Ухвала суду № 54372064, 14.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 р. Справа № 876/11625/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: Золочівського В.П.

та представника відповідача: Хмури Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

29.05.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003491720 від 22.04.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що нарахована та несплачена ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р. сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення частково знаходилась за межами встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку давності - 1095 днів, а відтак, визначене грошове зобов'язання за основним платежем в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0003491720 від 22.04.2015 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що перевіркою встановлено, порушення позивачем пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 54.2 ст. 54, ст. 167, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України в частині несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 814 751, 91 грн. та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 27 027 391, 36 грн.

У ході апеляційного розгляду справи представник апелянта Хмура Н.В. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Золочівський В.П. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що аргументи, якими відповідач доводить правомірність нарахування грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 3815206,41 грн. та штрафу у відповідності до п. 127.1 ст. 127 ПК України у розмірі 19682817,11 грн., є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Сокальською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля», код ЄДРПОУ 26359891 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р, за наслідками якої складено акт №223/2200/26359891 від 01.04.2015 року (далі - акт перевірки від 01.04.2015 року).

У висновках акта перевірки від 01.04.2015 року відповідач зазначив про порушення ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 54.2 ст. 54, ст. 167, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України в частині несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 3814751,91 грн. та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 27027391,36 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003491720 від 22.04.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати за основним платежем 3815206,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19682817,11 грн., всього на суму 23498023,52 грн.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку доходів фізичних осіб, нарахована та несплачена ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р. сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення (22 квітня 2015 р.) становить 3815206,41 грн.

З аналізу норм чинного законодавства та вказаного розрахунку, суд дійшов до висновку, що виставлена в податковому повідомленні-рішенні сума за основним платежем в розмірі 3815206,41 грн. є сумою боргу за період жовтень 2011 року - вересень 2014 року.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що нарахована та несплачена платником податків з жовтня 2011 року по вересень 2014 року сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення частково знаходилась за межами встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів, отже визначене грошове зобов'язання за основним платежем в такому податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності.

Відносно визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій, суд враховує наступні норми податкового законодавства.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Статтею 167 ПК України визначено ставки податку.

Відповідно до пп. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Підпунктами 168.1.2, 168.1.4 та 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, згідно з п.61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 ПК України.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні.

Згідно розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку доходів фізичних осіб (а.с. 10-12), контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 50% та 75% суми податку, що була несвоєчасно перерахована до бюджету, однак, відповідачем суду не надано доказів винесення податкового повідомлення-рішення, яким позивачу була б збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб двічі протягом року, що передував прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі №К/800/59780/14 від 03.02.2015 року.

Таким чином, суд зазначає, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки не застосовував до позивача штрафних санкції у відповідності до п. 127.1 ст. 127 ПК України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що контролюючим органом неправомірно застосовано штрафну санкцію по утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 50% та 75% за період з 27.04.2012 року по вересень 2014 року щодо позивача.

Також, суд зазначає, що якщо встановлено невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення, що узгоджується із правовою позицією Вищого Адміністративного Суду України, викладеною в постанові від 17 лютого 2011 року у справі К-17781/07.

Разом з цим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни підстав застосування штрафної (фінансової) санкції та визначення її розміру.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що до складу повноважень суду не входять питання проведення документальної перевірки платника податків на предмет встановлення наявності або відсутності порушень податкового законодавства та визначення суми податкового зобов'язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб'єкта владних повноважень на предмет їх правомірності.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що якщо частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, то таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року у справі №813/2773/15 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір в сумі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний