Рішення № 54379743, 15.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/10377/15

Головуючий у першій інстанції Івченко В. Б.

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А. суддів: Бабія А.П., Варикаші О.Д.

при секретарі - Желєзнові В.В.

розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2015 року, -

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за договором у розмірі 74571,90 доларів США, що за курсом 15,66 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.12.2014 року складає 1167795,90 грн. та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.10.2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 29695,14 Долар США на строк до 09.10.2012 року, та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язання за Договором OD30AE00000181 між «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Свої зобов'язання за договором ОСОБА_2 не виконав у повному обсязі.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 23.12.2014 року має заборгованість - 74571,90 Долар США, яка складається з наступного:

- 17348,16 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 4649,36 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1194,57 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 47813,56 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи відповідно до Договору:

- 15,96 доларів США - штраф (фіксована частина).

- 3550,28 доларів США - штраф (процентна складова).

Позичальник належним чином свої зобов'язання не виконує, що є порушенням Закону України «Про банки та банківську діяльність» та умов кредитного договору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідачів позов не визнав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2015 року позов задоволений. Стягнуто з відповідачів на користь заборгованість у розмірі 74571,90 доларів США, що за курсом 15,66 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.12.2014 року складає 1167795,90 гривень за кредитним договором №OD30AE00000181 від 10.10.2007 року та судовий збір у розмірі 3654 гривень.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду в частині визнання стягнення з ОСОБА_3 на користь позивач кредитної заборгованості, представник ОСОБА_3, - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в оспорюваній частині в зв'язку з тим, що воно постановлено в цій частині з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та незастосування закону який підлягає застосуванню і ставиться питання про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання стягнення з ОСОБА_3 на користь позивач кредитної заборгованості.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується і не є предметом апеляційного розгляду, оскільки апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог. Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» - суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог рішення не оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в частині яка оскаржується, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно договору від 10.10.2007 року «ПриватБанк» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 29695,14 доларів США на строк до 09.10.2012 року, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_2 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_2 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 29695,14 доларів США.

В порушення умов кредитного Договору а також ст. ст.509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 23.12.2014 року має заборгованість - 74571,90 доларів США, яка складається з наступного:

- 17348,16 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 4649,36 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1194,57 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 47813,56 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи відповідно до Договору:

- 15,96 доларів США - штраф (фіксована частина).

- 3550,28 доларів США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язання за Договором OD30AE00000181 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідно до умов Договору поруки, а саме п.5, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за Договором OD30AE00000181.

Згідно з п.6 Договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання.

Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання від 06.02.20105 року (а.с. 9), залишена без задоволення.

Згідно ст. ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

На даний час відповідачі продовжують ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно ст.256 ЦК України, Стаття 256 позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 ЦК України регламентує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 4.5 кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлються сторонами тривалістю 5 років.

Згідно п.1 Договору поруки сторони договору визначають, що предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Позичальником своїх обов'язків за кредитним договором від № OD30AE00000181 від 10.10.2007 року.

Згідно п. 11 Договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

В пункті 12 Договору поруки зазначено, що сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років.

Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення п'яти років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту.

Таким чином, посилання представника ОСОБА_3 у своєму запереченні стосовно пропуску строку звернення з вимогою до поручителя та відповідно припинення поруки на цій підставі є необґрунтованими та не повинні бути прийняті до уваги.

Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущено, він вчасно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтвердженні судові витрати.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем підлягають задоволенню в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог заявлених позивачем до ОСОБА_2. як зазначалося вище, не предметом розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 колегія не погоджується.

Задовольняючи позовні вимоги заявлені позивачем до ОСОБА_3, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Відповідно до положень частини четвертої статті 559 ЦК України, строк дії поруки (будь-який із зазначених у цій нормі) не є строком захисту порушеного права (строком позовної давності), а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Якщо договір поруки припинився (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), то інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що всі права та обов'язки сторін за цим договором слід вважати припиненими.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 року у справі № 6-263 цс15.

Строк дії договору від 10.10.2007 року укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 сплинув 09.10.2012 року. З позовом до поручителів позивач звернувся 04.03.2015 року, в зв'язку з чим дія договору поруки укладеному між позивачем та ОСОБА_3 припинилася.

На підставі наведеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення заявлених позивачем вимог до ОСОБА_3 з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_3 в повному обсязі.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В іншій частині Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді О.А. Ступаков

А.П. Бабій

О.Д. Варикаша