Ухвала суду № 54379730, 10.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9974/15

Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.

За участю секретаря Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спортінг» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, третя особа: служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, виселення, зобов'язання зняти з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2015р. товариство з обмеженою відповідальністю «Спортінг» (далі - ТОВ «Спортінг») звернулось до суду із зазначеним позовом та після неодноразових уточнень позовних вимог остаточно просило:

- зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11 усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: будівлями та спорудами Стрілецького стенду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, та будь-яких інших осіб, які мешкають на момент виселення в будівлях та спорудах Стрілецького стенду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Овідіопольський районний сектор головного управління державної міграційної служби України в Одеській області зняти відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, та будь-яких інших осіб з реєстрації з належного йому нерухомого майна, а саме: будівель та споруд Стрілецького стенду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- стягнути судові витрати.

Зазначало, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21.05.2003р. ТОВ «Спортінг» є власником цегляної адмінбудівлі під літ. А,а, аІ», загальною площею 329,5 кв., вбиральні під літ. «В», генераторної під літ. «Г», трьох готелів під літ. «Д», «Ж», «Л,л,лі,Щ,щ,щІ», спортзалу під літ. «Е», санвузлу (вбиральна, душ) під літ. «З», будівлі охорони під літ. «О», складського приміщення під літ. «Т.т», спорудження №1-21, розташованого на земельній ділянці Державної власності розміром 2 195,9 кв.м., а за адресою: АДРЕСА_1.

Впродовж тривалого часу відповідачі незаконно, без будь-яких документів, проживають в нежилих будівлях та спорудах Стрілецького стенду, не бажають укладати договори оренди цих приміщень та ігнорують будь-які законні вимоги власника щодо усунення перешкод у користуванні своїм майном.

Деякі з відповідачів, не маючи жодних документів, що підтверджують їх право на проживання у цих приміщеннях, здійснили незаконну реєстрацію місця свого проживання.

Відповідачі спричинили значну шкоду його майну, також вони здійснили самочинні реконструкції та добудови до об'єктів Стрілецького стенду, не отримуючи жодних дозволів від власника цих будівель та компетентних державних органів.

Впродовж тривалого часу відповідачі оспорювали його право власності на це нерухоме майно, ставили питання про визнання за ними права власності на реконструйовані та добудовані об'єкти.

Посилаючись на ці та інші обставини, позивач просив про задоволення його вимог.

Відповідачі та їх представники позов не визнали.

Рішенням суду від 23.10.2015р. позов задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11 усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: нежитловими будівлями та спорудами Стрілецького стенду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, та будь-яких інших осіб, які мешкають на момент виселення в нежитлових будівлях та спорудах Стрілецького стенду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі: ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9; ОСОБА_10, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, - просять рішення суду в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Спортінг», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції. При цьому вони зазначають, що судом було неправомірно не застосовано поняття «житло» у світі практиці Європейського суду з прав людини, а саме те, що житлом потрібно розуміти власне ті приміщення в яких людина постійно або тимчасово проживає, що житло їм було надано у зв'язку з виконанням ними трудових обов'язків на Стрілецькому стенді, де вони пропрацювали по 25 років, що вони мають право на це житло, а вирішуючи справу, суд не застосував строк позовної давності. Указують і на те, що суд безпідставно проігнорував їх заяву про зупинення розгляду справи в зв'язку з тим, що існує спір про право власності між Міністерством оборони України та ТОВ «Спортінг», що суд виселив їх з приміщення готелю, який не належить позивачеві.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги й заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що у зв'язку із трудовими відносинами деяких відповідачів та батьків інших - відповідачі впродовж тривалого строку проживають у нежитлових будівлях Стрілецького стенду.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21.05.2003р. ТОВ «Спортінг» є власником цегляної адмінбудівлі під літ. А,а, аІ», загальною площею 329,5 кв., вбиральні під літ. «В», генераторної під літ. «Г», трьох готелів під літ. «Д», «Ж», «Л,л,лі,Щ,щ,щІ», спортзалу під літ. «Е», санвузлу (вбиральня, душ) під літ. «З», будівлі охорони під літ. «О», складського приміщення під літ. «Т.т», спорудження №1-21, розташованого на земельній ділянці Державної власності розміром 2 195,9 кв.м., а за адресою: АДРЕСА_1.

Ці будівлі та споруди Стрілецького стенду позивач придбав у Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Згідно витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно - це нежитлова будівля, будівлі та споруди Стрілецького фонду за вказаною адресою, а/с.10.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.07.2004р. у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_13, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_14, ОСОБА_15, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_16, ОСОБА_17, що діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_6, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, виконкому Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, товариства з обмеженою відповідальністю «Спортінг» про визнання частково недійсними: записів у технічному паспорті, розпорядження, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору купівлі-продажу; зобов'язання вчинити дії, - залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.06.2005р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2012р. установлено, що ордерів або яких - не будь документів на вселення в приміщення Стрілецького стенду відповідачі не отримували, ці приміщення являються нежитловими, а крім того, вони є об'єктами дозвільної системи та згідно Постанови КМ України від 12.01.1992р на території спортивних стендів забороняється розміщення житлових будинків та проживання в них громадян. Крім того, з цих рішень убачається, що власником усіх приміщень на території Стрілецького стенду є позивач, а відповідачі не мають право власності на об'єкти нерухомості, за вказаною адресою, а/с.13-22.

У зв'язку з тим, що відповідачі оспорювали право власності позивача на це майно, проживають у ньому без правовстановлюючих документів позивач у травні 2015р. надіслав відповідачам листа з проханням з'явитися до товариства для укладання договорів оренди займаних ними приміщень або про його звільнення. Однак ці вимоги позивача виконані не були.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується про розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з нормами Житлового Кодексу України житловій фонд - це сукупність жилих будинків і жилих приміщень на всій території України, що визнані у встановленому порядку житлом, придатним для проживання громадян. Житловий фонд України є сукупністю жилих квартир (будинків) приватної, державної, комунальної та колективної власності. До житлового фонду України входять жилі будинки, що призначені для проживання людей, мають одну чи кілька квартир, а також необхідні допоміжні приміщення. Під жилими будинками розуміють будівлі, що характеризуються сукупністю таких ознак: відповідність будівель архітектурно-будівельним, санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим нормам і стандартам, що робить ці будівлі придатними для постійного проживання в них громадян; прийняття в експлуатацію комісією фахівців і спеціалістів зведеного будинку, що відповідає зазначеним умовам; реєстрація в органах місцевого самоврядування будівлі як жилої.

Відповідно до положень ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Вищевикладені обставини спростовують доводи апеляційної скарги апелянтів, у зв'язку з чим колегія суддів не приймає їх до уваги.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі ст. 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому положення ст. 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Матеріалами справи також встановлено, що відповідачі проживають у цих приміщеннях незаконно, без будь-яких документів, здійснюють незаконну реконструкцію приміщень та відмовляються від укладання договору оренди з позивачем.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм права та з урахуванням того, що у справі, яка переглядається, судом було встановлено факт відчуження цих нежитлових приміщень у яких без правовстановлюючих документах проживали відповідачі і переходу права власності на майно до позивача, який договір оренди з відповідачами не укладав,

ТОВ «Спортінг» виявило намір на власний розсуд користуватися своєю власністю, а тому вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні його власністю шляхом виселення відповідачів із приміщень Стрілецького стенду є обґрунтованими, та відповідають положенням ст. 16 ЦК України, а порушене право користування власністю - відновленню.

Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015р. №6-92цс15 та відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами мають тривалий характер, відповідачі на час пред'явлення позову продовжують порушувати право власності позивача, тому це зумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що посилання відповідачів на неприйнятність виселення їх з усіх будівель та споруд Стрілецького фонду без визначення конкретних об'єктів є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у розумінні ст. 191 ЦК України Стрілецький стенд є єдиним майновим комплексом, а позивач як його власник, захищаючи усе своє майно, має право вимагати усунути йому перешкоди у користуванні будь-якою будівлею, що знаходиться на території Стрілецького стенду за вказаною адресою.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачі лише сплачують позивачу кошти за використану ними електричну енергію.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно частково задовольнив позов, в об'ємі як він встановлений та вирішенний судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги вищевикладені обставини не спростовують, тому колегія суддів не приймає їх до уваги.

Рішення суду є правильним, воно ухвалено у відповідності до положень ст. ст. 212-215 ЦПК України і підстав для його скасування, як про це йдеться мова у апеляційній скарзі, немає.

Відповідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, а зібраним доказам дана вірна оцінка.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11 - відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Ф.Парапан

М.М.Драгомерецький

Р.Д.Громік