Постанова № 54382169, 03.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 серпня 2012 р. № 2-а- 4917/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Пшеничного В.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Харківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Державна судова адміністрація України, Головне управління державного казначейства України, в якому просив суд визнати протиправними дії Апеляційного суду Харківської області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 19279 грн. 27 коп. з належної позивачу вихідної допомоги судді, стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Харківській області на користь ОСОБА_1 незаконно утриманий податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги судді в розмірі 19279 грн. 27 коп.

Ухвалою суду від 21.05.12 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Основянську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, з числа третіх осіб виключено Державну судову адміністрацію України та Головне управління державного казначейства України.

02.08.12 року в судовому засіданні позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд зобовязати Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області стягнути суму утриманого Апеляційним судом Харківської області податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги ОСОБА_1, нарахованої за платіжними дорученнями № 973 від 27.12.10 року та № 360 від 16.12.11 року у розмірі 19279,27 шляхом безспірного списання з рахунку Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача: 37999628, банк отримувача Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківської області, код 851011 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, мешкає за адресою: 61145, АДРЕСА_1.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що до виходу у відставку 28.10.10 року він обіймав посаду судді Апеляційного суду Харківської області. У грудні 2010 року він частково отримав вихідну допомогу у сумі 55859,55 коп. та у грудні 2011 року у сумі 64119,65 коп., з яких було утримано суму податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 19279,27 грн. Позивач вважає, що вказані виплати не повинні підлягати оподаткуванню в силу вимог законодавства, яке діяло на час його виходу у відставку.

Від представника відповідача, Апеляційного суду Харківської області, ОСОБА_3, надійшла заява від 11.06.2012 року, в якій зазначено, що податок з доходів фізичних осіб було утримано з вихідної допомоги ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» згідно розяснень ДПА України від 02.08.2004 року, в якому зазначено, що з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб вихідна допомога судді, який пішов у відставку, розглядається як заробітна плата, яка оподатковується на загальних підставах п. 7.1. ст. 7.

Представником відповідача, Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, 10.07.2012 року були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України.

Від представника відповідача, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, ОСОБА_4, 12.06.2012 року надійшла заява, в якій зазначено, що повернення з бюджету помилково або надміру сплачених коштів здійснюється органами казначейської служби за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, тобто Основянської МДПІ м. Харкова.

Позивач, ОСОБА_1, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача Апеляційного суду Харківської області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в наданій суду заяві від 11.06.2012 року просив розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник відповідача Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в наданих суду заявах від 11.06.2012 року та від 21.06.2012 року просив розглянути справу без участі представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

На підставі Постанови Верховної ОСОБА_5 України № 2815-ХІІ від 21 листопада 1992 року ОСОБА_1 обраний членом Харківського обласного суду та Відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_5 України «Про обрання суддів» від 20 лютого 2003 року № 570-ІУ позивач був обраний па посаду судді Апеляційного суду Харківської області безстроково, що підтверджується копіями трудової книжки ОСОБА_1 та рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 03.06.10 року (а.с. 7-9, 70).

07.04.10 року ОСОБА_1 звернувся до Верховної ОСОБА_5 України з поданням (а.с.69), в якому просив звільнити його з посади судді Апеляційного суду Харківської області у відставку.

Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 03.06.10 року (а.с. 70) вирішено внести пропозицію до ОСОБА_5 юстиції про прийняття подання ОСОБА_1

З трудової книжки позивача вбачається, що 28.10.10 року він був відрахований зі штату Апеляційного суду Харківської області у звязку зі звільненням у відставку з посади судді на підставі Постанови Верховної ОСОБА_5 України №2596-VІ від 07.10.10 року (а.с.9).

З довідки Апеляційного суду Харківської області № 02-59/36 від 15.02.2012 року, копія якої надана позивачем до матеріалів справи (а.с.6), вбачається, що у грудні 2010 року ОСОБА_1 частково нарахована вихідна допомога у сумі 55859 грн.55 коп. та утримано податок згідно Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV у сумі 8378,93 грн. У грудні 2011 року донарахована вихідна допомога у сумі 64119,65 грн., утримано податку 10900,34 грн. Всього нараховано вихідної допомоги 119979,20 грн., із якої утримано податку - 19279 грн.27 коп.

Вказані обставини також підтверджуються: відомістю на виплату грошей № 53 за грудень 2010 року та розрахунково-платіжною відомістю № 63 за грудень 2011 року (а.с.47-50). Як вбачається зі змісту відомості на виплату грошей № 53 за грудень 2010 року, вона не містить даних щодо суми утриманого податку з доходів фізичних осіб, що підтверджує посилання позивача, що він дізнався про утримання податку з доходів фізичних осіб з виплаченої йому у грудні 2010 року суми вихідної допомоги тільки у березні 2012 року при отриманні довідки Апеляційного суду Харківської області № 02-59/36.

З наданих до суду та долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень № 360 від 16.12.11 року та № 973 від 27.12.10 року (а.с.28-29) вбачається, що Апеляційним судом Харківської області було перераховано податок з доходів найманих працівників із вихідної допомоги суддям за грудень 2011 року та грудень 2010 року, в тому числі, ОСОБА_1 у сумах 10900,34 грн. та 8378,93 грн. відповідно.

Судом встановлено, що позивач в порядку ст. 43 Податкового кодексу України звертався до Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з заявою від 03.05.2012 року про повернення незаконно утриманих коштів у сумі 19279,93 грн. з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку (а.с.67-68)

Листом від 24.05.2012 року № 960/14/17-128 Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (а.с. 56-57) йому було відмовлено у задоволенні його заяви. Вказана заява не містить жодного правового обґрунтування прийнятого рішення відносно оподаткування вихідної допомоги судді, а стосується оподаткування щомісячного грошового утримання судді. Пояснень щодо змісту даної відповіді представником відповідача - Основянської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПІ в судовому засіданні не надано.

При розгляді справи суд відповідно до принципу дії в часі нормативно-правових актів керується положеннями законодавства, яке було чинним на момент виходу у відставку ОСОБА_1 та виникнення підстав для виплати йому вихідної допомоги, тобто станом на жовтень 2010 року.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», в редакції, що діє з 06.04.1994 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" №4015-XII від 24.02.1994 року), судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Відповідно до положень п.п. 1 п. 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI стаття 43 Закону України "Про статус суддів" втрачає чинність з 1 січня 2011 року, тобто є діючою на момент виходу у відставку ОСОБА_1

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб у 2010 році був врегульований Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV.

Так, відповідно до п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом. Виплати, передбачені цим пунктом, не поширюються на виплати заробітної плати; виплати, повязані з тимчасовою втратою працездатності; регресні виплати.

Згідно з п. 6 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів до 01.01.2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 01.01.2012 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

З огляду на зазначене, порядок оподаткування сум вихідної допомоги, виплачених ОСОБА_1 як у грудні 2010 року, так і у грудні 2011 року, визначається відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та іншого законодавства, чинного на момент виходу позивача у відставку в жовтні 2010 року.

Щодо нормативного регулювання порядку матеріального забезпечення суддів судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 44 Закону України «Про статус суддів» визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Вказана норма була діючою на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки згідно п.п. 1 п. 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини 1-4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» втрачають чинність з 01.01.2012 року. Також згідно абзацу 6 пункту 1 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» статті 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення вводяться в дію з 1 січня 2012 року.

Норма щодо права судді на отримання вихідної допомоги при виході у відставку міститься у статті 43 Закону України «Про статус суддів», яка входить до Глави VIII «Матеріальне і соціально-побутове забезпечення суддів».

З огляду на зазначене, вихідна допомога судді при виході у відставку не входить до структури заробітної плати судді, а відноситься до державної матеріальної допомоги, яка має разовий характер.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу щодо незалежності суддів, у Рішенні від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004 зазначив, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають бути реально забезпечені. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначаються Конституцією України і законами, зокрема Законом України "Про статус суддів", що виключає в процесі його конкретизації та розвитку обмеження законодавчо встановлених гарантій статусу судді або зниження їх рівня. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.

Отже, за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Також у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний суд України зазначив, що статтею 126 Конституції України закріплено основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів. Конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Кожна держава, як зазначається в Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року N (94)12, має "забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе". Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. Цей конституційний припис кореспондується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів", які передбачають, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1). Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Крім того, правова позиція Конституційного Суду України щодо неможливості звуження гарантій незалежності суддів міститься у рішенні № 4-рп/2007 від 18.06.2007 (справа про гарантії незалежності суддів), де зокрема, зазначено: «Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004. від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004)»(абзац третій пп. 3.4 п. З рішення).

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що вихідна допомога судді у разі виходу його у відставку, виплата якої передбачена пунктом 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», який є спеціальним у даних правовідносинах, є видом соціальної допомоги в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», і не підлягає оподаткуванню.

На підставі викладеного, сума утриманого податку з доходів фізичних осіб при виплаті вихідної допомоги ОСОБА_1 в сумі 19279,27 грн. має статус надміру сплаченого податку.

Відповідно до п.п. 43.3, 43.4 Податкового кодексу України, норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині порядку повернення суми утриманого податку, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку....

Судом встановлено, що позивачем дотримано вказану процедуру повернення надміру сплачених сум податку з доходів, заяву про повернення утриманого податку було подано до належного органу державної податкової служби та у визначені строки, однак відповідачем - Основянською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби позивачу було безпідставно відмовлено в поверненні коштів.

Згідно п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 3 серпня 2011 р. № 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області про стягнення коштів задовольнити.

Зобовязати Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області стягнути суму утриманого Апеляційним судом Харківської області податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги ОСОБА_1, перерахованої за платіжними дорученнями № 973 від 27.12.2010 року та № 360 від 16.12.2011 року у розмірі 19279.27 грн. (девятнадцять тисяч двісті сімдесят девять) гривень 27 копійок з бюджету шляхом безспірного списання з рахунку33219800700011 УДКСУ в Червонозаводському районі м.Харкова, код отримувача: 37999628, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача: 851011 на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, 61145, АДРЕСА_2)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі складено 09 серпня 2012 року.

Суддя Білова О.В.