Рішення № 54382637, 17.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.15р. Справа № 904/9414/15За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Казенне підприємство "Південукргеологія", м. Дніпропетровськ

про стягнення 118 992 грн. 23 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № дов. № 2007 від 04.11.14р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 01-12-311 від 22.09.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Казенного підприємства "Південукргеологія" заборгованість в розмірі 118 992 грн. 23 коп., з яких: 66 949 грн. 31 коп. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 24 997 грн. 60 коп. - пеня, 1 344 грн. 51 коп. - 3% річних, 25 700 грн. 81 коп. - 35 річних, відповідно до умов договору про постачання теплової енергії від 01.04.2006р. № 060166.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному, у відзиві на позов зазначив, що заборгованість виникла через скрутне матеріальне становищ підприємства, викликане відсутністю фінансування геологорозвідувальних робіт за державним замовленням у 2013-2014р.р., недоотриманням фінансування за вказаний період близько 2 000 000 грн., зменшенням обсягів договірних робіт, відсутністю обігових коштів на підприємстві тощо. Вважає предявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими. Водночас, відповідач у відзиві просив суд розглянути питання щодо розстрочки виконання рішення суду в порядку ст.. 121 ГПК України.

В судовому засіданні 08.12.2015р. представник позивача проти розстрочки виконання рішення суду заперечував.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2006р. між Міським комунальним підприємством Дніпропетровські міські теплові мережі (енергопостачальна організація) та Казенним підприємством "Південукргеологія" (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 060166 (надалі - Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація взяла не себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим ОСОБА_3 (п.1.1. ОСОБА_3).

У п. 11.1 ОСОБА_3 сторони узгодили, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.04.2009р.

За умовами п. 11.3 ОСОБА_3 припинення дії ОСОБА_3 не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п.11.4. ОСОБА_3).

Згідно п. 5.2. ОСОБА_3 облік споживання теплової енергії проводиться по приладам обліку, встановлених на вводах опалення за адресою: вул. Чернишевського, 11А, КП "Південукргеологія".

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, провадяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів або за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України (п. 7.1 ОСОБА_3).

За умовами п.п.7.2.-7.4. ОСОБА_3 розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4. Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього ОСОБА_3, по власним платіжним дорученням з зазначенням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Протягом опалювального періоду з січня по березень 2015р.р. позивач свої договірні зобовязання виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу теплову енергію на загальну суму 99 543 грн. 36 коп., що підтверджується актами на відпускприймання теплової енергії, які наявні в матеріалах справи (а.с. 30-32).

На виконання умов п. 7.4 ОСОБА_3 позивачем виставлені до сплати відповідачу наступні рахунки:

- рахунок № 060166 від 31.01.15р. на суму 34 695 грн. 26 коп.;

- рахунок № 060166 від 28.02.15р. на суму 34 019 грн. 76 коп.;

- рахунок № 060166 від 31.03.15р. на суму 30 828 грн. 34 коп., які отримані відповідачем, що підтверджується реєстрами вручення рахунків (а.с. 34-36).

Відповідач в порушення приписів п. 7.4 ОСОБА_3, свої зобовязання щодо своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії у зазначений період виконав частково, у звязку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 66 949 грн. 31 коп.

Відповідно до п. 8.2.3 ОСОБА_3 в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку позивача розмір пені, нарахованої за загальний період з 11.02.2015р. по 29.09.2015р. за кожним рахунком окремо, складає 24 997 грн. 60 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1 344 грн. 51 коп. за загальний період з 11.02.2015р. по 29.09.2015р. та інфляційні втрати у розмірі 25 700 грн. 81 коп. за вказаний період.

Заборгованість відповідача підтверджується: ОСОБА_3 з додатками, обґрунтованим розрахунком позовної суми за спожиту теплову енергію, рахунками, копіями актів прийому-передачі виконаних робіт, реєстром отримання рахунків, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 29.09.2015р. тощо.

Доказів оплати заборгованості відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи сторонами не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Згідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Частиною 1 ст. 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як встановлено судом під час перевірки розрахунку пені та 3% річних, позивачем не враховані приписи ч. 1 ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України при нарахуванні пені та 3% річних за порушення зобовязань відповідачем щодо оплати вартості теплової енергії, поставленої позивачем у березні 2015р., тому згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 24 761 грн. 20 коп. та 3% річних в сумі 1 341 грн. 98 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, у звязку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 13 370 грн. 80 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Водночас, суд зазначає, що за змістом положень ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відтак, відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені ОСОБА_3 майново-господарські зобовязання перед позивачем з оплати вартості спожитої теплової енергії, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_3 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 66 949 грн. 31 коп. основного боргу, 24 761 грн. 20 коп. пені, 1 344 грн. 51 коп. 3% річних та 13 370 грн. 80 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Одночасно, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду в порядку ст.. 121 ГПК України, проти якої заперечував позивач, оскільки відповідачем не надані докази на підтвердження обставин, які б ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, оскільки позивачем при зверненні до суду із даним позовом зайво сплачені 42 грн. 12 коп. судового збору, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір, вказана сума підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства "Південукргеологія" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, буд.. 11, код ЄДРПОУ 01432150) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, буд. 37, код ЄДРПОУ 32082770) 66 949 грн. 31 коп. (шістдесят шість тисяч девятсот сорок девять грн. 31 коп.) основного боргу, 24 761 грн. 20 коп. (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят одну грн.. 20 коп.) пені, 1 341 грн. 98 коп. (одну тисячу триста сорок одну грн.. 98 коп.) 3% річних, 13 370 грн. 80 коп. (тринадцять тисяч триста сімдесят грн.. 80 коп.) інфляційних втрат, 1 596 грн. 35 коп. (одну тисячу пятсот девяносто шість грн.. 35 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні заяви Казенного підприємства "Південукргеологія" про розстрочку виконання рішення господарського суду від 08.12.2015р. у справі № 904/9414/15 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_4

Повне рішення складено 14.12.15р.