Ухвала суду № 54377163, 11.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження № 22ц/790/7931/15 Головуючий 1 інст. - Гримайло А.М.

Справа № 642/5107/15-ц

Категорія: трудові Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Гуцал Л.В., Кірсанової Л.І.,

за участю секретаря - Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева» про стягнення заборгованості по заробітній платі за час затримки остаточного розрахунку,

в с т а н о в и л а:

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева» (далі - ДП «Завод ім. В.О.Малишева») про стягнення заборгованості по заробітній платі за час затримки остаточного розрахунку.

На обґрунтування позивач вказав, що з 08 червня 2012 року по 15 квітня 2014 року та з 26 серпня 2014 року по 09 червня 2015 року перебував у трудових стосунках з ДП «Завод ім. В.О.Малишева», працюючи на посадах начальника та заступника начальника юридичного відділу. При звільненні з роботи за власним бажанням остаточний розрахунок не проведено, оскільки за період з 08 червня 2012 року по 15 квітня 2014 року не донараховано заробітну плату в загальному розмірі 3 842 грн. 39 коп. (3 398 грн. 00 коп. - посадового окладу та 444 грн. 39 коп. - надбавки за секретність), а за період з 09 червня 2015 року не виплачено 18 200 грн. 00 коп. вихідної допомоги. Тому просив стягнути з відповідача на його користь не донараховану заробітну плату в розмірі 22 042 грн. 39 коп., середній заробітну за час затримки остаточного розрахунку за період з 16 квітня 2014 року по 15 травня 2014 року в розмірі 7 809 грн. 12 коп. та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати за період з 09 червня 2015 року.

В уточнених в липні 2015 року вимогах позивач вказав, що при звільненні 09 червня 2015 року остаточний розрахунок проведено не в повному обсязі, оскільки не виплачена вихідна допомога в розмірі 21 978 грн. 71 коп. Тому просив стягнути з ДП «Завод ім. В.О.Малишева» на його користь 21 978 грн. 71 коп. невиплаченої заробітної плати та 28 781 грн. 19 коп. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку за період з 10 червня 2015 року по 22 липня 2015 року.

В уточнених в серпні 2015 року вимогах ОСОБА_1 просив стягнути з ДП «Завод ім. В.О.Малишева» на його користь 21 878 грн. 25 коп. невиплаченої вихідної допомоги та 20 157 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку за період з 10 червня 2015 року по 22 липня 2015 року.

Відповідач в особі свого представника позов не визнав, посилаючись на проведення з позивачем повного розрахунку при його звільненні.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зокрема, зазначає, що премія не є одноразовою виплатою, оскільки виплачувалась йому систематично, отже підлягала включенню до середнього заробітку під час остаточного розрахунку.

В запереченнях на апеляційну скаргу Луценко О.І. - представник ДП «Завод ім. В.О.Малишева» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначені в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 КЗпП України).

Матеріали справи свідчать, що з 08 червня 2012 року по 15 квітня 2014 року та з 26 серпня 2014 року по 09 червня 2015 року ОСОБА_1 перебував у трудових стосунках з ДП «Завод ім. В.О.Малишева», працюючи на посадах начальника та заступника начальника юридичного відділу. Наказом генерального директора від 04 червня 2015 року № 531 його було премійовано в сумі 12 000 грн. 00 коп. за виконання особливо важливого завдання згідно Положення про преміювання робітників ДП «Завод ім. В.О.Малишева», затвердженим Генеральним директором ДП «Завод ім. В.О.Малишева» за погодженням з головою об'єднаного профспілкової організації. 09 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Посилаючись на те, що вказана сума премії не увійшла в остаточний розрахунок, позивач звернувся у суд із відповідним позовом.

Разом з тим, статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (з наступними змінами) «Про оплату праці» закріплена структура заробітної плати.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;

винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Підстави преміювання робітників ДП «Завод ім. В.О.Малишева» передбачені Положенням.

Так, для нарахування та виплати, визначення окремого розміру премій на підприємстві враховується, зокрема, виконання особливо важливої роботи.

На підприємстві встановлюється один із видів премій - за виконання особливо важливих завдань та доручень керівника, нарахування та виплата якої здійснюється в кожному випадку окремо, на підставі наказу генерального директора підприємства або іншої уповноваженої ним особи за погодженням з об'єднаною профспілковою організацією.

Особлива важливість конкретного завдання визначається генеральним директором або уповноваженою ним особою самостійно в кожному конкретному випадку. В загальний перелік особливо важливої роботи входять усі види робіт, що виконуються співробітниками ДП «Завод ім. В.О.Малишева». Нарахування премій за особливо важливі завдання не потребує перерахування усіх особливо важливих завдань в наказі про нарахування премії (пункти 2.1., 2.3., 2.4., 2.5.).

Із наказу Генерального директора ДП «Завод ім. В.О.Малишева» від 04 червня 2015 року № 531, погодженого з головою об'єднаного профспілкового комітету, вбачається, що позивач був премійований за виконання особливих завдань.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача Луценко О.І. пояснила, що дана премія не є виробничою за своєю суттю, оскільки ОСОБА_1 як начальник юридичного відділу виконував управлінські функції. На даний час ДП «Завод ім. В.О.Малишева» знаходиться в стадії банкрутства. Згідно з п. 2.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, премії за виконання особливого завдання в статистичній звітності відображені в частині інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

На протязі 2015 року ОСОБА_1 преміювався за успішне виконання ним окремих, спеціальних доручень Генерального директора, спеціальних строкових та надпланових робіт в короткі терміни. При цьому враховувались показники та характеристика трудового внеску, ініціативність самого позивача, трудова активність, успішне виконання завдань. Доручення, за які призначалась премія, не відносились безпосередньо до трудових обов'язків працівника.

ДП «Завод ім. В.О.Малишева» є об'єктом державної власності, що має стратегічне значення. По всім працівникам є загальне визначення суми премії без конкретних завдань.

Оскільки премія в розмірі 12 000 грн. 00 коп. не є виробничою, даний вид нарахувань відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в позові.

Справа розглянута в межах заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Премії за особливо важливі завдання призначалися окремими наказами Генерального директора за погодженням з головою об'єднаного профспілкового комітету. Крім того, в квітні 2015 року робітники ДП «Завод ім. В.О.Малишева» не преміювалися взагалі та за виконання особливо важливих завдань, зокрема.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.В.Гуцал

Л.І.Кірсанова