Ухвала суду № 54379727, 15.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9981/15

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А. суддів: Бабія А.П., Варикаші О.Д.

при секретарі - Желєзнові В.В.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто Франко» за участю третьої особи ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП Фінанс» про захист прав споживачів, визнання частково недійсним кредитного договору за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Порто Франко» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2015 року, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ АБ «Порто-Франко», за участю третіх осіб, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП Фінанс» про визнання пунктів 4.2.8. та 4.2.19.4. кредитного договору № 526/1-12 від 08 серпня 2012 року, укладеного між публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Порто-Франко» та ОСОБА_2 - несправедливими, недійсними та такими, що порушують права ОСОБА_2, як споживача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що п. 4.2.8. кредитного договору № 526/1-12 від 08 серпня 2012 року встановлений порядок нарахування позичальнику до сплати на користь банку додаткової комісійної виплати у разі змін офіційного курсу НБУ національної валюти відносно до долара США на дату видачі кредиту за формулою, що зазначена у цьому пункті кредитного договору, яка нараховується з лютого 2014 року (зі змінними величинами).

З огляду на наведене, позивач вважає згаданий пункт кредитного договору та п. 4.2.19.4. цього договору, який встановлює його обов'язок виконання п. 4.2.8., несправедливими й такими, що суперечать положенням ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та просить суд визнати їх недійсними, оскільки всупереч принципу добросовісності наслідком включення таких умов договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Представник ПАТ АБ «Порто-Франко» проти задоволення позову заперечував, посилаючись на свої заперечення, які містяться в матеріалах справи, зазначаючи, що немає підстав для застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» в судове не з'явився.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2015 року позов задоволений. Визнано пункти 4.2.8. та 4.2.19.4. кредитного договору № 526/1-12 від 08 серпня 2012 року, укладеного між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 - несправедливими, недійсними та такими, що порушують права ОСОБА_2, як споживача.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що згідно кредитного договору № 526/1-12 від 08 серпня 2012 року ПАТ АБ «Порто-Франко» надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 320 500 грн. на придбання нерухомого майна, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 16 % річних, з кінцевою датою повернення кредиту та усіх нарахувань за ним до 07 серпня 2017 року.

В якості забезпечення повернення кредитних ресурсів 08 серпня 2012 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 08-08-2012.

У відповідності до п. 4.2.8. кредитного договору, у разі зміни офіційного курсу НБУ національної валюти України до долара СШВ на дату коригування курсу у бік збільшення більш ніж на 1 % в порівняння з офіційним курсом НБУ національної валюти України до долара США на дату видачі кредиту позичальник (покупець) оплачує банку комісію за кредитне обслуговування.

Плата за обслуговування кредиту розраховується за певною формулою та залежить від коефіцієнта зміни курсу НБУ долара США до гривні України.

Згідно з п. 4.2.19.4. згаданого договору позичальник зобов'язався сплатити комісію за кредитне обслуговування в розмірі та порядку, передбачених п. 4.2.8. цього договору.

22 серпня 2014 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» укладено договір факторингу № 2, відповідно до умов якого ПАТ АБ «Порто-Франко» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» прийняло право вимоги за кредитним договором № 526/1-12 від 08 серпня 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорі із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Оскільки в кредитному договорі № 526/1-12 від 08 серпня 2012 року плата за обслуговування кредиту визначена за формулою зі змінними величинами, то такі умови суперечать як положенням ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен сплачувати щомісячно фіксовану суму.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-80цс12 та від 25 вересня 2013 року у справі № 6-80цс13.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягають задоволенню вимоги про визнання пунктів 4.2.8. та 4.2.19.4. кредитного договору несправедливими, недійсними та такими, що порушують права ОСОБА_2, як споживача.

Колегія погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі, що позивач витратив грошові кошти на придбання майнових прав за договором від 02.08.2012 року, що є підставою для відмови в задоволенні позову колегія вважає помилковими, оскільки предметом розгляду справи не є правомірність розпорядження позивачем коштами отриманими за кредитним договором. Відповідачем не заперечується те, що кошти за кредитним договором були отримані позивачем на придбання нерухомого майна.

Зазначення в апеляційній скарзі, що позивач при підписанні договору ознайомився з його змістом та погодився з його умовами, що є відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, підставою для відмови в задоволенні позову є помилковим, оскільки позивач вправі оскаржити умови договору відповідно до ст. 16 ЦК України.

На підставі наведеного, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Порто Франко» відхилити. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді О.А. Ступаков

А.П. Бабій

О.Д. Варикаша