Рішення № 54383016, 17.12.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" грудня 2015 р. Справа № 906/1629/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 88 від 10.09.15р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" (м.Хмельницький)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (м.Бердичів Житомирської області)

про стягнення 667588,31 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 667588,31 грн., з яких 621058,36 грн. боргу за отриманий товар згідно договору №161014 від 16.10.14р. поставки оптових партій товару, 39066,01 грн. пені, 2559,44 грн. 3% річних та 4904,50 грн. інфляційних нарахувань.

Позивач у клопотанні від 08.12.15р. № 3889 просив розглядати справу за відсутності його представника на підставі поданих документів та заперечення на відзив відповідача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с.52).

Відповідач у відзиві від 19.11.15р. № 456 на позовну заяву (а.с.39,40) та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, зокрема, в частині нарахованих інфляційних збитків з тих підстав, що позивач їх нарахував лише за вересень 2015р., а за жовтень 2015р., коли була дефляція, позивач не нарахував.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між ТОВ "Сіріус Екстружен" (далі - позивач/постачальник) та ТОВ "Інко-Фуд Бердичів" (далі - відповідач/покупець) договору № 161014 від 16.10.14р. поставки оптових партій товару (а.с.7-10), відповідач в період з 29.07.15р. по 09.09.15р. отримав від позивача товар на загальну суму 665459,04 грн., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період (а.с.11-17) та відповідними довіреностями (а.с.18-24).

Згідно пп.1.1 договору, постачальник зобов'язався виготовити, поставити та передати у власність покупця товар на підставі заявок покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до пп.5.1 договору, ціни на товар встановлюються в гривнях за один кілограм товару, фіксуються в прайс-листі, чинному на момент подання заявки покупцем та безпосередньо в товаророзпорядчих документах (накладних, товарно-транспортних накладних), які є невід'ємною частиною даного договору.

Загальна вартість товару складається з вартості відвантаженого по даному договору товару згідно товаророзпорядчих документів (пп.5.2 договору).

Згідно пп.6.1 договору, покупець здійснює повну оплату вартості товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Незалежно від виконання покупцем умов п.6.1. заборгованість покупця перед постачальником за поставлений товар не повинна перевищувати 200000 грн.

У випадку порушення покупцем термінів оплати (п.6.1.) та/чи перевищення покупцем максимального розміру заборгованості за товар (п.6.1.) постачальник вправі тимчасово призупинити подальші поставки товару до моменту оплати відповідної заборгованості покупцем та/чи зменшення боргу до рівня максимальною розміру заборгованості за товар (п.6.1.).

Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника (пп.6.2 договору).

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково (а.с.3 - на звороті, 25-28).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день прийняття рішення у справі становить 621058,36 грн., що підтверджується довідками позивача: №3775 від 23.11.15р., № 3930 від 16.12.15р. (а.с.44,58), підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.11.15р. (а.с.60) та іншими матеріалами справи.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп.11.1 договору, у випадку прострочення в оплаті поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплаченого товару, за кожний день порушення строків оплати.

Згідно розрахунків позивача розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 39066,01 грн., 2559,44 грн. та 4904,50 грн. (а.с.3 - на звороті,4).

Розрахунки пені, річних та інфляційних обґрунтовані, правильно пораховані та відповідають чинному законодавству і укладеному договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів сплати боргу не подав.

Як вже зазначалося, відповідач, заперечуючи проти позову в частині нарахування інфляційних нарахувань, вважає, що відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14 сума інфляційних на заборгованість має розраховуватися за весь період наявної заборгованості.

Відповідач зазначив, що позивач нараховує інфляційні збитки лише за вересень 2015р., тобто період коли були інфляційні процеси, а за жовтень місяць 2015р., в якому була дефляція, позивач не нараховує. У зв'язку з цим, просив перерахувати суму основного боргу з урахуванням від'ємного значення інфляційних нарахувань.

Зазначену позицію відповідача господарський суд відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, відмовитись від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позивач, згідно своїх процесуальних прав на збільшення позовних вимог, мав право нарахувати інфляційні на суму боргу за весь час прострочення оплати поставленого товару до дня прийняття рішення у справі, що, відповідно, значно перевищило б заявлену ним до стягнення суму інфляційних нарахувань.

Але, як видно з матеріалів справи, позивач фактично "пожалів" відповідача та заявив до стягнення інфляційні нарахування лише за вересень 2015 року в сумі 4904,50 грн., хоча мав право зробити це по грудень включно.

Таким чином, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 621058,36 грн. боргу за отриманий товар згідно договору № 161014 від 16.10.14р. поставки оптових партій товару, 39066,01 грн. пені, 2559,44 грн. 3% річних та 4904,50 грн. інфляційних нарахувань.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів", 13307, м.Бердичів Житомирської області, вул.Білопільська 131, ідентифікаційний код 38284164:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен", 29010, м.Хмельницький, вул.Пілотська 20, ідентифікаційний код 31617387 - 621058,36 грн. боргу за отриманий товар згідно договору №161014 від 16.10.14р. поставки оптових партій товару, 39066,01 грн. пені, 2559,44 грн. 3% річних, 4904,50 грн. інфляційних нарахувань та 10013,82 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.12.15

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - позивачу (рек. з повід. про вруч.).