Постанова № 54371862, 11.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 грудня 2015 року 15 год. 00 хв. № 826/21293/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків та заяви про зміну позовних вимог, надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03 вересня 2015 року №46526552207 (далі - оскаржуване рішення);

- визнання протиправними дій відповідача щодо коригування (зменшення) в АІС "Податковий блок" показників податкових зобов’язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем за період із 01 по 31 травня 2015 року;

- зобов’язання позивача відновити в АІС "Податковий блок" показники податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларовані позивачем за період із 01 по 31 травня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки протиправними рішенням та діями відповідача порушено права та інтереси позивача як платника податків.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

У судове засідання 30 листопада 2015 року представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона позивача повідомлена належним чином. При цьому, 27 листопада 2015 року до суду через канцелярію надійшла письмова заява представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 30 листопада 2015 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 20 по 24 липня 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 07 серпня 2015 року складено акт №263/26-55-22-07/37701112 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період із 01 по 31 травня 2015 року (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем завищено податковий кредит за травень 2015 року у розмірі 3540535,00 грн.

На підставі акту перевірки, 03 вересня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 3540535,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1770268,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідно до поданої позивачем звітності з ПДВ, у травні 2015 року ним задекларовано податковий кредит у розмірі 3540535,00 грн.

Поряд з цим, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за травень 2015 року відповідачем встановлено його завищення у розмірі 3540535,00 грн.

Висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2015 року у вказаному розмірі ґрунтується на тому, що господарські операції позивача із його контрагентом - ПП "Фрутлайн Плюс", яким виписано податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не підтверджуються належними первинними документами.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем, як покупцем, та ПП "Фрутлайн Плюс", як постачальником, 27 травня 2015 року укладено договір поставки №05, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити (передати) товар у власність покупця окремими партіями, в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними у накладних на кожну партію товару, які є невід’ємним додатком до договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість.

На підтвердження виконання умов договору №05 представниками позивача надано суду копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних, видаткових та податкових накладних, виписаних ПП "Фрутлайн Плюс", банківських виписок з рахунку позивача.

Представниками позивача також надано суду копії: договору оренди нежилого приміщення від 11 лютого 2015 року №11/02/2015-01, за умовами якого, позивачу, як орендарю, надано у строкове платне користування нежитлові приміщення; додатку №1 до договору оренди; акту прийому-передачі нежитлового приміщення до договору оренди.

Стосовно зазначеної в акті перевірки інформації про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) та сертифікатів якості продукції суд зазначає, що транспортною документацією підтверджується операція із надання послуг з перевезення вантажу, а не факт придбання товару. У разі наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у господарській діяльності платника податків, ненадання ТТН не може бути підставою для невизнання витрат із придбання товарно-матеріальних цінностей.

ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, оскільки нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), як й іншими нормативно-правовими актами не встановлено, що право власності на товар та факт його передачі контрагентом засвідчується ТТН.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року №28 затверджено перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні.

Товар, який придбано позивачем у ПП "Фрутлайн Плюс", не входить до вказаного перевірку, а тому твердження відповідача про необхідність пред’явлення до перевірки сертифікатів якості товару, реалізованого ПП "Фрутлайн Плюс", суд вважає безпідставними.

Суд зазначає, що відсутність сертифікату якості не впливає на право на податковий кредит.

Зокрема, сертифікат якості товару не є первинним документом у розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки він не містить відомості про господарську операцію, а містить інформацію про товар та його якість, а відтак відсутність вказаного документа не може бути підставою для визнання господарських операцій платника податків безтоварними.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими контролюючий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, постачальники включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Поряд з цим, слід враховувати вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що взаємовідносини позивача із контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій належним чином зареєстрований як платник ПДВ, оформлені договором, який не визнаний у судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, а отже, позивачем виконані передбачені нормами законодавства вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат.

Суд зазначає, що норами чинного законодавства не ставлять умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов’язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов’язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов’язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Поряд з цим, протягом судового розгляду справи відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності та йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання робіт (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, тому суд вважає висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагента з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. У ході судового розгляду справи відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом 2 п. 2.1, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З урахуванням вище викладеного, формування позивачем податкового кредиту на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, за переконанням суду, є правомірним та повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Отже, з огляду на встановлені судом у ході розгляду справи обставини, викладені в акті перевірки висновки суд вважає необґрунтованими, а оскаржуване рішення безпідставним, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню.

Стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо коригування (зменшення) в АІС "Податковий блок" показників податкових зобов’язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем за період із 01 по 31 травня 2015 року, а також зобов’язання позивача відновити в АІС "Податковий блок" показники податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларовані позивачем за вказаний період, суд зазначає наступне.

Висновки податкових перевірок можуть бути відображені контролюючим органом у даних обліку платника податків (картках особового рахунку, інформаційних базах співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань, тощо). Інформація, що збирається, використовується та формується органами ДФС України у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником ПДВ, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Так, облік контрольно-перевірочної роботи за додержанням платниками податків норм податкового законодавства здійснюється шляхом формування відповідних даних в автоматизованих системах "Аудит", "Податковий блок".

У свою чергу, з метою вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Об’єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ, розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум податку контрагентів з використанням інформації, викладеної в актах/довідках перевірки платника податку (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум податкового зобов`язання.

Система призначена для проведення співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні та забезпечує доступ до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для подальшої контрольно-перевірочної роботи.

Наведені законодавчі норми дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником норм податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Сама по собі здійснена податковим органом кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України". Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений контролюючим органом після визначення платникові податкових зобов’язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов’язання у порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

З урахуванням вище викладеного, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування (зменшення) в АІС "Податковий блок" показників податкових зобов’язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем за період із 01 по 31 травня 2015 року, а також зобов’язання позивача відновити в АІС "Податковий блок" показники податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларовані позивачем за вказаний період.

Дана позиція узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України (постанова від 01 квітня 2014 року у справі №К/800/47935/13, ухвала від 01 квітня 2014 року у справі К/800/39683/13).

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03 вересня 2015 року №46526552207.

3. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо коригування (зменшення) в АІС "Податковий блок" показників податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" (код ЄДРПОУ 37701112) за період із 01 по 31 травня 2015 року.

4. Зобов’язати державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві відновити в АІС "Податковий блок" показники податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" (код ЄДРПОУ 37701112) за період із 01 по 31 травня 2015 року.

5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" (код ЄДРПОУ 37701112) здійснений ним судовий збір у розмірі 2923,20 грн. (дві тисячі дев’ятсот двадцять три гривні двадцять копійок) на рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин