Ухвала суду № 54376936, 15.12.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

1-КП/415/426/15

УХВАЛА 428/4719/15-к

"15" грудня 2015 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Зайченко І.А.

прокурора Можнякова Р.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Понирі, Понирівського району, Курської області, РФ, громадянина України, раніше судимого: 17.07.1998 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст .ст 81 ч.3,141 ч.3, 208 КК України (1960) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 31.10.2002 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст.289 ч.2,296 ч.1,71 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, 24.10.2008 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.289, ч.1 ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 28.02.2014 року по відбуттю строку покарання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Лисичанського міського суду Луганської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130240000648 від 25.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289 КК України.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено ухвалами Лисичанського міського суду Луганської області.

Строк дії ухвали Лисичанського міського суду від 03 листопада 2015 року, постановленої за результатами розгляду клопотання прокурора, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 спливає 01 січня 2016 року, у зв'язку з чим, під час судового розгляду прокурор Можняков Р.В. звернувся до Лисичанського міського суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_2

В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за який, згідно санкції статті, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 8-ми років конфіскацією майна або без такої, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики не зменшились, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, не працює, постійного джерела доходів не має, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, немає паспорта та реєстрації місця проживання, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв'язків і свідчить про те, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватися від суду, а також репутація останнього, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого умисного злочину, судимість за який не знята та непогашена в установленому законом порядку та знову обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, тому існує ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, Враховуючи що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 01.01.2016 року, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_1 заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Суд, заслухавши доводи сторін, вважає клопотання прокурора Можнякова Р.В. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід, щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, який відповідно до санкції статті карається позбавленням волі від 5-ти до 8-ми років з конфіскацією майна або без такої та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Ухвалою слідчого судді від 17.09.2015 року під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого ухвалою Лисичанського міського суду був продовжений.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України») ОСОБА_2 будучі працездатною особою не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, паспорта та реєстрації місця проживання останній не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, при цьому репутація ОСОБА_2, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких умисних злочинів, судимість за які не знята та непогашена в установленому законом порядку і знову обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, не має постійного місця роботи та єдиного джерела доходів, що вказує на те, що обвинувачений, перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

При цьому, суд, враховуючи правову позицію ЄСПЛ викладену в рішенні у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 року вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес (захист прав потерпілого) який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому продовження обвинуваченому строків тримання під вартою є виправданим.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також відсутність підстав для зміни та скасування запобіжного заходу, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 318, 331, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Можнякова Р.В. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289 КК України на 60 днів, тобто по 12 лютого 2016 року включно.

Дана ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє до 12 лютого 2016 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М.М. Старікова