Вирок № 54384942, 17.12.2015, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа № 443/2309/13-к Провадження № 1-кп/443/2/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сидорака Б.Г.

при секретарі Башті Г.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Жидачеві справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, яке внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150200000505 від 06.06.2013 року стосовно обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Бережниця Жидачівського району Львівської області, проживаючого у АДРЕСА_1 з повною вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, лікаря-анестезіолога Жидачівської центральної районої лікарні, українця, громадянина України, такого, що має судимості, -

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

обвинувачення:

прокурорів Костишина Д.Б. та Дідовського М.Ю.,

потерпілих: ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника потерпілих адвоката Григи Ф.В.,

захисту:

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників-адвокатів Боднарука Б.В. та Левка Г.Д.

встановив:

ОСОБА_1, будучи медичним працівником, відповідно до наказу №270 від 07.08.1997 року, перебуваючи на посаді лікаря-анастезіолога відділення анестезіології Жидачівської центральної районної лікарні, відповідно до вимог "Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стандартної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України", затвердженої наказом МОЗ України №226 від 27.07.1998 року, та посадової інструкції лікаря-анестезіолога відділення анестезіології Жидачівської центральної районної лікарні, яка затверджена 26.01.2010 року головним лікарем Жидачівської ЦРЛ, був зобов"язаний оцінити стан і виділити ведучі синдроми у хворих, які знаходяться у термінальному і важкому стані, провести невідкладні заходи при черепно-мозковій травмі. Однак, він, неналежно виконуючи свої професійні обов"язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_7, а саме смерть.

Так, 20 червня 2005 року о 01 год. 20 хв., коли ОСОБА_7 у стані алкогольного сп"яніння було доставлено до приймального відділення Жидачівської ЦРЛ, що у м.Жидачеві по вул.Я.Мудрого,29 після дорожньо-транспортної події із діагнозом черепно-мозкова травма, його було оглянуто черговим лікарем-анестезіологом ОСОБА_1 та іншими лікарями. За скеруванням ОСОБА_1, як лікаря-анестезіолога, ОСОБА_7 було госпіталізовано до відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії, де йому продовжили надававти медичну допомогу, відповідальність за надання якої покладено на лікуючого лікаря ОСОБА_1. Несучи персональну відповідальність, як лікуючий лікар за проведення обстеження, лікування та спостереження за ОСОБА_7, лікарем-анестезіологом ОСОБА_1 було прийнято рішенння щодо призначення хворому ОСОБА_7 таких медичних препаратів: "анальгін"50% - 2,0 мл., "димедрол" 1%- 1,0 мл.- в/м та "промедол" 2% - 1,0 мл., медикаментозна дія яких виражається у седативній дії. У подальшому після надання медичної допомоги ОСОБА_2, стан хворого різко погіршився та о 04 год. 45 год. наступила зупинка дихальної та серцевої діяльності, після настання яких лікарем анестезіологом ОСОБА_1 несвоєчасно проведено реанімаційні заходи щодо ОСОБА_7. Згідно із висновком комісійної судово-медичної експертизи №569/12 від 29.03.2013 року вбачається, що застосування седативних препаратів на фоні алкогольного сп"яніння за наявності черепно-мозклової травми стало причиною порушення дихання та серцевої діяльності, що у сукупністю з несвоєчасністю проведення реанімаційних заходів призвело до настання смерті ОСОБА_7.

Допитаний на досудовому слідстві і у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.1 ст.140 КК України не визнав і пояснив, що з 1997 року він працює на посаді лікаря-анестезіолога Жидачівської центральної районної лікарні м.Жидачеві. З 19 на 20 червня 2005 року він перебував на добовому чергуванні у відділенні анестезіології Жидачівської ЦРЛ та приблизно о першій годині 20 червня 2005 року у приймальний покій лікарні на автомобілі швидкої медичної допомоги у супроводі фельдшера було доставлено ОСОБА_7. На момент прибуття ОСОБА_7 він знаходився у приймальному відділенні з необхідними засобами для надання медичної допомоги, так як черговий лікар ОСОБА_8 повідомив йому, що з місця ДТП везуть потерпілих. Після доставки ОСОБА_7 у приймальне відділення було встановлено, що потерпілих внаслідок ДТП є троє і що у найважчому стані знаходиться ОСОБА_7. Із приймального відділення ОСОБА_7 було доставлено із допомогою каталки на ліфті у віділенні анестезіології, яке знаходиться на п"ятому поверсі приміщення лікарні. Після доставки у відділення, ОСОБА_7 за його вказівкою було проведено аналізи, рентгенографію голови у двох проекціях та консультації із хірургом ОСОБА_9, невропатологом ОСОБА_10, лором ОСОБА_11. Також було відібрано кров для проведення аналізів, в тому числі щодо наявності у ній етанолу. За наслідками огляду лікарями стан хворого був діагностований як важкий, зокрема у нього була виявлена черепно-мозкова травма важкого ступеня та садна на грудній клітці, обличчі, кінцівках. Відповідно до встановленого діагнозу та рекомендацій всіх лікарів, ОСОБА_7 були призначені та введені медичні препарати, а також хірургом під місцевим знеболенням зашито рану на підборідді. Також ОСОБА_7 було під"єднано до кардіомонітора. У період часу між 03 та 04 год. наступила зупинка серцевої діяльності та після цього було розпочато реанімаційні заходи, які бажаного результату не дали. Вважає, що ним та іншими лікарями медична допомога ОСОБА_7 була надано адекватно і в повному обсязі, що підтверджується актами службових розслідувань від липня та жовтня 2005 року, а жоден висновок експертів, не заперечив і не спростував висновку службового розслідування щодо адекватності та повноти надання ОСОБА_7 медичної допомоги.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав, його винність у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, підтверджується:

Показаннями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з яких вбачається, що вночі 20 вересня 2005 року їх син ОСОБА_7, внаслідок травм, отриманих в ДТП, був доставлений автомобілем швидкої медичної допомоги у Жидачівську ЦРЛ, куди вони також прибули і перебували під час надання йому допомоги під дверима реанімаційного відділення лікарні. За вказівкою обвинуваченого в аптеці лікарні купували необхідні медичні препарати. Вважають, що сину не було надано належної медичної допомоги, через що настала його смерть.

Щодо винуватості ОСОБА_1 суд обґрунтовано виходив з даних, отриманих при допиті свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а також приведені до присяги, у відповідності до вимог ст. 352 КПК України, а саме пояснень:

- свідки ОСОБА_9 - хірург ЖЦРЛ, ОСОБА_10 лікар-невропатолог, ОСОБА_8 - лікар-терапевт, ОСОБА_11 - лікар-отоларинголог, у судовому засіданні стердили, що проводили огляд хворого ОСОБА_7 у райлікарні і консультували обвинуваченого у відділенні з приводу діагнозу та надання медичної допомоги хворому. Було константовано черепно-мозкову травму, забій мозку, супорозний стан та алкогольне сп"яніння. При цьому свідок ОСОБА_9 під місцевою анастезією зашивав разом із свідком ОСОБА_11 розрив на губі потерпілого, після чого його стан погіршився. Згодом наступила зупинка серцевої діяльності та після цього було розпочато реанімаційні заходи, які результату не дали.

- свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що її, як чергового лаборанта у ніч на 20 червня 2005 року було викликано у реанімацію для відбору аналізу крові з пальця ОСОБА_7 і проведення аналізу на етанол. Через годину аналіз крові був зроблений і показав сліди алкоголю у крові, хоч фактично вміст етанолу був більший, однак, через зламану чушку в апараті, дійсний вміст етанолу встановлено не було.

- свідок ОСОБА_13 - медична сестра реанімаційного відділення лікарні у судовому засіданні показала, що працювала ніч на 20 червня 2005 року, коли поступив ОСОБА_7. По вказівці лікаря-анестазіолога ОСОБА_1, якому підпорядкована на роботі, було викликано у реанімацію для відбору аналізу крові чергового лаборанта та відібрано у дві пробірки кров на етанол. ОСОБА_7 поступив у важкому стані, за вказівкою лікаря йому вводились кровозупинні ліки. Він був у болоті та крові, то збуджений, то без свідомості.

- про це ж суду ствердила свідок ОСОБА_14 - медсестра-анастезистка відділення.

- свідок ОСОБА_15 - рентген-лаборант лікарні, суду пояснив, що був викликаний у реанімацію вночі і пересувним рентгенапаратом на 5 поверсі лікарні у реанімаційному відділення зробив три знімки черепа та легень потерпілого, які через 40 хвилин проявив та передав у приймальний покій лікарні для лікарів.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №377 від 22.06.2010 року, проведеної експертами ДУ "Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України" при поступленні ОСОБА_7 до Жидачівської ЦРЛ об"єм проведених маніпуляційних заходів загалом відповідав тактиці надання медичної допомоги хворому з ознаками черепно-мозкової травми, однак медична допомога ОСОБА_7 була надана не у повному обсязі, так як не була проведена спинномозкова пункція для з"ясування наявності внутрішньочерепного крововиливу.

Висновком вказаної експертизи було встановлено, що з аналізу даних, викладених в медичній карті ОСОБА_7, під час перебування ОСОБА_7 в лікувальній установі відповідно до стану хворого було застосовано наступні знеболювальні засоби:"анальгін"50% - 2,0 мл., "димедрол" 1%- 1,0 мл.- в/м та "промедол" 2% - 1,0 мл та місцева анастезія 0,25% новокаїном в об"ємі 10,0 мл.

При судово-медичному розтині трупа ОСОБА_7 у нього виявлено крововиливи під м"які оболонки в правій лобній долі розміром 2х3,5 см та в правій тьмяно-потиличних долях розміром 5х9см, які мають зливний характер, звивини і борозни слабо виражені за рахунок набряку, кістки основи черепа цілі. В крові було виявлено 1,69 проміле етилового спирту. Характер та ступінь вираженості черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдальних крововиливів в правій лобній та в правій тьмяно-потиличних долях не могли стати причиною раптової зупинки дихальної та серцевої діяльності, адже не були ушкоджені стовбурові структури мозку та не відбулась його дислокація.

Враховуючи, що з метою знеболення ОСОБА_7 було введено анальгін, димедрол, промедол, новокаїн та зважаючи, що він перебував в стані алкогольного сп"яніння (1,69% за даними судово-токсилогічного сп"яніння), що відповідає середньому ступеню, а також наявності у нього черепно-мозкової травми, не можна виключити, що поєднання даних препаратів, алкогольного сп"яніння та черепно-мозкової травми призвело до пригнічення дихання і при несвоєчасному наданні медичної допомоги у вигляді штучної вентиляції легень до його зупинки, Таким чином найбільш імовірно, що настання смерті потерпілого ОСОБА_7 знаходиться у прямому причино-наслідковому зв"язку із застосуванням знеболювальних засобів та несвоєчасному наданні медичної допомоги після пригніченя дихання. (а.с.160-175 т.1 к.п.).

Згідно із висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи №191/15 від 28.09.2015 року вбачається, що станом на 20.06.2005 року алгоритм надання медичної допомоги при наявності тупої закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м"які мозкові оболонки із набряком набуханням головного мозку, що послужило причиною смерті ОСОБА_7 регламентований "Тимчасовими галузевими уніфікованими стандартами медичних технологій діагностично-лікувального процесу стандартної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України", затвердженої наказом МОЗ №226 від 27.07.1998 року, Відповідно до даного алгоритму має проводитись неврологічний та соматичний огляд, визначення групи крові та резус, загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на вміст алкоголю, ренгенографія черепа в 2-ох прекціях, ЕхоЕГ, за наявності апаратури АКТ, люмбальна пункція. В лікуванні використовуються седативні, знеболювальні препарати, проводиться симптоматичне лікування, відновлювальна терапія. Об"єм проведених маніпуляційних заходів загалом відповідав тактиці надання медичної допомоги хворому з ознаками черепно-мозкової травми, однак медична допомога ОСОБА_7 була надана не у повному обсязі, так як не була проведена спинномозкова пункція для з"ясування наявності внутрішньочерепного крововиливу, яку мав виконати невропатолог, а невиявлення субарахноідального крововиливу призвело до встановленя неповного діагнозу та вплинуло на вибрану тактику лікування.

Даними вказаної експертизи було встановлено, що медикаментозна дія препаратів: "анальгін" 50% - 2,0 мл., "димедрол" 1% - 1,0 мл. - в/м та "промедол" 2% - 1,0 мл та місцева анастезія 0,25% новокаїном в об"ємі 10,0 мл. виражається в знеболювальній та седативній дії. При використанні седативних препаратів відносно осіб, які перебувають в стані алкогольного сп"яніння за наявності черепно-мозкової травми, існує можливість настання в такому випадку пригнічення та зупинки дихальної діяльності, що може призвести до смерті хворого, що не було враховано лікарями при наданні медичної допомоги.

При наявності пригнічення дихання алгоритм надання медичної допомоги полягає у проведенні штучної вентиляції легень, непрямого масажу серця, використанні медикаментозних препаратів, а у разі їх неефективності підключенні хворого до апарату штучної вентиляції легень. Відповідно до матеріалів справи, після первинного огляду ОСОБА_7 було госпіталізовано до відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії, де йому продовжили надавати медичну допомогу. Відповідальність за надання медичної допомоги у даному відділені покладена на лікаря-анестезіолога, тобто на ОСОБА_1.

Невідповідність між показами лікарів стосовно часу надання медичної допомоги, погіршенням стану хворого та записами у медичній карті стаціонарного хворого, не дозволяють встановити, чи взагалі особи з числа медперсоналу Жидачівської ЦРЛ надавали невідкладку медичну допомогу ОСОБА_7, коли в останнього виникли прояви порушення дихання та серцевої діяльності.

Зважаючи на характер та ступінь вираженості черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдальних крововиливів в правій лобній та в правій тім"яно-потиличних долях не могли стати причиною раптової зупинки дихальної та серцевої діяльності, адже не були ушкоджені стовбурові структури мозку та не відбулась його дислокація, не можна виключити, що застосування седативних препаратів на фоні алкогольного сп"яніння за наявності черепно-мозкової травми стало причиною порушення дихання та серцевої діяльності, що у сукупності з несвоєчасністю проведення реанімаційних заходів призвело до настання смерті потерпілого ОСОБА_7.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_16 підтвердилв свої висновки при проведенні судових експертиз, та вважає висновки повними, які ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та показах свідків, медичної документації зібраної в ході досудового розслідування. Вказав, що ОСОБА_7 в період його перебування в Жидачівській ЦРЛ об"єм проведених маніпуляційних заходів загалом відповідав тактиці надання медичної допомоги хворому з ознаками черепно-мозкової травми, однак медична допомога йому була надана не у повному обсязі, так як не була проведена спинномозкова пункція для з"ясування наявності внутрішньочерепного крововиливу, яку мав виконати невропатолог, а невиявлення субарахноїдального крововиливу призвело до встановленя неповного діагнозу та вплинуло на вибрану тактику лікування.

Суд не приймає до уваги показання самого обвинуваченого ОСОБА_1 щодо непричетності до вчинення кримінального правопорушення який пояснював, що в умовах, які були при поступленні ОСОБА_7 на лікування в Жидачівську ЦРЛ після отриманих травм внаслідок ДТП, ним було вжито всіх необхідних заходів направленних на встановлення діагнозу та поліпшення стану здоров'я в ході проведеного лікування ОСОБА_7.

Твердження обвинуваченого про те, що він зробив усе необхідне для поліпшення стану здоров"я ОСОБА_7 суд належним чином перевірив та обґрунтовано визнає, що вони спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема висновками комісійних судово-медичних експертиз, якими ствердженно, що об"єм проведених маніпуляційних заходів при поступленні ОСОБА_7 20.06.2005 року до Жидачівської ЦРЛ загалом відповідав тактиці надання медичної допомоги хворому з ознаками черепно-мозкової травми, однак медична допомога ОСОБА_7 була надана не у повному обсязі, так як не була проведена спинномозкова пункція для з"ясування наявності внутрішньочерепного крововиливу, яку мав виконати невропатолог, а невиявлення субарахноїдального крововиливу призвело до встановлення неповного діагнозу та вплинуло на вибрану тактику лікування. Вважаючи на характер та ступінь вираженості черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдальних крововиливів в правій лобній та в правій тім"яно-потиличних долях не могли стати причиною раптової зупинки дихальної та серцевої діяльності, адже не були ушкоджені стовбурові структури мозку та не відбулась його дислокація, не можна виключити, що застосування седативних препаратів на фоні алкогольного сп"яніння за наявності черепно-мозкової травми стало причиною порушення дихання та серцевої діяльності, що у сукупності з несвоєчасністю проведення реанімаційних заходів призвело до настання смерті потерпілого ОСОБА_7.

В сукупності оцінюючи перелічені вище докази, які зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, які є належними та допустимими, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 суд не бере до уваги, так як дана позиція обвинуваченого суперечить вищенаведеним доказам та суд розцінює таку позицію, як спосіб уникнути відповідальності.

Таким чином, детальний аналіз наявних у справі доказів, дозволяє суду зробити висновок про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджена дослідженими судом доказами і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.140 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки хворому.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують обвинуваченого, а саме те, що раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується за місцем роботи та проживання позитивно, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання - судом не виявлено.

З врахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, провину не визнав, у скоєному не розкаявся, тож суд приходить, що йому необхідно призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 140 КК України у виді обмеження волі. Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України, судом не встановлено.

При цьому, вирішуючи питання покарання обвинуваченого за ч.1 ст.140 КК України, суд враховуючи вимоги ст.44 КК України та п.2 ч.1 ст.49 КК України, приходить до висновку про звільнення ОСОБА_1 від покарання за вчинення даного злочину, оскільки з часу його вчинення ним у червні 2005 року до набрання вироком законної сили минуло понад три роки.

Приймаючи дане рішення, суд виходить з того, що згідно санкції ч.1 ст. 140 КК України, максимальна міра покарання, передбачена у вигляді обмеження волі до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Відповідно до ст.12 КК України, злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше більш м"яке покарання, тобто передбачений ч.1 ст.140 КК України злочин, відноситься до злочину невеликої тяжкості.

Згідно з вимогами п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості.

Частиною 5 ст.74 КК України встановлено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання та його відбування на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23.12.2005 року - особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності та відбування покарання за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься, відповідно до ст.12 КК України, до категорії невеликої тяжкості, з моменту скоєння злочину минуло три роки, він не ухилявся від слідства та суду, а також не вчинив нового злочину.

Щодо запобіжного заходу, то перед судом сторонами не поставлено питання про його обрання. Обвинуваченому такий захід не обирався, тому у суду немає підстав для його застосування.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 74 КК України, ст.ст. 367-371, 374-376 КПК України, суд,-

ухвалив:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, і призначити покарання у вигляді 2(двох) років обмеження волі.

На підставі ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, у зв'язку з закінченням строків давності.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не застосовувати.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Жидачівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку прокурору, засудженому підлягає врученню негайно після проголошення.

Головуючий суддя ________

17.12.2015