Ухвала суду № 54377921, 14.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/19562/15-ц Провадження № 22-ц/772/3430/2015Головуючий в суді першої інстанції Гуменюк К. П.Категорія 24Доповідач Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Жданкіна В.В., Луценка В.В.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Вінницькі міські електромережі» про визнання договорів про користування електричною енергією недійсними та їх скасування, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Вінницькі міські електромережі» про визнання договорів про користування електричною енергією недійсними та їх скасування.

В заяві зазначав, що 17.05.2014 року від його-позивача імені, без його участі та відома, було укладено договори №410740403 та №410740402 про користування електричною енергією. Предметом вказаних договорів є постачання електричної енергії у приміщення квартири АДРЕСА_1. Однак, він-позивач з 2005 року не зареєстрований та не проживає у вищезазначеній квартирі, а зареєстрований за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2

Підпис у договорах здійснений не ним, а іншою особою, а відтак дані договори, які було оформлено з посиланням на данні позивача, відповідачем було сфальсифіковано. Таким чином, на думку позивача, відповідач свідомо вдався до обману, аби завдати йому істотної шкоди. Також позивач вважав, що на підставі статті 230 ЦК України, договори №410740403 та №410740402 від 17.05.2014 року, мають бути визнанні недійсними, із застосуванням правових наслідків вчинення правочину під впливом обману.

Тому позивач просив суд визнати договори №410740403 та №410740402 від 17.05.2014 року про користування електроенергією, укладені між відповідачем і ним-позивачем, недійсними та скасувати їх.

Рішенням Вінницького міського суду від 30 жовтня 2015 рокув задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Звернувшись до суду, ОСОБА_2 як на підставу своїх доводів і вимог посилався на ст.ст.13,15,16,230,526,611,626-631 ЦК України (а.с.3).

Вирішуючи спір, суд визначив, що правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються, зокрема, ст.714 ЦК України, ст.ст.24-27 Закону України «Про електроенергетику», «Правилами користування електричною енергією для населення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року.

Судом встановлено, що 17.05.2014 року між ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Вінницькі міські електричні мережі», як електропостачальником, та ОСОБА_2, як споживачем, було укладено договір №410740402 про користування електричною енергією, у відповідності до умов якого, адресою споживача зазначено адресу квартири АДРЕСА_1 (а.с.27,28).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 24.12.1993 року квартира АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_2 та членам його сім'ї - ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності (а.с.12).

Як видно, рішенням Вінницького міського суду від 29.01.2015 року у справі № 127/25442/14-ц за позовом ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Вінницькі міські електричні мережі» до ОСОБА_2 про стягнення збитків в сумі 8772,35 грн., було задоволено вимоги позову, які ОСОБА_2, як відповідач, визнав, та було встановлено факт договірних відносин між сторонами саме на підставі договору №410740402 про користування електричною енергією від 17.05.2014 року, укладеного між ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Вінницькі міські електричні мережі» та ОСОБА_2 Дане рішення суду набуло законної сили 10.02.2015 року (а.с.42-44).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факт укладення між ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Вінницькі міські електричні мережі» та ОСОБА_2 договору №410740402 про користування електроенергією від 17.05.2014 року, доказуванню не підлягає, оскільки він встановлений судовим рішенням.

Також суд встановив, що під час підготовки проекту договору №410740402 від 17.05.2014 року для укладення з ОСОБА_2, помилково замість вірного №410740402 було невірно зазначено як №410740403. Тобто, чинним є договір №410740402 про користування електричною енергію від 17.05.2014 року. Це підтверджено тим, що обсяг спожитої електричної енергії та відомості про її оплату, обліковуються саме на особовому рахунку №40740402, що вбачається з детальної довідки споживача ОСОБА_2 станом на 11.08.2015 року та довідки про споживання за період з червня 2005 року по серпень 2015 року (а.с.29-38). Юридичних наслідків, які витікали б з договору №410740403 від 17.05.2014 року, судом не встановлено.

Що стосується доводів позивача щодо вчинення відповідачем правочину під впливом обману, то суд, належно перевіривши та відхиляючи їх, вірно виходив з того, що посилання позивача на те, що він з 2005 року не проживає у квартирі АДРЕСА_1, в яку, згідно договору №410740402 про користування електричною енергією від 17.05.2014 року, здійснюється постачання електроенергії, та на те, що позивач ще є споживачем електричної енергії, що постачається до дачного будинку, розташованого в садовому товаристві «Лісова Поляна» на території Некрасівської сільської ради Вінницького району, не можна прийняти як підстави для визнання спірного договору як вчиненого під впливом обману, оскільки позивач являється співвласником вказаної квартири, в яку постачається електрична енергія, і законом не заборонено використання споживачем електроенергії на інших об'єктах за умови виконання обов'язку укласти окремі договори щодо кожного такого об'єкта (п.7 Правила користування електричною енергією для населення).

При цьому суд врахував положення ч.ч.1,2 ст.215, ч.ч.1-3,5,6 ст.203, ст.230 ЦК України, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п.20).

Зокрема, що відповідно до ст.230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Отже, зацікавлена особа повинна довести навмисне та цілеспрямоване введення її іншою стороною в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Врахувавши вищевказані обставини та вимоги закону, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обману зі сторони відповідача при укладені договору, отже відповідно до ст.204 ЦК України договір №410740402 про користування електричною енергією від 17.05.2014 року є дійсним і підстав для визнання його незаконним і скасування немає.

До того ж, згідно рішення Вінницького міського суду від 29.01.2015 року (а.с.42-44), про що зазначалось вище, ОСОБА_2 ще в січні 2015 року було визнано факт існування між ним і позивачем договірних відносин щодо користування електроенергією в квартирі АДРЕСА_1. До речі, даний позов, яким оспорюється наявність цих договірних відносин, ОСОБА_2 подав до суду лише 20.08.2015 року, тобто майже через вісім місяців після ухвалення судового рішення від 29.01.2015 року, що можна розцінити як намагання уникнути ним виконання названого рішення суду.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що про ту обставину, що в квартирі АДРЕСА_1 він не проживає (але є її співвласником), позивач офіційно повідомив відповідача лише в письмовій заяві від 12.06.2015 року (а.с.59). А з договору №410740402 про користування електричною енергією, підписаним 06.10.2015 року, видно, що споживачем електроенергії в квартирі за вищевказаною адресою вже являється ОСОБА_4, яка є іншим співвласником цієї квартири (копія-а.с.60-61).

Отже, рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Л.В. Пащенко

Судді: В.В. Жданкін

В.В. Луценко

З оригіналом вірно: /підпис/