Рішення № 54375751, 16.12.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Ковальов В.М.

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 414/1940/15-ц

Провадження № 22ц/782/767/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Фарятьєва С.О.

суддів: Коновалової В.А., Луганської В.М.

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 10 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому вказувала, що з 06.05.2006 року по 20.12.2010 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вона має дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час син навчається у загальноосвітній школі №5 м. Кремінна. З метою нормального навчання дитини у школі на наступний навчальний рік нею були понесені витрати на придбання дитячого одягу. Сума таких витрат склала 6921 грн. Відповідач добровільної участі у додаткових витратах на сина не приймає. Тому позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь вищевказану суму та понесені нею судові витрати в розмірі 487,20 грн.

В подальшому позивач зменшила свої вимоги і просила стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на їх спільну з відповідачем дитину в розмірі 3460 грн. 50 коп.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 10 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на дитину в розмірі 3460 грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає нормам процесуального та матеріального права.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, які з'явились до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

У статті 55 Конституції України закріплено положення про те, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спор щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У відповідності із вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, проти чого заперечують і сторони по справі, що в період з 06.05.2006 року по 20.12.2010 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від зазначеного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.7).

Згідно копії виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 01 серпня 2014 року, рішенням зазначеного суду від 01 серпня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 14 липня 2014 року до повноліття дитини у розмірі 610 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_3, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до закупівельного акту від 25 серпня 2015 року вона придбала одяг для дитини на суму 6921 грн. З огляду на зміст одягу, ці витрати є необхідними для навчання дитини, що відповідачем не заперечуються. Сума, яка була витрачена нею на придбання одягу, значно перевищує розмір, щомісячних отриманих аліментів. Тому, суд вважає, що вказані витрати є додатковими і викликані особливими обставинами, в яких участь матері та батька є обов'язковою, в зв'язку з чим з відповідача необхідно стягнути ? частину таких витрат, що становить 3460 грн. 50 коп.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі судова колегія, з висновком суду про задоволення позовних вимог позивача погодитись не може, виходячи з наступного.

В силу ч.1 ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Проте доказів, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на спільну дитину сторін, позивач суду не надала.

Посилання позивача на закупівельний акт від 25 серпня 2015 року про придбання нею у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 товару у вигляді дитячого взуття, одягу та іншого для потреб її спільного з відповідачем сина (а.с.10), судова колегія до уваги не приймає, оскільки з зазначеного акту не вбачається, що придбано цей товар було саме для сина сторін, не зазначено, чи є він дитячим або для дорослого, а також розміри цього одягу та взуття.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 року № 651-XIV:

Основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є:

забезпечення права громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;

забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку загальної середньої освіти;

забезпечення нормативно-правової бази щодо обов'язковості повної загальної середньої освіти;

визначення структури та змісту загальної середньої освіти;

визначення органів управління системою загальної середньої освіти та їх повноважень;

визначення прав та обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про загальну середню освіту.

Згідно ст. 3 того ж закону України загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які грунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Тому посилання позивача на те, що кошти на придбання дитячого одягу вона витрачає внаслідок необхідності навчання дитини у школі, судова колегія до уваги також не бере, оскільки шкільне навчання має пройти кожна дитина, а особливі обставини вказують на виключні випадки участі батьків у додаткових витратах на дитину.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, через неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Згідно зі ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищенаведеного оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям по справі нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.2, 309, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 10 листопада 2015 року скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину відмовити.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після його проголошення.

Головуючий:

Судді: