового законодавства, що зафіксовані у акті перевірки.

Як вбачається із змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підставою для винесення такого слугували результати проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки платника податків - громадянина ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.201р., що здійснена контролюючим органом на підставі наказу №454 від 03 квітня 2015 року, виданого ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Разом з тим, Поставною Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 826/12327/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, скасовано Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року, якою у задоволенні позову відмовлено, скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, а саме :

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 03 квітня 2015 року №454;

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання платником податків вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

Вказана Постанова суду набрала законної сили у відповідності до вимог ст. 254 КАС України, а тому обставини встановлені такою не потребують доказування при вирішенні даного спору.

Так і змісту Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 826/12327/15, вбачається, що у Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві безпідставно винесено наказ про призначення позапланової перевірки ОСОБА_1, та відповідно не було передбачених законодавством підстав для проведення позапланової перевірки ОСОБА_1

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року №21-425а14.

Враховуючи, що судовим рішенням визнано протиправність дій податкового органу щодо призначення та проведення перевірки ОСОБА_1, податковий орган не вправі використовувати висновки такої перевірки, а відтак висновки такої не можуть слугувати підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015р. № 0000661701.

Судові витрати в сумі 487,20грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій