Рішення № 54382916, 14.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2015р. Справа №905/64/15

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 31301827

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка, код ЄДРПОУ 05761614

про стягнення 59308474,21 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 заст. нач.

від відповідача: ОСОБА_2 пров. спец.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 25.11.2015р. до 14.12.2015р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка про стягнення 3% річних у розмірі 49963258,94 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 9345215,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом про стягнення 3% річних та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Відповідач у відзиві №09/15 від 09.06.2015р. проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позивачем не надано доказів про порушення відповідачем зобовязання по оплаті вартості природного газу оскільки не надано документів на підтвердження факту направлення на адресу відповідача актів прийому-передачі природного газу, які в силу п.4.1 договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. є підставою для здійснення остаточного розрахунку за спожитий природний газ.

У поясненнях №65 від 09.12.2015р. Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» зазначало, що розрахунок суми позовних вимог є необґрунтованим, безпідставним та спростовується висновком №9/1 від 08.09.2015р. Товариства з додатковою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 вказаного нормативно-правового акту за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 27.09.2011р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Концерн Стирол» (покупець) було підписано договір поставки природного газу №13-293-Н (з урахуванням змісту додаткової угоди №2 від 01.02.2011р.).

За приписами п.1.1 вказаного договору постачальник зобов?язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов?язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.

За умовами п.1.2 договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1848000 тис. куб. м.

За змістом п.3.1 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2010р.) до сплати за 1000 куб.м природного газу належить 3027,05 грн.

Відповідно до п.10.1 договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. позивачем та відповідачем було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 1158521527,38 грн:

-б/н від 31.01.2011р. про поставку газу у січні 2011 року на суму 396634190,26 грн,

-б/н від 28.02.2011р. про поставку газу у лютому 2011 року на суму 364075782,61 грн,

-б/н від 31.03.2011р. про поставку газу у березні 2011 року на суму 397811554,51 грн.

За змістом п.4.1 договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

При цьому, як свідчать матеріали справи, вартість газу, який було поставлено за договором №06/10-2891 від 27.12.2010р. погашена відповідачем лише частково, а саме на суму 224000000 грн. На теперішній час заборгованість Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» за договором №06/10-2891 від 27.12.2010р. становить 934521527,38 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.06.2015р. по справі №24/25-908/5753/14 позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» про стягнення НОМЕР_1 грн задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача:

- основний борг за поставлений природний газ 934521527,38 грн,

- пеню 76750888,70 грн,

- інфляційні 396438952,03 грн, а саме: за період з лютого до березня 2011 року 14219647,33 грн, за період з березня 2014 року до березня 2015 року 382219304,70 грн,

- 3% річних 34227550,90 грн, в тому числі: за період з 06.02.2011р. до 26.04.2011р. -4111660,16 грн, за період з 27.03.2014р. до 24.04.2015р. 30115890,74 грн.

- судовий збір 73080 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015р. рішення суду від 16.06.2015р. по справі №24/25-908/5753/14 частково змінено та, зокрема, в абзаці другому резолютивної частини словосполучення «пеню в розмірі 76750888,70 грн» змінено на словосполучення «пеню в розмірі 23025266,61 грн».

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

У п.7.1 вказаної постанови розяснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 49963258,94 грн за період з 27.04.2011р. до 07.02.2013р., а також інфляційну складову боргу у розмірі 9345215,27 грн за період з квітня 2011 року до грудня 2012 року.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за визначений позивачем період становить 9159117,21 грн

Одночасно, при перевірці розрахунку 3% річних позивача за період з 27.04.2011р. до 07.02.2013р., суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають проценти річних у розмірі 49963258,94 грн.

Посилання відповідача на висновок експертно-економічного дослідження №9/1 від 08.09.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України» судом до уваги не приймаються з огляду на те, що визначення суми 3% річних та інфляційних втрат є правовим питанням і не може бути предметом експертного дослідження.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів про порушення відповідачем зобовязання по оплаті вартості природного газу оскільки не надано документів на підтвердження факту направлення на адресу відповідача актів прийому-передачі природного газу, які в силу п.4.1 договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. є підставою для здійснення остаточного розрахунку за спожитий природний газ, є безпідставними та не приймаються судом до уваги. Наразі, судом враховано, що питання правомірності стягнення з відповідача на користь позивача 934521527,38 грн основного боргу вже вирішено в межах розгляду справи №24/25-908/5753/14.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, зясувавши обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних, інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, заслухавши пояснення відповідача у цій частині, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 49963258,94 грн 3% річних, 9159117,21 грн інфляційної складової боргу.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 68820 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка про стягнення 3% річних у розмірі 49963258,94 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 9345215,27 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (84610, Донецька обл., м.Горлівка, вул.Горлівської дивізії, буд.10, код ЄДРПОУ 05761614) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 31301827) 3% річних у розмірі 49963258,94 грн, суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 9159117,21 грн, а також судовий збір в сумі 68820 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 14.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.12.2015р.

Суддя Ю.О.Паляниця