Вирок № 54388122, 17.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 168/619/15-к Провадження №11-кп/773/501/15 Головуючий в 1 інстанції Кошелюк Л. О. Категорія:ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач : Бешта Г. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Бешти Г.Б.,

суддів - Силки Г.І., Польового М.І.,

при секретарі - Гладкому В.В.,

з участю прокурора - Мотрунчика О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката Хомича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Наконечного В.Г. на вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 28 вересня 2015 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, гр-на України, з повною вищою освітою, невійськовозобов'язаного, непрацюючого, несудимого,

визнано винним за ст.286 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_1 постановлено звільнити від відбування призначеного покарання, якщо протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і буде повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації туди.

Строк покарання постановлено рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 за проведення інженерних транспортно-трасологічних експертиз 2210.88 грн. у доход держави.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд Волинської області, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 03.07.2015 року близько 22 год. 20 хв. на автодорозі Стара Вижівка-Буцин Старовижівського району керував автомобілем Мерседес Спринтер, д/н НОМЕР_1, неуважно слідкуючи за дорожньою обстановкою, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, виявивши неадекватні дії велосипедиста ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямку і скоїв наїзд на останнього. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_5 помер на місці події.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3 б;12.3;12.6 г ПДР, які є у прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП) і наслідками, що настали.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_3 - адвокат Наконечний В.Г., не оспорюючи доведеності вчиненого ОСОБА_1 злочину та кваліфікації його дій, просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зазначає, що призначаючи покарання суд не в повній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину. Вважає, що в даному випадку слід обов'язково призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки судом першої інстанції незастосування додаткового покарання у вироку не вмотивовано.

Просить вирок місцевого суду скасувати в частині призначеного покарання і призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, крім основного покарання, ще й додаткове - позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст вироку та основні доводи апеляції, обвинуваченого ОСОБА_1 і його захисника, які заперечили апеляцію та просили залишити вирок без зміни, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, є обґрунтованим і в апеляційній скарзі не заперечується. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Визначаючи вид і міру основного покарання щодо ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких, однак вчинений з необережності, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, а також віктивну поведінку потерпілого, який неадекватно рухався по автодорозі у стані алкогольного сп'яніння, прохання потерпілих суворо його не карати та добровільне відшкодування збитків. Враховано судом і відсутність обтяжуючих і наявність пом'якшуючих покарання обставин.

Зважаючи на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що основне покарання обвинуваченому у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі із звільненям від відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України призначене судом із врахуванням вимог ст.ст. 50, 65 КК України. Призначення такого покарання ніким не оспорюється.

Разом з тим, як вбачається з вироку суду, судом першої інстанції належним чином не вмотивовано питання непризначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи представника потерпілої про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про можливість незастосовуння до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, в достатній мірі не врахував, що ОСОБА_1 вчинив злочин, який потягнув за собою смерть потерпілого ОСОБА_5 і дії обвинуваченого перебувають в прямому причинному зв'язку з скоєнням дорожньо-транспортної пригоди.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при вказаних обставинах місцевий суд, не обговоривши необхідність призначення додаткового покарання і не призначивши його обвинуваченому, порушив в цій частині вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки зазначене не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та суспільній небезпечності вчиненого діяння, особі обвинуваченого.

З наведених підстав, вирок суду першої інстанції, відповідно до п.1. ч.1 ст.413 КПК України, в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.

Враховуючи характер і спосіб вчинених ОСОБА_1 протиправних дій, тяжких наслідків які настали, суд апеляційної інстанції вважає, що обвинуваченому, крім основного покарання, слід призначити також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

За таких обставин, суд задовольняє апеляцію представника потерпілої, скасовує вирок в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 413, 420 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника потерпілої задовольнити частково.

Вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 28 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2-х річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: