Постанова № 54382147, 25.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 808/8245/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН»

до: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2-

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 15.01.2015)

ОСОБА_2 (довіреність б/н від 09.10.2015)

від відповідача ОСОБА_3 (довіреність № 70/10/08-25-10 від 12.01.2015)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20715,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 25.08.2015 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35618,75 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/8245/15, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 12.10.2015. За клопотанням сторін провадження у справі зупинялось. Судове засідання призначено на 25.11.2015.

Відповідно до ст.160 КАС України, 25.11.2015 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що господарські правовідносини з ПП "Орім", ТОВ "Бізнес Сом" та ТОВ "СМК ДАС" оформлені позивачем належним чином, фактичне постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. Товари (роботи та послуги), що отримані ПП "Орім", ТОВ "Бізнес Сом" та ТОВ "СМК ДАС" були придбані для використання у господарській діяльності товариства та були використані у ній. Сума ПДВ, що була віднесена ТОВ "КЛІОН" до складу податкового кредиту, підтверджено відповідними податковими накладними, що оформлені із дотриманням усіх вимог законодавства.

Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив, надав письмові заперечення. Зазначив, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зважаючи на те, що не можливо простежити сплату по ланцюгу постачання товарів та послуг, відсутня можливість підтвердити суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Кліон" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Орім", з ТОВ "Бізнес Сом" та ТОВ "СМК ДАС".

За результатами перевірки було складено Акт від 13.08.2015р. № 690/08-25-22-011/33134908, в якому було зроблено висновки про порушення ТОВ "Кліон" п.п. 14.1.36 п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 п. 198.4 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження до сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2015р., завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2015р., про завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад і грудень 2014р. та за січень 2015р.

21 серпня 2015 року ТОВ "Кліон" подало Заперечення № 207 від 21.08.2015р. на даний Акт перевірки, однак ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя надало відповідь про те, що Заперечення до Акту залишаються без задоволення.

25.08.2015р. ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя було прийнято

податкове повідомлення - рішення форми "В4" № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20715,00 грн. та

податкове повідомлення-рішення форми "Р" № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 35618,75 грн.

Як свідчать матеріали справи та пояснював представник відповідача в ході судового розгляду, висновки перевірки базують на наступному:

"По-перше, ТОВ "Кліон" укладено з ПП "Опім" договір про надання маркетингових послуг від 01.10.2014 р. № 336.

До перевірки надано акти здачі-прийняття робіт які не несуть достатньої доказовості проведених відповідних маркетингових досліджень.

Разом з цим позивачем не надано будь-яких документів, які б засвідчили укладання договірних відносин ПП "Орім" з торговими точками у яких здійснювалось маркетингове дослідження.

Від ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва отримано податкову інформацію від 18.03.2015 р. №170/10-13-22-05/39355541 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ПП "Орім" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з вересня 2014 р. по січень 2015 р. , згідно якої встановлено, що ПП "Опрім" має стан 9- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, до перевірки не надано первинні документи, у контрагента позивача не має трудових ресурсів, виробнично-складських приміщень, та іншого майна, що свідчить про відсутність необхідних умов для проведення фінансово - господарської діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, звіти про надання маркетингових послуг, які складені між ТОВ "Кліон" та ПП "Орім" не несуть достатньої доказовості щодо здійснених господарських операцій.

По-друге, ТОВ "Кліон" укладено з ТОВ ""Бізнес Сом" договір поставки від 28.11.2014 р. № Т-1128.

Позивачем не надано до перевірки документальних підтверджень стосовно того, яким чином (ким із сторін) здійснювалась доставка промо-столів у кількості 19 шт., а саме не надано товарно- транспортних накладних, або інших документів (шляхові листи, квитанції експрес-доставки, тощо, які підтверджують факт перевезення промо-столів).

У наданій товарній накладній № 100 0965 7294 від 18.12.2014 р. зазначається лише канцелярія.

Відповідний факт також задокументовано ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, якою проведено позапланову виїзну перевірки ТОВ "Бізнес Сом" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з платниками податків ТОВ "Сінт" , ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" , ТОВ "ТПК Укроптгорг" , ТОВ "Ксерокс (Україна) ЛТД" , ТОВ "Вірний друк", ТОВ "Аста" , ТОВ "Кліон" за період листопад 2014 року, оформленою актом від 16.03.2015 № 533/04-65-22- 04/37004744, що відображено у акті проведеної перевірки ТОВ "Кліон" від 13.08.2015 № 690/08-25-22- 011/33134908.

Товарно-транспортні накладні (надалі -ТТН) як документи на вантаж та первинні документи, є обов'язковими для застосування.

Таким чином, у зв'язку з не надання товарно-транспортної накладної та не наданням подорожніх листів або інших документів до перевірки не можливо підтвердити факт поставки промо-стіл у кількості 19 шт.

Висновки щодо завищення податкового кредиту ТОВ "Кліон" по господарським операціям з ТОВ "Бізнес Сом" здійснено на підставі позапланової перевірки ТОВ "Бізнес Сом" та непідтвердження факту поставку товарів у зв'язку з не наданням товарно-транспортної накладної та не наданням подорожніх листів або інших документів, тобто не підтверджено здійснення господарської операції.

По-третє, ТОВ "Кліон" та ТОВ "СМК ДАС" укладено договір підряду від 28.10.2014 р. № 25/10

Аналізом наданих ДПІ копій документів встановлено, що в акті прийому виконаних будівельних робіт, складених між ТОВ "Кліон" та ТОВ "СМК ДАС" відсутні показники людино-годин.

Відповідний показник (людино-години) відображено у підсумковій відомості ресурсів до локального кошторису.

Так, відповідно до підсумкової відомості ресурсів кількість людино-годин, які відпрацьовані робітниками ТОВ "СМК ДАС" становить 4 890,12 люд. год.

При цьому, згідно з розрахунками Міністерства соціальної політики України кількість робочих днів у грудні 2014 року становить 22 дні, норма тривалості робочого часу на одну людину у грудні 2014 року становить 176 год. (8 год. на добу х 22).

Однак, виходячи з показників люд/год., наведених у підсумковій відомості ресурсів до локального кошторису, та враховуючи те, що згідно розрахунку за формою № 1-ДФ у четвертому кварталі 2014 року у штаті підприємства ТОВ "СМК ДАС" працювало 10 осіб, у т.ч. 1 працівник керівного складу (директор) та не використовували найманих працівників (за даними звіту форми № 1-ДФ) вказане підприємство витратило на будівельно-монтажні роботи в день 72 люд. год. (10-1=9 х 8=72 люд. год.), а за грудень 2014 р. 1 584 люд. год. (72 х 22 = 1 584 люд. год.), тобто працівники ТОВ "СМК ДАС" не мали людських ресурсів на відпрацювання 3 306,12 люд, год. (різниця між 4 890,12 люд, год. - 1 584 люд, год.).

З вищенаведеного випливає, що фактично вказані будівельні роботи не могли виконуватись власними силами ТОВ "СМК ДАС" у зв'язку з відсутністю людських ресурсів щодо виконання таких будівельних робіт.

Тобто, на справді вищевказана угода з ТОВ "СМК ДАС" не була спрямована на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення витрат."

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, та заслухавши представників сторін, суд не може погодитись із твердженнями податкового органу та вважає обставин, на які посилається відповідач такими, що не відповідають діючим нормам законодавства. Інформація, викладена в Акті щодо встановлених порушень не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які фіксують господарські відносин між позивачем та його контрагентами складені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні".

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту Акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як було встановлено матеріалами справи безпосередні контрагенти позивача, на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ.

Доказів анулювання свідоцтва платника контрагентів позивача податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

В акті перевірки, перевіряючими вказано на відсутність товарно-транспортних накладних, як на підставу не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Однак, суд вважає такі висновки необґрунтованими, з огляду на наступне:

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 зазначено, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна за формою № 1 -ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" передбачено, що: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, згідно з п.3.6. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 10.01.2007 №2, в яких зазначається, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників оформлюються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Перевіряючими в акті не зазначено про відсутність даних прибуткових ордерів за зазначеними операціями, відповідно, посилання на відсутність чи неналежне оформлення ТТН є безпідставним.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" та від 22 січня 2009 року "Булвес" АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем спростовані висновки податкового органу з результатами перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області від 25.08.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Судовий збір у розмірі 2436,00грн. (дві тисяча чотириста тридцять шість гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» (код ЄДРПОУ 33134908) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко