Рішення № 54380385, 10.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/680/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Ковальова О. О.Номер провадження 22-ц/788/2033/15 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання- Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_4, поданою їх представником ОСОБА_5,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_7, Охтирський міськрайонний сектор УДМС України в Сумській області, Міністерство юстиції України, про витребування майна з чужого незаконного володіння

та за позовом третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_7, Охтирський міськрайонний сектор УДМС України в Сумській області, Міністерство юстиції України, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и л а:

10 березня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що їй, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 лютого 1999 року виконавчим комітетом Охтирської міської ради Сумської області, належить трикімнатна квартира НОМЕР_5, загальною площею 47,6 кв. м, по АДРЕСА_1.

03 червня 2014 року державним виконавцем на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна №1914005-1/2 від 02 червня 2014 року було складено акт про реалізацію нерухомого майна, що є предметом іпотеки, відповідно до якого встановлено факт реалізації переможцю аукціону ОСОБА_7 нерухомого майна, що їм належить, а саме - квартири АДРЕСА_1.

На підставі акту державного виконавця про проведені прилюдні торги приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Каменєвим В.І. 03 червня 2014 року ОСОБА_7 було видане свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, що відбулися 30 квітня 2014 року, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 червня 2014 року за НОМЕР_6.

Згідно договору купівлі-продажу від 07 червня 2014 року, ОСОБА_7 здійснив відчуження квартири НОМЕР_5 по АДРЕСА_1 ОСОБА_6.

Дізнавшись 29 серпня 2014 року про результат проведення прилюдних торгів, вона звернулась до суду, і рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 18 лютого 2015 року, визнані недійсними прилюдні торги, які відбулися 30 квітня 2014 року з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки), а саме: трикімнатної квартири НОМЕР_5, загальною площею 47,6 кв. м, за адресою АДРЕСА_1.

Визнаний недійсним акт державного виконавця від 03 червня 2014 року про реалізацію нерухомого майна, що є предметом іпотеки, - вказаної трикімнатної квартири.

Визнане недійсним свідоцтво про придбання ОСОБА_7 нерухомого майна з прилюдних торгів від 03 червня 2014 року, а саме - трикімнатної квартири, загальною площею 47,6 кв. м, розташованої за адресою АДРЕСА_1, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 червня 2014 року за № НОМЕР_7.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13 січня 2015 року була скасована ухвала Охтирського міськрайонного суду від 16 липня 2012 року та постановлена нова ухвала, якою відмовлено у задоволенні заяви ПАТ КБ «Надра» про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів №2-79/11 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року №05/2008/434799/394 в сумі 146 955 грн. 91 коп. та виконавчих листів № 2-79/2011 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року №05/2008/434799/394 в сумі 146 955 грн. 91 коп. на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, належну ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки.

Згідно ухвали апеляційного суду від 13 січня 2015 року, виконавчі листи №2-79/11 не підлягали виконанню, так як ПАТ КБ «Надра» пропустило строк подачі виконавчих листів до відділу ДВС для виконання рішення.

Посилаючись на ст. 236 ЦК України, згідно якої нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, зазначала, що в подальшому ОСОБА_7 не мав права відчужувати спірну квартиру.

Як на правову підставу посилалась також на ч. 1 статті 316 ЦК України та ст. 387 ЦК України, якими визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, та ч. 1 ст. 388 ЦК України, яка передбачає випадки, коли майно, придбане за відплатним договором, може бути витребуване у добросовісного набувача

Позивач зазначала, що, оскільки були визнані недійсними результати прилюдних торгів з реалізації належної їй квартири та свідоцтво про придбання ОСОБА_7 нерухомого майна з прилюдних торгів від 03 червня 2014 року, майно слід вважати таким, що вибуло з володіння її як власника поза її волею і вона має право витребувати його від добросовісного набувача за правилами ст. 388 ЦК України. Враховуючи, що судом визнане недійсним свідоцтво про придбання ОСОБА_7 нерухомого майна з прилюдних торгів від 03 червня 2014 року, відпала підстава, на якій воно було набуте ОСОБА_6, і остання зобовязана повернути майно.

Просила витребувати на її користь з незаконного володіння ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, виключивши з реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на цю квартиру за відповідачкою; усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом позбавлення ОСОБА_6 права користування квартирою та виселення її без надання іншого житлового приміщення (т.1, а.с. 2- 3).

11 червня 2015 року інші співвласники спірної квартири - треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 звернулись до суду з аналогічним позовом, і з тих же підстав, що і ОСОБА_3, просили витребувати на їх користь з незаконного володіння ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, виключивши з реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на квартиру за відповідачкою, та усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом позбавлення ОСОБА_6 права користування квартирою та виселення її без надання іншого житлового приміщення (а.с.134-135, т.1).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_7, Охтирський міськрайонний сектор УДМС України в Сумській області, Міністерство юстиції України, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_7, Охтирський міськрайонний сектор УДМС України в Сумській області, Міністерство юстиції України, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: витребувати на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 з незаконного володіння ОСОБА_6 квартиру НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_1 Сумської області, виключивши із реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_6; усунути їм перешкоди у користуванні вказаною квартирою шляхом позбавлення ОСОБА_6 права користування квартирою та виселення її без надання іншого житлового приміщення.

Вказують, зокрема, що суд першої інстанції не дав оцінку тим обставинам, що всі дії, які виконані за виконавчими листами №2/79/11, скасовані, тому є неправомірними посилання суду на те, що позивачі були позбавлені реалізувати у повному обсязі право власності на спірну квартиру щодо користування, розпорядження, володіння нею на підставі акту органу державної влади - акту державного виконавця про опис та накладення арешту на майно від 13 серпня 2013 року.

Зазначають, що вони не могли бути боржниками у виконавчому провадженні, за яким продана їх квартира, оскільки судовими рішеннями підтверджена незаконність цього провадження, а тому майно у вигляді трикімнатної квартири НОМЕР_5, що знаходиться в АДРЕСА_1, вибуло з володіння їх як власників поза їх волею.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 ОСОБА_5, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, пояснення представників відповідача та третьої особи - Міністерства юстиції України, які заперечують проти скарги та вважають рішення суду вірним, дослідивши матеріали даної цивільної справи та цивільної справи № 2-79/11, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Вирішуючи спір у даній справі та відмовляючи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 у задоволенні позову, суд в оскаржуваному рішенні послався на положення статті 13 Конституції України, згідно якої власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, зазначивши, що у такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов'язання, та на статтю 41 Конституції України, якою визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Суд першої інстанції виходив з того, що майно позивачів - квартира АДРЕСА_1, вибуло з їх володіння не з їх волі, а в силу акту органу державної влади (акту опису і накладення арешту), який забезпечував примусове виконання судового рішення, оскільки саме з цього часу позивачі були позбавлені реалізувати у повному обсязі право власності на цю квартиру щодо користування, розпорядження, володіння, тощо. Укладення договору іпотеки не свідчить про вибуття майна позивачів з їх володіння не поза їх волею, оскільки іпотека - це спосіб забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором.

Суд визнав безпідставним твердження представника відповідачки про те, що факт вибуття майна з володіння позивачів поза їх волею має бути доведений судовим рішенням, оскільки ця істотна обставина підлягає доведенню у даній справі.

Суд зазначив, що позивачами не доведено факт безвинної безпідставності (незаконності) набуття відповідачкою права на квартиру, її обізнаності в тому, що вона набуває майно у особи, яка не наділена правом на його відчуження, і водночас усвідомлення нею факту порушення своїми діями прав інших осіб, або хоча вона і не була безпосередньо інформована про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але за обставинами його набуття могла і зобов'язана була про це знати.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1, загальною площею 47,6 кв. м, належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 (її синові та чоловіку) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 лютого 1999 року виконавчим комітетом Охтирської міської ради Сумської області, що підтверджується копіями свідоцтва, технічного паспорту, інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 20 травня 2013 року. Право власності на вказану квартиру зареєстроване за співвласниками 26 червня 2008 року. В квартирі зареєстрований третя особа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 24 - 26, 137-138, 143, т.1).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 25 січня 2011 року у цивільній справі №2-79/11 були частково задоволені позовні вимоги ВАТ КБ «Надра».

Стягнуто на користь банку з ОСОБА_9 заборгованість за кредитним договором від 3 липня 2008 року № 05\2008\434799\394 в сумі 146 955,91 гр.

В задоволенні інших позовних вимог банку до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_10 до банку про визнання договору удаваним правочином відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2011 року скасоване рішення Охтирського міськрайонного суду від 25 січня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку. Стягнуто в солідарному порядку з з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 05\2008\434799\394 в сумі 146 955,91 грн. та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 05\2008\434799\394 в сумі 146 955,91 грн. звернено стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 32,5 кв. м, загальною площею 47,6 кв. м, належну ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки.

26 травня 2011 року банку за його заявою були видані 6 виконавчих листів від 18 травня 2011 року № 2-79/11 про стягнення в солідарному порядку з шести відповідачів на користь банку заборгованості за кредитним договором та 3 виконавчі листи про звернення стягнення на предмет іпотеки, але банк пропустив строк пред'явлення виконавчих листів до виконання.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2012 року у справі за заявою ПАТ КБ «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Сумське регіональне управління «Слобожанщина» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів №2-79/11 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Сумське регіональне управління «Слобожанщина» заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року №05/2008/434799/394 в сумі 146 955,91 грн.

Поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів №2-79/11 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року №05/2008/434799/394 в сумі 146 955,91 грн. на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 32,5 кв. м, загальною площею 47,6 кв. м, належну ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (а.с.6, т.1).

На підставі виконавчих листів були відкриті виконавчі провадження та 30 квітня 2014 року були проведені прилюдні торги по продажу спірної квартири, переможцем яких, згідно протоколу проведення прилюдних торгів від 3 червня 2014 року, став ОСОБА_7, який отримав свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 03 червня 2014 року, видане приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Каменєвим К.М. за № 1222, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав НОМЕР_8. Право власності ОСОБА_7 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за № НОМЕР_9, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, індексний номер НОМЕР_10 (а.с. 144, т.1).

За договором купівлі-продажу від 07 червня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук В.М., зареєстрованим в реєстрі за № 782, ОСОБА_7 продав зазначену квартиру ОСОБА_6 (а.с. 144-145, т.1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 07 червня 2014 року, вбачається, що спірна квартира 7 червня 2014 року зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 за реєстраційним номером НОМЕР_8, номер запису про право власності 59942455 № (а.с. 146).

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа - Охтирський міськрайонний сектор УДМС України в Сумській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, усунення перешкод по володінню, користуванню, розпорядженню об'єктом права приватної власності та зобов'язання знятися з паспортної реєстрації, усунуто перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_6, визнано ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_4 знятися з реєстраційного обліку відмовлено (а.с.147-149, т.1).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 06 січня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 18 лютого 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ПП «Нива-В.Ш.», Управління ДВС Головного управління юстиції в Сумській області, треті особи - ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_4, приватний нотаріус Охтирського міського нотаріального округу Каменєв В.І., визнані недійсними прилюдні торги, які відбулися 30 квітня 2014 року, з реалізації нерухомого майна (предмету іпотеки), а саме - трикімнатної квартири НОМЕР_5, загальною площею 47,6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнаний недійсним акт державного виконавця від 03 червня 2014 року про реалізацію нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а саме - зазначеної трикімнатної квартири.

Визнане недійсним свідоцтво про придбання ОСОБА_7 нерухомого майна з прилюдних торгів від 03 червня 2014 року - трикімнатної квартири НОМЕР_5, загальною площею 47,6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 червня 2014 року за № НОМЕР_9 (а.с. 36-45, 113-114, т.1).

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2015 року, скасовано ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2012 року, якою було поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів № 2-79/11.

Відмовлено в задоволенні заяви ПАТ КБ «Надра» про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів №2-79/11 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь банку заборгованості по кредитному договору від 03 липня 2008 року (а.с.7-8, 111-112, т.1).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 11 серпня 2015 року у справі № 2-79/2011, провадження № 6/583/44/2015, за заявою ОСОБА_3 визнано таким, що не підлягає виконанню щодо боржника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, виконавчий лист по справі 2-79/11, виданий Охтирським міськрайонним судом 18 травня 2011 року, про стягнення в солідарному порядку з з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ВАТ комерційного банку «Надра» заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 05/2008/434799/394 в сумі 146 955,91 грн.

Визнаний таким, що не підлягає виконанню щодо боржника ОСОБА_3, виконавчий лист по справі 2-79/11, виданий Охтирським міськрайонним судом 18 травня 2011 року, про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 05/2008/434799/394 в сумі 146 955,91 грн. на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 32,5 кв. м, загальною площею 47,6 кв. м, належну ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки. (а.с. 36-37, т.2).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 3 листопада 2015 року по справі № 2-79/2011, провадження № 6/583/76/2015, за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_4, визнані такими, що не підлягають виконанню щодо боржників ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, 1985 роу народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, виконавчі листи по справі 2-79/11, видані Охтирським міськрайонним судом 18 травня 2011 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ВАТ комерційного банку «Надра» заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 05/2008/434799/394 в сумі 146 955,91 грн.

Визнані такими, що не підлягають виконанню щодо боржників ОСОБА_4, ОСОБА_4, виконавчі листи по справі 2-79/11, видані Охтирським міськрайонним судом 18 травня 2011 року, про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 05/2008/434799/394 в сумі 146 955,91 грн. на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 32,5 кв. м, загальною площею 47,6 кв. м, належну ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки. (а.с. 38 39, т.2).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 3 листопада 2015 року залишені без розгляду вимоги за заявою ОСОБА_4 і ОСОБА_4 про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи у справі 2-79/11, видані відносно боржників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (а.с. 40-41, т.2).

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 318 ЦК України визначає, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Стаття 387 ЦК України обумовлює право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на зазначені норми матеріального права, а також на роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в листі від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», згідно яких, вирішуючи питання, пов'язані з розмежуванням добросовісного та недобросовісного набувача, судам слід враховувати положення статті 330 ЦК, відповідно до якої на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, набуває право власності добросовісний набувач, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Зокрема, відповідно до статті 388 ЦК набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.

Набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати, тобто якщо знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння (стаття 390 ЦК). Таким чином, набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом.

Як випливає зі ст. 387 ЦК України, віндикаційний позов є позовом власника про витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і за допомогою пред'явлення даного позову здійснюється захист права володіння, користування та розпорядження власника, оскільки, якщо майно вибуло зі сфери його майнового панування, власник фактично позбавляється можливості реалізувати жодне з прав, що складає зміст його субєктивного права.

Позивачем за віндикаційним позовом є, по-перше, власник, позбавлений володіння річчю (фізична особа, юридична особа, інші субєкти права власності, визначені ч.1 ст.318 ЦК України), а, по-друге, законний „титульний володілець» - особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном на підставі, передбаченій законом або договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом визнається особа, яка незаконно, без належної правової підстави володіє чужим майном. Незаконним володільцем вважається будь-яка особа, яка заволоділа чужим майном за відсутності правової підстави для цього.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача про повернення майна з незаконного володіння.

Обєктом віндикаційного позову є індивідуально-визначене майно, що збереглося в натурі, тобто саме те майно, яке попередньо вибуло з володіння власника чи титульного володільця.

Врахувавши вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивачка та треті особи ОСОБА_4 і ОСОБА_4, відповідно до ст. ст. 60, 61 ЦПК України, не довели наявності правових підстав для задоволення їх позовних вимог.

Така правова позиція суду є помилковою і не ґрунтується на доказах в справі.

Ст. ст. 60, 61 ЦПК України передбачають, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначені норми матеріального та процесуального права, позивачі, з врахуванням положень ч. 3 ст. 397 ЦК України, згідно якої фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду, довели незаконність володіння ОСОБА_6 належною їм квартирою, а тому висновок суду про відмову в позову є необґрунтованим.

Суд вірно зазначив, що, досліджуючи питання про правомірність чи неправомірність заволодіння відповідачкою спірною квартирою, суд повинен виходити з того, що можливість витребування позивачами майна (задоволення віндикаційного позову) на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, залежить від добросовісності чи недобросовісності набувача майна, відплатності чи безвідплатності придбання ним майна за договором, вибуття майна поза волею позивачів, а основою для поділу володіння на добросовісне та недобросовісне є субєктивний критерій - обізнаність набувача про неправомірність придбання речі. Набувач вважається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що відчужувач не мав права на відчуження речі.

При цьому суд послався на положення ч. 5 ст. 12 ЦК України, згідно якої, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено законом.

Добросовісність відповідача ОСОБА_6 як набувача спірного майна та відплатність договору купівлі-продажу відповідно до положень ч. 5 ст. 626, ст. 655 ЦК України, за яким вона придбала спірну квартиру, сторонами не оспорюється.

Проте висновок суду про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин при вирішенні спору п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, є помилковим.

Суд помилково поклав в основу рішення доводи відповідача про те, що спірна квартира була придбана нею за оплатним договором у ОСОБА_7 як у власника, право власності якого було підтверджено належним чином, при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу нотаріусом було перевірено факт її належності на праві власності продавцю, який мав всі законні підстави здійснювати будь-які дії щодо належного йому на праві власності майна, та перевірено відсутність заборон. Позивачка не є власником спірної квартири на сьогоднішній день, оскільки, відповідно до даних реєстру прав власності, єдиним власником спірної квартири є відповідачка, право власності якої не оскаржувалося, а правочин, на підставі якого вона отримала у власність майно, не визнавався в судовому порядку недійсним, а тому вона добросовісно набула спірну квартиру, отримала її у власність на законних підставах.

В даному випадку позивачі обґрунтовано мотивували вимоги тим, що майно вибуло з їх володіння як власників в результаті незаконно проведених прилюдних торгів, визнаних судом недійсними, отримання ОСОБА_7 свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке також в подальшому рішенням суду було визнане недійсним, тобто майно вибуло з володіння власників поза їх волею, що дає їм право витребувати майно від добросовісного набувача за правилами п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Оскільки з 18 лютого 2015 року визнане недійсним свідоцтво про придбання ОСОБА_7 нерухомого майна з прилюдних торгів від 03 червня 2014 року, підстава, на якій воно було набуте ОСОБА_6, відпала, а тому остання зобов'язана повернути майно.

Не погодившись з доводами позивачів про те, що квартира вибула з їх володіння не з їхньої волі, суд послався на положення п. 8 ч. 1. ст. 346 ЦК України, згідно якої право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника, та зазначив, що право власності позивачів на квартиру було припинене внаслідок проведених 30 квітня 2014 року прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (предмету іпотеки), і на підставі акту державного виконавця від 03 червня 2014 року про реалізацію нерухомого майна, що є предметом іпотеки, - спірної квартири. ОСОБА_7 було видане свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 03 червня 2014 року.

Проте вказані обставини, а також те, що, як зазначив суд, державним виконавцем відділу ДВС Охтирського міськрайонного управління юстиції 13 серпня 2013 року було складено акт опису й накладено арешт на майно у вигляді спірної квартири, судом помилково оцінені як такі, що спростовують доводи позивачів. Висновок суду про те, що визнання судовим рішенням недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, виданого переможцю прилюдних торгів, послідуюче визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих листів, не дають підстав для задоволення віндикаційного позову в даній справі, суперечить вимогам матеріального права.

Суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачі не довели істотні обставини, які дають підстави для задоволення їх вимог на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, а сааме - що відповідачка набула право власності на спірну квартиру за безвідплатним договором, знала чи могла знати про наявність перешкод до вчинення правочину з набуття права на спірну квартиру, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно.

Вказана норма закону застосовується саме у випадках добросовісності набувача майна на підставі відплатного договору, і позивачі не заявляли позов на підставі ч. 3 ст. 388 ЦПК України, який передбачає право власника у всіх випадках витребувати майно від добросовісного набувача майна, який набув його на підставі безвідплатного договору.

Доводи відповідача про те, що спірна квартира була передана в іпотеку за волею позивачів, а тому немає підстав для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України щодо витребування майна від добросовісного набувача, є безпідставними.

В даному випадку предметом оспорювання є не передача спірної квартири в іпотеку, а послідуюче відчуження цього майна, яке відбулось незаконно, без правових підстав, оскільки в послідуючому прилюдні торги були визнані недійсними. В зв'язку з цим є підстави вважати, що майно вибуло поза волею його власників. ОСОБА_7 як переможець прилюдних торгів, в послідуючому визнаних недійсними, а потім - і ОСОБА_6, якій він продав спірну квартиру, стали власниками не в результаті правочину щодо передання майна в іпотеку, воля позивачів на вчинення якого ніким не оспорюється і є безсумнівною, а в результаті вчинення іншого правочину - незаконного продажу цього майна як предмету іпотеки, правові підстави для чого були відсутні.

З огляду на зазначене вважати, що майно вибуло з володіння власників з їх волі, підстав немає.

В зв'язку з зазначеним доводи відповідача, з якими помилково погодився суд, про те, що передача майна в іпотеку позбавила власників можливості розпоряджатись квартирою, а тому вони вже не були власниками вказаної квартири на момент її реалізації з прилюдних торгів та не можуть звернутись з віндикаційним позовом, право на пред'явлення якого має лише власник, є необґрунтованими.

До моменту переходу до нового власника права власності на передане в іпотеку майно в результаті звернення стягення на предмет іпотеки у встановленому законом порядку іпотекодавець свій статус власника цього майна не втрачає і не позбавлений права захищати своє право власності у встановлений законом спосіб.

За наведеної позиції відповідача та її представника передача майна в іпотеку позбавила б власника звертатись до суду з будь-яким позовом, направленим на захист свого права власності, в тому числі і про визнання недійсним правочину, як особу, що, на думку відповідача, втратила статус власника в зв'язку з передачею майна в іпотеку.

З огляду на зазначене, є безпідставними висновки суду про те, що майно не вибувало з володіння поза волею позивачів, оскільки, укладаючи договір іпотеки, вони знали про його наслідки у разі невиконання зобов'язання та можливе вибуття майна з їх володіння, і під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири переможцем прилюдних торгів нотаріусом перевірялося питання про належність цієї квартири та наявність у продавця підстав здійснювати всі дії, передбачені законом.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В зв'язку з тим, що колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення віндикаційного позову, є підстави і для задоволення інших позовних вимог - про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_6 та виселення її з квартири без надання іншого житла, усунувши таким чином перешкоди позивачам у користуванні спірною квартирою.

Такий спосіб захисту порушених прав в цій частині відповідає положенням ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а також змісту ст. 391 ЦК України щодо права власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позову, з відповідача на користь кожного з позивачів на підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню в дольовому порядку судовий збір, сплачений при апеляційному оскарженні рішення суду в сумі 1916, 87 гр.

Згідно п. п. 3, 4 ч.1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, подану їх представником ОСОБА_5, задовольнити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2015 року в даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 задовольнити.

Витребувати на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 з незаконного володіння ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, виключивши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_6.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1 шляхом позбавлення ОСОБА_6 права користування квартирою та виселити ОСОБА_6 з зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в дольовому порядку судовий збір в сумі 1916, 87 гр. - по 638,96 гр. кожному.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -