Рішення № 54388504, 14.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10521/15 Справа № 189/2269/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Лукінова К. С. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Хлус Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2015 року по справі за позовом селянського (фермерського) господарства «Найдьон» до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», треті особи: відділ держземагенства у Покровському районі Дніпропетровської області, Державна реєстраційна служби Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису в державному реєстрі прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИЛА:

25 вересня 2015 року СФГ "Найдьон" звернувся до суду із зазначеним позовом, за яким просив суд, з урахуванням уточнень позовних вимог, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.08.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Відродження", зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, реєстровий запис № 24313737 від 10.09.2015 року; скасувати рішення № 24313737 від 10.09.2015 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно реєстровий запис № 24313737 від 10.09.2015 року; стягнути з відповідачів на користь СФГ "Найдьон" судові витрати по справі. В обґрунтування поданого позову СФГ "Найдьон" посилався на те, що 11.01.2007 року між СФГ "Найдьон" та громадянином ОСОБА_2, як власником земельної ділянки, загальною площею 4,8873 га., був укладений договір оренди земельної ділянки, строком до 30.11.2020 року. 11.01.2007 року вказаний договір зареєстрований у Покровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі вчинено запис за номером № 040702500053. 30.12.2009 року було укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди та зареєстровано у Покровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі вчинено запис за номером № 041013000669 від 25.10.2010 року. Сторони вказаного договору розпочали і до цього часу здійснюють реалізацію умов договору оренди землі. Позивач до теперішнього часу використовує земельні ділянки у власній діяльності, та відповідно за користування землею протягом 2011-2015 років здійснював оплату, передбачену умовами договору оренди землі. У вересні 2015 року позивачу стало відомо, що незважаючи на наявність чинного договору оренди, без припинення його дії, ОСОБА_2 було підписано з ТОВ "Відродження" інший договір оренди цієї ж земельної ділянки, на підставі чого ТОВ "Відродження" здійснило державну реєстрацію права оренди в державній реєстраційній службі Васильківського РУЮ Дніпропетровської області 10.09.2015 року, однак передача земельної ділянки в натурі не відбулася, оскільки вона продовжує використовуватись СФГ "Найдьон" у власній діяльності. Позивач вважав, що договір оренди землі укладений 25.08.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Відродження" необхідно визнати недійсним, відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки на момент укладення цього договору, існував договір оренди, укладений 11.01.2007 року та додаткова угода від 30.12.2009 року між СФГ "Найдьон" та ОСОБА_2, які не були розірвані та земельна ділянка не була витребувана з їх володіння. В якості підстав задоволення позову СФГ "Найдьон" вказало на ст.ст. 202, 203, 215, 525, 627, 638 ЦК України, ст. ст. 20, 24 ЗУ "Про оренду землі", ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2015 року ухвалено: позовні вимоги селянського (фермерського) господарства "Найдьон" - задовольнити частково; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений 25.08.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Відродження"; скасувати рішення № 24313737 від 10.09.2015 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасувавши в Державному реєстрі прав на нерухоме майно реєстровий запис від 10.09.2015 року; стягнути з ТОВ "Відродження" та ОСОБА_2 на користь СФГ "Найдьон" 1218,00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ "Відродження" просить скасувати рішення суду та визнати дійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25 серпня 2015 року між гр. ОСОБА_2 та ТОВ "Відродження", який 10.09.2015 року зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно номер запису 11117228, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,8873 га, яка розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю. Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4.8873 гектарів. 11 січня 2007 року між СФГ «Найдьон» та ОСОБА_2 підписано договір оренди землі та додаткову угоду від 30.12.2009 року якими визначений строк дії договору на десять років, тобто до 30.11.2020 року. Факт укладення вказаного договору підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 11.01.2007 року, укладеного між СФГ "Найдьон" та ОСОБА_2, ОСОБА_2 передала в оренду належну їй земельну ділянку розміром 4,8873 га. СФГ "Найдьон" для сільськогосподарського використання. Строк дії даного договору - до 30.11.2010 року. Згідно копії додаткової угоди до договору оренди № 040702500053 від 11.01.2007 року, що укладена 30.12.2009 року, строк дії договору становить до 30.11.2020 року. За умовами договору орендодавець ОСОБА_2 надає, а СФГ «Найдьон» приймає в строкове, платне користування зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір набирає чинності після його підписання і його державної реєстрації. Факт укладення вказаного договору підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Договір оренди землі, укладений між СФГ «Найдьон» та ОСОБА_2 був зареєстрований у Покровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", тобто пройшов державну реєстрацію. Згідно копії витягу з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, мається запис під № 669, за яким зареєстровано 25.10.2010 року договір оренди спірної земельної ділянки під № НОМЕР_1 з строком дії до 30.11.2020 року. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.10.2015 року, зареєстровано договір оренди земельної ділянки та внесено його до Державного земельного кадастру, що укладений між СФГ "Найдьон" та ОСОБА_2, встановлено дату реєстрації речового права - 25.10.2010 року і встановлено строк дії речового права - 10 років. За користування земельною ділянкою СФГ «Найдьон» на користь ОСОБА_2 протягом 2011 - 2015 років перераховувалась плата за користування земельною ділянкою у розмірі, визначену сторонами в договорі. Згідно копій відомостей про отримання орендної плати за 2011-2015 рр. ОСОБА_2 отримувала в СФГ "Найдьон" орендну плату за договором оренди належної їй земельної ділянки. Також судом встановлено, що 25 серпня 2015 року між ТОВ "Відродження" та ОСОБА_2 був укладений договір оренди цієї ж земельної ділянки, та 10 вересня 2015 року вказаний договір був зареєстрований в Реєстраційній службі Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської, однак передача земельної ділянки в натурі не відбулася, оскільки вона продовжує використовуватись СФГ «Найдьон» у власній діяльності. Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна та Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, мається відомість про державну реєстрацію договору оренди від 25.08.2015 року укладеного між ТОВ "Відродження" та ОСОБА_2 з строком дії до 31.12.2022 року. Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 25.08.2015 року, дійсно між ТОВ "Відродження" та ОСОБА_2 укладено договір оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 4.8873 га. з строком дії 7 років до 31 грудня останнього року оренди. Згідно копії рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24313737 від 10.09.2015 року, проведено право оренди земельної ділянки за суб'єктом ТОВ "Відродження".

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі та додаткова угода до нього між СФГ "Найдьон" та ОСОБА_2 від 30 грудня 2009 року є вчиненими з моменту їх укладення та підписання, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Крім того, суд вважає, що договір оренди земельної ділянки набуває чинності (вважається укладеним) з моменту досягнення згоди з усіх його істотних умов та його підписання сторонами, а право володіння та користування цією земельною ділянкою (право оренди) в орендаря виникає з моменту реєстрації цього права. Тобто після підписання сторонами договору оренди землі між ними виникають права та обов'язки, пов'язані зі зміною та припиненням договірних відносин, у зв'язку з чим зміна умов договору чи його розірвання в односторонньому порядку, незалежно від проведення державної реєстрації прав за цим договором , не допускається, окрім випадків, передбачених законом чи договором. Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 25 серпня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Відродження», позивач посилався на те, що на момент укладення оспорюваного договору вже існував договір оренди цієї ж земельної ділянки між СФГ «Найдьон» та ОСОБА_2 від 11 січня 2007 року, який не був розірваний та земельна ділянка не була витребувана з їх володіння. Заперечуючи проти позову ТОВ «Відродження» зазначало про те, що відсутні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним, оскільки він прошов державну реєстрацію, а договір оренди між ОСОБА_2 та СФГ «Найдьон» є недійсним, оскільки ОСОБА_2 додаткової угоди не підписувала. Однак, належних та допустимих доказів цій обставині суду також надано не було, доказів розірвання чи визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди до нього, укладеного між СФГ "Найдьон" та ОСОБА_2 - матеріали справи не містять. Будь-хто зі сторін не звертався до суду із вимогою про визнання цього договору недійсним. Крім того, з усних пояснень відповідачки ОСОБА_2 зрозуміло, що ОСОБА_2 до будь-яких органів щодо визнання недійсним договору, укладеного з СФГ "Найдьон" не зверталась. ТОВ "Відродження" не надало суду належних та допустимих доказів факту приймання-передачі спірної земельної ділянки та використання її у своїй діяльності. За таких обставин, суд вважає, що при укладанні оспорюваного договору оренди землі 25 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Відродження» були порушені приписи ст. 24 Закону України «Про оренду землі» та ст.ст. 13, 525, 526 ЦК України. В зв'язку з тим, що договір, що був укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Відродження" пройшов державну реєстрацію, то вимога про скасування рішення № 24313737 від 10.09.2015 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - підлягає задоволенню, оскільки договір визнаний недійсним судом. Разом з тим, вимога про скасування в Державному реєстрі прав на нерухоме майно реєстрового запису № 24313737 від 10.09.2015 року - підлягає частковому задоволенню, оскільки дійсно, на підставі рішення № 24313737 від 10.09.2015 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було вчинено запис 10.09.2015 року в державному реєстрі, але номер цього запису не відповідає заявленому в позовних вимогах.

Але з висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи; недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; суд неправильно застосував норми матеріального права; неповно суд з'ясував обставини, що мають значення для справи.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначеним вимогам ухвалене судом рішення не відповідає.

Суд узагалі належним чином не з'ясував характер та суть заявлених вимог, норми права, якими вони регулюються; не дав належної правової оцінки зібраним доказам.

Не ґрунтуються на вимогах закону висновки суду щодо задоволення позовних вимог.

Висновки суду щодо підстав визнання правочину недійсним є суперечливими, оскільки посилаючись на частину третю статті 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, - суд не обґрунтував відсутність волевиявлення відповідачів на укладення спірного договору оренди земельної ділянки.

Суд першої інстанції не врахував, що зазначені способи захисту прав наймодавця визначені статтею 766 ЦК України та можливості оспорювання договору найму, укладеного з іншим наймачем, не передбачено.

Встановивши, що спірна орендована земельна ділянка не виходила із користування позивача, а дії щодо реєстрації цього оспорюваного договору оренди земельної ділянки реєстраційної служби не визнані неправомірними і такі вимоги до цієї особи не заявлялись, суд першої інстанції визнав правочин недійсним помилково.

Суд першої інстанції зазначив, що були порушені приписи ст. 24 Закону України «Про оренду землі» та ст.ст. 13, 525, 526 ЦК України, однак ці норми не передбачають правових наслідків визнання правочину недійсним.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено обов'язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак висновок суду, що укладенням договору оренди між ОСОБА_2 та ТОВ «Відродження», ОСОБА_2 в односторонньому порядку відмовилась від виконання умов договору і виконання зобов'язань за договором оренди, раніше укладеного з СФГ «Найдьон» є неправильним, оскільки до спірних правовідносин за обставинами справи не можна застосувати ст. 525 ЦК України, а саме: укладення договору оренди земельної ділянки між відповідачами, що має державну реєстрацію, не свідчить про відмову від зобов'язання або односторонньої зміни умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та позивачем; не свідчить про наявність перешкоди орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, і за цих підстав законом не передбачено визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню.

Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Спірні правовідносини виникли у сторін щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами.

Колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 листопада 2001 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,8873 га, яка розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області і землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 7).

25 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Відродження" був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 4.8873 га. зі строком дії 7 років до 31 грудня останнього року оренди, та 10 вересня 2015 року вказаний договір був зареєстрований в Реєстраційній службі Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.38-39).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна мається відомість про державну реєстрацію від 10.09.2015 року договору оренди земельної ділянки від 25.08.2015 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Відродження" з строком дії до 31.12.2022 року (а.с.37).

Згідно копії рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24313737 від 10.09.2015 року, проведено право оренди земельної ділянки за суб'єктом ТОВ "Відродження" (а.с.40).

Аналізуючи зазначені докази, колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір оренди укладений у письмовій формі, відповідає вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі", пройшов державну реєстрацію, відповідачі по справі мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення орендодавця і орендаря було спрямоване на укладення договору оренди землі.

Позивач обґрунтовував свої вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25 серпня 2015 року, укладеного між відповідачами тим, що на час укладення спірного договору діяв договір оренди земельної ділянки від 11 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та позивачем.

Відповідно до положень ч.3 ст. 215 ЦК України, - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що 11 січня 2007 року між ОСОБА_2 та СФГ "Найдьон" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,8873 га, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку строком по 30 листопада 2010 року (а.с. 5). У наданій копії цього договору оренди земельної ділянки від 11 січня 2007 року зазначено, що цей договір було зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 09.08.2006 року за № 2091 та зареєстровано у Покровському районному відділі (25) Дніпропетровської регіональної філії «ДРЦ ДЗК» 11 січня 2007 року і вчинено запис за № 040702500053 (а.с. 5 звор.). Кадастровий номер земельної ділянки в цьому договорі не зазначено.

Однак із виписки з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі зазначена реєстрація договору оренди землі між ОСОБА_2 та СФГ "Найдьон" лише 25.10.2010 року з терміном договору оренди до 30.11.2020 року із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки - НОМЕР_3 (а.с.26).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням дати державної реєстрації речового права 25.10.2010 року (а.с.29-30).

Однак у вказаних документах не зазначено який договір оренди землі зареєстровано, не зазначено реєстраційний номер за яким зроблено запис.

Відповідно до вказаного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.29 звор.) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, не зареєстровані.

Однак, рішення про державну реєстрацію датовано 25.10.2010 року, отже посилання на вказаний Порядок, який діяв з 17.10.2012 року також викликає сумнів у проведенні державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного між орендодавцем та позивачем. Якщо виходити з дати формування вказаного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку - 26.10.2015 року, то вказаний Порядок на цей час вже втратив чинність. У відомостях про державну реєстрацію земельної ділянки згідно вказаного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вказана дата державної реєстрації земельної ділянки - 26.10.2015 року, що не відповідає обставинам справи, оскільки згідно зазначеним реєстраційним документам кадастровий номер земельної ділянки мав місце на дату 25.10.2010 року.

Згідно додаткової угоди до договору оренди № 040702500053 від 11 січня 2007 року, яка складена 30 грудня 2009 року між орендодавцем ОСОБА_2 та СФГ «Найдьон» та відповідно до якої договір укладено на десять років до 30.11.2020 року і відбулися зміни в орендній платі (а.с.6). У наданій копії цієї додаткової угоди зазначено, що ця додаткова угода до договору оренди була зареєстрована в Покровському відділенні ДРФ «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 25 жовтня 2010 року за № НОМЕР_1 та є підпис, однак відсутні ініціали та прізвище посадової особи, яка провела державну реєстрацію. Кадастровий номер земельної ділянки в цій угоді не зазначено.

Відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти того, що вона з позивачем укладала додаткову угоду, оскільки вона не підписувала її, однак з позовними вимогами щодо недійсності цієї додаткової угоди до суду не звернулась. За розглядом цієї справи судова почеркознавча експертиза не проводилась, оскільки таке клопотання сторони суду не заявляли.

В матеріалах справи відсутній акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі за вказаним договором оренди земельної ділянки.

Аналізуючи додаткову угоду від 30.12.2009 року до договору оренди № 040702500053 від 11 січня 2007 року, слід зазначити, що в додатковій угоді не зазначено, що саме до договору оренди земельної ділянки укладена додаткова угода, оскільки 11 січня 2007 року між ОСОБА_2 та СФГ "Найдьон" було укладено договір оренди земельної ділянки без номеру, то не співпадає додаткова угода до договору оренди № 040702500053 від 11 січня 2007 року з укладеним договором оренди земельної ділянки без номеру. Крім того, з реєстраційних документів не вбачається, що зареєстровано 25 жовтня 2010 року саме договір оренди земельної ділянки від 11 січня 2007 року. Крім того, візуально вбачається різний підпис від імені орендодавця на договорі оренди земельної ділянки без номеру від 11 січня 2007 року і на додатковій угоді від 30.12.2009 року до договору оренди № 040702500053 від 11 січня 2007 року.

Таким чином, надані позивачем докази у підтвердження чинності договору оренди земельної ділянки, укладеного між орендодавцем та позивачем від 11 січня 2007 року, не можна вважати належними та допустимими, оскільки вони є суперечливими, викликають сумніви в їх достовірності та суперечать вимогам законодавства щодо права на оренду земельної ділянки.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлені повноваження державного реєстратора, зокрема, згідно із підпунктом 81 частини другої статті 9 Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не доведено, що на час укладення спірного договору оренди земельної ділянки був чинний договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та позивачем від 11 січня 2007 року, оскільки не встановлено, що державний реєстратор не виконав свого обов'язку щодо перевірки наявності іншого зареєстрованого договору оренди на ту ж саму земельну ділянку.

Оскільки рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24313737 від 10.09.2015 року, за яким проведено право оренди земельної ділянки за спірним договором не визнано неправомірним і такі вимоги не розглядались судом в порядку адміністративного судочинства, то відсутні підстави для скасування вказаного рішення в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 20 Закону України "Про оренду землі", що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, а право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди укладений у письмовій формі, пройшов державну реєстрацію, відповідачі по справі мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення орендодавця і орендаря було спрямоване на укладення договору оренди землі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 28 квітня 1978 р. N 3 (з наступними змінами) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", - угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і питання певних юридичних наслідків.

Позивач зазначив підстави визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25 серпня 2015 року, укладеного між відповідачами, а саме: при укладенні оспорюваного договору оренди землі були порушені приписи ст.24 Закону України «Про оренду землі» та ст.ст. 13, 525,526 ЦК України, керуючись при цьому ч.3 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Позивачем зазначено правову підставу для визнання спірного договору недійсним - ч. 3 ст. 203 ЦК України, де передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оскільки позивач не є учасником спірного правочину, а відповідачі підтверджують наявність свого волевиявлення на укладення спірного договору оренди земельної ділянки, то відсутні підстави для задоволення вимог позивача про визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачами.

Посилання позивача на те, що він користується орендною земельною ділянкою та сплачує орендну плату не є підставою для визнання правочину недійсним.

Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на те, що при укладенні оспорюваного договору оренди землі були порушені приписи ст.24 Закону України «Про оренду землі» та ст.ст. 13, 525,526 ЦК України, керуючись при цьому ч.3 ст. 203, ст. 215 ЦК України є безпідставними, оскільки не встановлено порушення прав позивача зі сторони відповідачів; не встановлено обставин порушення відповідачами вимог ст.ст. 13, 525,526 ЦК України, про що було зазначено вище, та крім того, для визнання правочину недійсним з підстав порушення вимог чинного законодавства, необхідно виходити з вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, однак позивачем з цих підстав позов не був заявлений.

За положеннями ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Разом із тим особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Колегія суддів, дослідивши спірний договір оренди землі, дійшла висновку про відповідність його вимогам чинного законодавства з урахуванням заявлених позивачем підстав та встановлених обставин справи, а тому не вбачає підстав для визнання його недійсним у зв'язку з чим необхідно відмовити у задоволенні вказаного позову.

Інші позовні вимоги, які стосуються державної реєстрації спірного договору є похідними від позову про визнання правочину недійсним, а тому підстав для їх задоволення також не має.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку колегія судів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою, які не були заявлені до суду першої інстанції і не були предметом судового розгляду не підлягають задоволенню апеляційним судом, оскільки це суперечить вимогам діючого законодавства.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, то сплачені судові витрати позивачу не компенсуються.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» - задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2015 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог селянського (фермерського) господарства «Найдьон» до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», треті особи: відділ держземагенства у Покровському районі Дніпропетровської області, Державна реєстраційна служби Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису в державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь