Рішення № 54382537, 17.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.15р. Справа № 904/9196/15За позовом Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ ДОБРИВА", м.Запоріжжя

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

про стягнення 36 043,87 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 24/15 від 12.05.15р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 71 від 01.01.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ ДОБРИВА" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 36 043,87 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.10.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 09.12.15р.

25.11.15р. до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 35 681,62 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.12.15р. відкладено розгляд справи на 17.12.15р.

17.12.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені (зменшені) позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав частково, про що також зазначено у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.12.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.15р. між ПП "МІНЕРАЛІЗ" (далі - постачальник) та позивачем було укладено Договір поставки мінеральних добрив № 518 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність позивача, а позивач прийняти мінеральні добрива (агрохімікати), в подальшому товар, та оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору ціна, кількість, асортимент, терміни і пункти поставки товару обумовлюються в специфікаціях до цього Договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.4. Договором передбачено, що право власності на товар переходить до позивача при передачі товару першому перевізнику.

За приписами п. 6.2. Договору приймання товару проводиться за кількістю згідно з товарно-супровідними документами, за якістю згідно сертифіката якості заводу - виробника.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.15р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами (п. 10.1. Договору).

Позивач звертає увагу суду, що на виконання умов вищезазначеного Договору та специфікації до нього постачальником було направлено, за допомогою відповідача, вищевказаний товар у кількості 64,000 т. Загальна вартість відправленого постачальником товару складає 515 200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3470 від 04.09.15р. та рахунком на оплату № 21 від 21.07.15р. (а.с. 12, 13).

Вищезазначений рахунок позивачем був оплачений у повному обсязі, що підтверджується платіжним доручення № 555 від 27.07.15р. (а.с. 14).

Товар доставлявся вагоном № 65302531, що підтверджується Відомістю вагонів до залізничної накладної № 458607 (а.с. 17).

21.09.15р. вагон № 65302531 прибув до станції Комиш-Зоря. При комісійній видачі товару позивачу з підрахунком кількості місць та звіркою з залізничною накладною, в присутності представників відповідача та представника позивача було виявлено недостачу товару в кількості 4500 кг, що підтверджується комерційним актом РА №008298/04 від 21.09.15р. (а.с. 18).

Таким чином, як зазначає позивач, відповідачем не було збережено вантаж у кількості 4 500 кг, що знаходився в вагоні № 65302531 на шляху його прямування із залізничної станції Божедаровка до залізничної станції Комиш-Зоря.

Вартість втраченого вантажу становить 35 681,62 грн. (8 050,00 грн. (вартість однієї тонни товару з ПДВ) х 4,4325 тонни (маса недостачі товару)).

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача шкоду, завдану недостачею вантажу, у розмірі 35 681,62 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково, виходячи з наступного.

Посилаючись на ст. 114 Статуту залізниць України відповідач зазначає про те, що недостача вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюються з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Керуючись п. 27 Правил видачі вантажів відповідач вказує, що маса нетто за залізничною накладною складає 64000 кг, тому норма природної втрати і граничного розходження для вагону становить 960 кг або 0,96 тн. Загальний розмір недостачі згідно з даними комерційного акту становить 4500 кг. Таким чином, розмір вагової недостачі, за яку відповідач повинен нести відповідальність складає 3540 кг або 3,54 тн., вартість якої складає 28 497 грн. (3,54 тн. х 8050 грн.).

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відносини, повязані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обовязковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (далі - Статут залізниць України), визначає обовязки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з частиною 1 статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (частини 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року № 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Так, комерційний акт РА № 008298/04 від 21.09.15р. засвідчує невідповідність маси вантажу. При підрахунку недостача складає 4500 кг.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Позивач розрахував вартість шкоди, спричиненою внаслідок нестачі, проведеної з урахуванням норм відповідно до Правил перевезення вантажу, що складає 35 681,62 грн.

Оскільки спірний вагон був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.

За викладеного вбачається, що збитки у розмірі 35 681,62 грн. підлягають стягненню з перевізника - відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 908, 909, 920 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року, ст.ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, буд. 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Приватного підприємства "Бізон - ОСОБА_3" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38267767) шкоду, завдану недостачею вантажу, у розмірі 35 681,62 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят одну грн. 62 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано 17.12.15р.

Суддя ОСОБА_4