Рішення № 54383633, 15.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015р. Справа№ 914/4091/15

За позовом: Приватного підприємства «Агролеон-Захід», м. Жовква Львівської обл.,

до відповідача: Приватного підприємства агрофірми «Хлібодар», с. Торки Радехівського р-ну Львівської області,

про стягнення 4 796, 79 грн.

Суддя Яворський Б.І. при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: не зявився.

На розгляд господарського суду Приватним підприємством «Агролеон-Захід» подано позов до Приватного підприємства агрофірми «Хлібодар» про стягнення 4 796, 79 грн.

Ухвалою суду від 30.10.2015р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 15.12.2015р. У судовому засіданні 15.12.2015 р. оголошувалася перерва.

У судове засідання 15.12.2015р. представник позивача зявився, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, повідомив, що 08.12.2015 р. відповідачем оплачено суму основного боргу в розмірі 3 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору купівлі-продажу №ДГ-1067 від 22.02.2013 р. не оплачено повністю вартість поставленого товару. Крім того, відповідачу нараховано 7,24 грн. пені, 104,75 грн., 3% річних та 1 684,80 грн.

У судове засідання 15.12.2015р. представник відповідача не зявився, причин неприбуття не повідомив, хоча був належно повідомлений про час і місце проведення судового засідання, вимог попередної ухвали суду не виконав, проти позову не заперечив, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

22.02.2013р. між Приватним підприємством «Агролеон-Захід» та Приватним підприємством агрофірмою «Хлібодар» укладено договір купівлі-продажу №ДГ-1067, відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач) зобовязується передати покупцеві (відповідачу), а покупець - прийняти товар і оплатити мінеральні добрива, тип яких, кількість, ціна (включаючи ПДВ) за одиницю виміру та вид упаковки визначаються сторонами в додатках до договору, що є його невідємною частиною.

Сторони підписали Додаток №1 від 22.02.2013 р. до договору №ДГ-1067, у якому погодили назву товару, його кількість та ціну.

Позивачем було поставлено відповідачу товар, проте останній вчасно не оплатив у повному обсязі його вартість.

08.12.2015 р. відповідач оплатив позивачу 3 000,00 грн. заборгованості, що підтверджується копією банківської виписки, яка знаходиться в матеріалах справи.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобовязання на підставі договору купівлі-продажу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Оскільки після звернення позивача до суду відповідач оплатив основну заборгованість в розмірі 3000,00 грн., провадження у справі про її стягнення суд припиняє у звязку з відсутністю предмета спору.

На підставі п.5.2 договору позивач нарахував відповідачу 7,24 грн. пені за порушення обовязку оплати товару та просить її стягнути. Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України).

У п.2.5 постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. Пленум Вищого господарського суду України зазначає наступне. Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Щодо дати 26.09.2014 р., яку позивач визначив датою початку нарахування пені, то суд звертає увагу позивача на те, що цей день не є датою настання обовязку виконати зобовязання і відповідно датою початку нарахування пені, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок невчасних проплати за отриманий товар ще у 2013р. і саме з цього моменту можна було нараховувати пеню, а 26.09.2014 р. є тільки датою останньої часткової оплати товару відповідачем. Враховуючи наведене, відсутні підстави для стягнення суми пені за визначений позивачем період.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що за визначений позивачем період нарахування штрафних санкцій правомірним є стягнення з відповідача 1 629,18 грн. інфляційних втрат та 103,07 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

У пункті 2.3 постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ч.2 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі щодо стягнення з Приватного підприємства агрофірми «Хлібодар» 3 000,00 грн. суми основного боргу.

2. Позовні вимоги задоволити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства агрофірми «Хлібодар» (Львівська обл., Радехівський р-н, с. Торки, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22374540) на користь Приватного підприємства «Агролеон-Захід» (80300, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Жовква, вул. Равська, 15Д, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35988525) 1 629,18 грн. інфляційних втрат, 103,07 грн. 3% річних та 1 218,00 грн. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 15.12.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини. Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2015р.

Суддя Яворський Б.І.