Ухвала суду № 54379702, 02.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5381/15

Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.,

суддів: Панасенкова В.О.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника прокуратури Одеської області Ейсмонта С.О. та

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 березня 2015 року за заявою відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про роз'яснення рішення суду по цивільній справі за позовом прокурора м.Ізмаїл в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення суми збитку,-

В С Т А Н О В И Л А:

21 жовтня 2015 року ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області звернулось до суду із заявою про роз'яснення рішення суду.

Обгрунтовуючи свою заяву тим, що на примусовому виконанні у ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції перебували виконавчі документи: виконавчий лист №2-1201-2003 від 03.12.2003 року про стягнення боргу з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 щомісячно у розмірі 456,74 гривень; та виконавчий лист №2-1201-2003 від 03.12.2003 року про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 щомісячно у розмірі 456,74 гривень.

15.06.2007 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було повідомлено, що виконавчі листи №2-1201-03 від 03.12.2003 року дійсні до 31.12.2006 року згідно рішення суду від 02.04.2007 року.

25.06.2007 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-1201-2003 від 03.12.2003 року. Обидва виконавчих листа було повернуто до суду у зв'язку із наявністю нового рішення суду.

21.05.2007 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-1371-07 виданим 16.05.2007 року про збільшення розміру відшкодування заподіяної шкоди, за яким з ОСОБА_4 і ОСОБА_7 солідарно стягнуто на користь ОСОБА_6 одначасно 9 368 гривень за період з 01.07.2003 року по 31.12.2006 року, після чого починаючи з 01.01.2007 року стягувати щомісячно 634 гривень довічно.

Однак, 20.01.2014 року стягувачем ОСОБА_6 повторно пред'явлено на виконання виконавчі листи №2-1201-2003 від 03.12.2003 року.

14.02.2014 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області постановлена ухвала, де було вказано, що рішення суду від 18.03.2003 року в частині вимог щодо стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 25.50 гривень на сторонній і звичайний догляд, втрати на посилене харчування - 256,20 гривень - чинне та підлягає виконанню.

З дати повторного пред'явлення виконавчих документів до виконання, а саме з 20.01.2014 року, заборгованість відсутня.

Однак, 12.01.2015 року від ОСОБА_6 надійшла заява про проведення розрахунку, починаючи з 25.06.2007 року до 20.01.2014 року та прийняття заходів для її погашення.

На підставі зазначеного, ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області звернулось до суду із заявою про роз'яснення рішення суду в частині з якої дати необхідно проводити стягнення 25.50 гривень на сторонній і звичайний догляд та втрати на посилене харчування - 256,20 гривень з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 березня 2015 року роз'янено рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.03.2003 року, зазначивши, що рішення суду від 18.03.2003 року в частині вимог щодо стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 25,50 гривень на сторонній і звичайний догляд та втрати на посилене харчування - 256,20 гривень підлягає виконаню з дня припинення його виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу місцевого суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та представник ВДВС Ізмаїльського МРУЮ Одеської області не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином, документи підтверджуючі поважність причини неявки до суду ними надано не було. Крім того, інтереси ОСОБА_4 представляє його довірена особа. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка зазначених осіб в суд не перешкоджає розглядові справи та їх доступі до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах вимог заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 221 ЦК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Така заява подається в копіях відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі одночасно з судовою повісткою.

Питання про роз'яснення рішення вирішується ухвалою суду. В резолютивній частині ухвали суд роз'яснює, як саме слід розуміти резолютивну частину рішення, тобто тлумачить зміст написаного у рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи 25 червня 2007 року відділ Державної виконавчої служби Ізмаїльського управління юстиції Одеської області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження В4/139, що було відкрите на підставі виконавчого листа №2-1201- 2003.

Відповідно до листа Ізмаїльського міськрайонного суду №10576 від 15.06.2007р. виконавчій лист за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 № 2-1201-03 від 03.12.2003 року дійсний до 31.12.2006 року.

В грудні 2013 року ОСОБА_6 подавала скаргу до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області на дії державного виконавця, та про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження В4/139 від 25.06.2007 року. На підставі поданої скарги була відкрита справа за № 500/8195/13. ОСОБА_4 та ВДВС Ізмаїльського МРУЮ Заперечуючи проти скарги вважали, що скарга подана з пропуском строку на оскарження, та підстав для поновлення немає так як, ОСОБА_6 знала про те, що провадження закрите, та не оскаржувала дії державного виконавця в установлений законом строк.

Провадження по справі було закрите на підставі заяви ОСОБА_6 про залишення скарги без розгляду.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цім Законом.

ОСОБА_6 не скористалась своїм правом та не подавала повторно виконавчий документ.

При цьому, судова колегія зазначає, що згідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до ст.221 ЦПК України, роз'яснення рішення, а не ухвали, можливо тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викладає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом розгляду.

Як вбачається з процесуального рішення, яке оскаржується, судом першої інстанції було роз'яснено резолютивну частину судового рішення. Разом з тим, за сенсом та змістом вказаної норми процесуального закону та роз'яснення щодо його застосування підлягає роз'яснення саме процесуальне рішення, а не тільки його резолютивна частина, яка згідно зі вимогами ст.ст. 213-215 ЦПК України, повинна була сформульована чітко та ясно, як результат вирішення заявлених позовних вимог, чому оскаржувана ухвала не відповідає.

Таким чином судом першої інстанції порушено процесуальний порядок розгляду питання та порядок його оформлення. Згідно з п. 3 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Оскільки вирішуючи питання про роз'яснення рішення суду не було враховані вищевказані вимоги норм процесуального права, а апеляційний суд не може здійснювати роз'яснення процесуального документу, який ним не приймався, то колегія суддів скасовує прийняте процесуальне рішення та передає його на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу сторін провадження, що використання процедури роз'яснення рішення не замінює процедури оскарження рішення в касаційному порядку у разі якщо обидві сторони не погоджується з рішенням суду першої інстанції, яке було прийнято по суті.

Ухвала суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції про роз'яснення рішення суду не перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України ця ухвала апеляційного суду оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303,307,312,313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 березня 2015 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков

Р.Д. Громік