Рішення № 54382796, 14.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2015р. Справа №905/2930/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод», м.Дружківка, код ЄДРПОУ 00191767

про стягнення 155379,32 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 юрисконс.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод», м.Дружківка про стягнення пені 32489,91 грн, 7% штрафу 115835,91 грн, 3% річних 7053,50 грн, загалом 155379,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №4/83-13-ПР від 31.05.2013р. купівлі-продажу природного газу в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування 3% річних та неустойки.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, у судовому засіданні 14.12.2015р. проти задоволення позову заперечив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобовязують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач у судове засідання 14.12.2015р. на виклик суду не зявився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 31.05.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Кіндратівський вогнетривкий завод» (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №4/83-13-ПР.

За приписами п.1.1 вказаного договору продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов?язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За умовами п.2.1 договору №4/83-13-ПР від 31.05.2013р. продавець передає покупцеві з 01.06.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 4800 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 4661,74 грн.

Відповідно до п.11.1 договору №4/83-13-ПР від 31.05.2013р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування до повного погашення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №4/83-13-ПР від 31.05.2013р., зокрема, у червні 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ (з урахуванням послуги на транспортування) на суму 2724798,68 грн, про що сторонами був складений та підписаний акт б/н від 30.06.2013р.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №4/83-13-ПР від 31.05.2013р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» якщо у договорі виконання грошового зобовязання визначається до настання певного терміну, наприклад до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобовязання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі 31 липня 2014 року).

Відтак, зобовязання з оплати газу, отриманого у червні 2013 року, мало бути виконано відповідачем не пізніше 15.07.2013р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (13.07.2013р.) та наступний за ним день (14.07.2013р.), припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

При цьому, як свідчать матеріали справи та проти чого відповідач в порядку норм ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, фактичне перерахування вартості природного газу на суму 2724798,68 грн було проведено наступним чином:

- 12.07.2013р. 240000 грн,

- 30.07.2013р. 200000 грн,

- 02.08.2013р. 100000 грн,

- 09.08.2013р. 230000 грн,

- 12.08.2013р. 300000 грн,

- 13.08.2013р. 55000 грн,

- 14.08.2013р. 110000 грн,

- 16.08.2013р. 190000 грн,

- 19.08.2013р. 120000 грн,

- 21.08.2013р. 400000 грн,

- 22.08.2013р. 400000 грн,

- 23.08.2013р. 170000 грн,

- 30.08.2013р. 70000 грн,

- 02.09.2013р. 139368,48 грн,

- 25.10.2013р. 430,20 грн.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що фактичне перерахування вартості природного газу на суму 2724798,68 грн було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №4/83-13-ПР від 31.05.2013р.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.7.2 договору №4/83-13-ПР від 31.05.2013р. у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 32489,91 грн пені за період з 14.07.2013р. до 25.10.2013р., а також 115835,91 грн штрафу, за період з 14.07.2013р. до 13.08.2013р.

Відносно заявленої до стягнення суми штрафу суд зазначає про наступне:

Як було встановлено судом вище, зобовязання з оплати газу на суму 2724798,68 грн, отриманого у червні 2013 року, мало бути виконано відповідачем не пізніше 15.07.2013р. включно. Тобто, прострочення відповідача розпочалось з 16.07.2013р. та станом на 13.08.2013р. становило лише 29 днів.

Відтак, з огляду на визначений позивачем період нарахування штрафу, приймаючи до уваги зміст п.7.2 договору №4/83-13-ПР від 31.05.2013р., враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 115835,91 грн, за висновками суду, є безпідставними.

Одночасно, здійснивши перевірку розрахунку пені з урахуванням приписів п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» щодо не нарахування пені у день фактичної оплати, а також з огляду на висновки суду щодо дати, з якої розпочалось прострочення відповідача, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобовязання відповідача становить 29676,03 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 7053,50 грн за період з 14.07.2013р. по 25.10.2013р.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням того, що у день фактичної оплати відсотки річних не нараховуються, а також з огляду на висновки суду щодо дати, з якої розпочалось прострочення відповідача, сума 3% річних за простроченими зобовязаннями відповідача дорівнює 6440,82 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, зясувавши обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунків неустойки та 3% річних, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, заслухавши пояснення відповідача у цій частині, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, процентів річних, підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 29676,03 грн, 6440,82 грн. Крім того, у задоволенні вимог про стягнення штрафу слід відмовити з визначених вище підстав.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2330,69 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, судовий збір у розмірі 777,11 грн має бути повернутий позивачу у звязку із його сплатою у більшому розмірі, ніж передбачено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод», м.Дружківка про стягнення пені 32489,91 грн, 7% штрафу 115835,91 грн, 3% річних 7053,50 грн, загалом 155379,32 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» (84293, Донецька обл., м.Дружківка, селище міського типу Олексієво-Дружківка, вул.Октябрська, буд.121-А, код ЄДРПОУ 00191767) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню 29676,03 грн, 3% річних 6440,82 грн, а також судовий збір в сумі 541,75 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 777,11 грн, сплачений на підставі платіжного доручення №3007216 від 12.08.2015р.

У судовому засіданні 14.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.12.2015р.

Суддя Ю.О.Паляниця