Ухвала суду № 54376436, 10.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/3950/15-к Головуючий суддя І інстанції Золотарьова Л. І.

Провадження № 11-кп/790/1867/15 Суддя доповідач Шляхов М.І.

Категорія: справи щодо неповнолітніх

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Шляхова М.І.,

суддів: Протасова В.І., Грошевої О.Ю.

секретаря Сєрих В.В.,

за участю прокурора Левчені Г.М.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, не працюючого, з середньо спеціальною освітою, не судимого, зареєстрованого: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_2,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, неповнолітнього, громадянина України, судимого 30.05.2014 року Київського районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 297 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, згідно ухвали Апеляційного суду м. Харкова від 20.11.2014 на підставі п.

«а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі - звільнений, в іншій частині вирок залишений без зміни, зареєстрований: АДРЕСА_3,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Ольшанське Золочівського району Харківської області, громадянина України, не працюючого, з неповною середньою освітою, судимого 08.05.2009 Харківським р/с Харківської області за ч. З ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, 28.07.2009 року Золочівським р/с Харківської області за ч. ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, 29.08.2014 року Червонозаводським за ч.І ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі з випробувальним терміном 2 роки, 17.10.2014 Дзержинським р/с м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч.І ст. 185 КК України до штрафу в сумі 1200 грн., проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 297 КК України та призначено покарання:

ОСОБА_2 за ч. З ст. 297 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 4 ч.1 ст. 76 КК України,

Неповнолітньому ОСОБА_5 за ч. З ст. 297 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Відповідно до ст.ст. 75,104 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 4 ч.1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_1 за ч. З ст. 297 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71, пп. (б) п. 1 ст. 72 КК України, призначено покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до новопризначеного покарання не відбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.08.2014 року за ч. 1 ст. 309 КК України, - та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі в кримінально виправній установі.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.10.2014 року, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України у виді штрафу у розмірі 1200 грн. - виконується самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в Харківському СІЗО залишено без змін до моменту набрання вироком суду законної сили. Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 11.06.2015 року з дня взяття його під варту в залі суду при обранні запобіжного заходу.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовільнено частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 551 грн. 25 коп. У задоволенні моральної шкоду відмовлено за недоведеністю.

Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 на користь Держави судові витрати за проведення експертизи - 147 грн. 60 коп., а з кожного по 49 грн. 20 коп.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Як встановлено вироком суду, 5 лютого 2015 року близько до 15:30 годин ОСОБА_2, з неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_1 маючи прямий умисел спрямований на вчинення наруги над могилою, діючи разом, та за попередньою змовою, з корисливих мотивів, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій і бажаючи їх вчинити, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих та вияву поваги і пам'яті померлих, прибули на міське кладовище № 2, по вул. Пушкінській 102, м. Харкова, підійшли до могили ОСОБА_7 1995 року смерті, де руками почали розхитувати металеву огорожу могили, ламати на більш дрібні частини та класти у мішок, чим спричинили потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму згідно висновку судово- товарознавчої експертизи № 1638 від 19.02.2015 року - 551 грн. 25 коп. Після чого, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з місця вчинення злочину намагалися зникнути, але були затримані працівником міліції.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на занадто суворість покарання, просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах санкції, встановленої ч.3 ст. 297 КК України, та призначити йому остаточне покарання у виді обмеження волі відповідно до ст. 71,72 КК України з урахуванням його тримання під вартою з 11.06.2015 року.

При цьому захисник зазначає, що під час призначення ОСОБА_1 покарання суд не врахував, що ініціатором вчинення кримінального правопорушення був ОСОБА_2

Також обвинувачений ОСОБА_1 сприяв розкриттю даного кримінального правопорушення, та щиросердечно в ньому розкаявся.

На думку апелянта, суд не був обмежений в праві призначити ОСОБА_1 покарання рівне за суворістю тому, що було призначене за попереднім вироком.

Заслухавши доповідача, думку прокурора який заперечував проти апеляційної скарги, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 їх захисників ОСОБА_4, ОСОБА_3 які підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стосовно призначеного покарання колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у відповідності до ст.65 КК України в достатній мірі враховані характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, дані про його особу, зокрема, що він працездатний, не працює, з неповною середньою освітою, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується опосередковано, судимий 08.05.2009 Харківським р/с Харківської області за ч. З ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, 28.07.2009 року Золочівським р/с Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком роки, 29.08.2014 року Червонозаводським за ч.1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі з випробувальним терміном 2 роки, 17.10.2014 Дзержинським р/с м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч.І ст. 185 КК України до штрафу в сумі 1200 грн.(т. 1 а. 116-130).

Судом обґрунтовано визнано пом'якшуючою обставиною щире каяття у скоєному злочині, обставиною, яка обтяжує покарання визнано рецидив злочину.

З урахуванням цих даних, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_1 неможливо без ізоляції його від суспільства.

Твердження апелянта стосовно того, що суд не був обмежений в праві призначити ОСОБА_1 покарання рівне за суворістю тому, що було призначене за попереднім вироком не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до ч.4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляції не спростовують висновків суду і не вбачає підстав для зміни вироку у відношенні ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий :

Судді: