Рішення № 54381024, 10.12.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 667/1812/15-ц Головуючий в І інстанції: Стамбула Н.В.

Справа №22-ц/791/2600/2015 Доповідач: Борко А.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року грудня місяця 10 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі

Головуючий Борко А.Л.

Суддів: Бездрабко В.О.

Кузнєцової О.А.

Секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 22 липня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зазначаючи,що 04.06.2008 року відповідач отримав кредит у сумі 15035,56 доларів США терміном до 03.06.2015 року,зобов'язавшись сплачувати відсотки за користування кредитом у передбачені договором строки та порядку. В забезпечення виконання зобов'язань за договором відповідач надав у заставу автомобіль Daewoo р.н. НОМЕР_1, який належить йому на праві власності. У зв'язку із невиконанням умов договору станом на 19.01.2015 року виникла заборгованість у сумі 4498,93 доларів США. У зв'язку із наведеним ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути заборгованість та вилучити предмет застави та передати на реалізацію автомобіль,комплект документів та ключі.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 22 липня 2015 року узадоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено за необґрунтованості.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України,колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави, суд першої інстанції виходив із того, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права не передбачений ст.16 ЦК України, оскільки звернення стягнення на автомобіль з укладенням від імені власника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою є позасудовим способом звернення стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання і не відноситься до такого,що вирішується судом. Проте,до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права,що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог з тих підстав,що відповідач сплатив в рахунок погашення комісії 4748,06 доларів США,яку відповідач вважає прихованим платежем,зменшення неустойки у зв'язку із зміною курсу долару США,на думку колегії суддів суд першої інстанції прийшов передчасно з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,відповідно до укладеного договору № DN81AR02000014 від 04.08.2008 року, відповідач отримав кредит у сумі 15035,56 доларів США терміном до 03.06.2015 року та зобов'язався сплачувати відсотки у розмірі 9,60 % за користування кредитом у передбачені договором строки та порядку. В забезпечення виконання зобов'язань за договором ОСОБА_2 надав у заставу автомобіль Daewoo, модель: Nexia, рік випуску; 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1,який належить йому на праві власності.

У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 19.01.2015 року за відповідачем рахується заборгованість 4498,93 доларів США, яка складається: 3451,71 доларів США - заборгованість за кредитом, 232,09 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 444,03 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 141,80 доларів США-пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 15,82 доларів США - штраф (фіксована частина) та 213,48 доларів США - штраф (процентна складова).

На думку колегії суддів,суд першої інстанції вирішуючи спір по суті не врахував положення ст.ст.1054,1050 ЦК України,згідно яких у разі порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, кредитор має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту,а також на звернення стягнення на предмет застави, яке відповідно до ст.590 ЦК України, здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до норм ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст.1 Закону України «Про заставу», ст.572 ЦК України, застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст.20 Закону України «Про заставу», ст. 589 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст.590 ЦК України визначено,що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду,якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм права, звернення стягнення на предмет застави є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

Згідно із ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»,у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст.26 зазначеного вище закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави,як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.

Відповідно до ст.627 ЦК України,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами чинного законодавства заставодержателю надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі й продаж предмета такого обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Як вбачається з матеріалів справи,а саме п.17.1.8 кредитно-заставного договору між сторонами,підпунктом (б) цієї статті передбачено винагороду за надання фінансового інструменту,яка сплачується щомісяця в період сплати у розмірі - 0,40 % від суми кредиту (а.с.18) .

Крім того,колегія суддів приймає до уваги наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за договором від 04.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_2, вважаючи його обґрунтованим ( а.с.5-8 ).

З огляду на викладене вище,колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції вирішуючи спір по суті не врахував, що ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка добровільно виконана ним не була, а нормами чинного законодавства, а саме: ст.572 ЦК України, ст.1, ч.ч. 1,2 ст.20 Закону України «Про заставу», ст.ст.589, 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання зобов'язання,забезпеченого заставою,а тому дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Таким вимогам закону рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 22 липня 2015 року не відповідає.

За таких обставин, на думку колегії суддів,рішення суду першої інстанції,як таке,що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави необхідно скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення,яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити з викладених вище підстав.

Таким чином,апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк підлягає задоволенню.

В силу вимог ст.88 ЦПК України судові витрати у розмірі - 1066,25 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".

Керуючись вимогами ст.ст.88,213,303,307,309,316 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 22 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN 81AR02000014 від 04.06.2008 року в сумі 4498,93 доларів США,що за курсом складає 71083,16 грн. вилучити у ОСОБА_2 (49000,АДРЕСА_1) та передати публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк»: предмет застави : автомобіль

Daewoo, модель: Nexia, рік випуску; 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1,що належить на праві власності ОСОБА_2,комплект ключів,свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Daewoo, модель: Nexia, рік випуску; 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль,№ кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1.

Звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Daewoo, модель: Nexia, рік випуску; 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1,що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем,з наданням повноважень на отримання дублікату,зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрації транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації.

Стягнути судові витрати із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" у розмірі 1066,25 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді