Ухвала суду № 54371568, 08.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/1995/15 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/5969/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.

з участю секретаря Бадівської О.О.

та з участю ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Роксолана Василівна про визнання недійсними правочинів, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням суду позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним договір дарування 70/100 ідеальних частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель по АДРЕСА_1 від 12 травня 2014 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Р.В., зареєстрованого в реєстрі за №289;

Визнано недійсним договір дарування частини земельної ділянки від 12 травня 2014 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Р.В., зареєстрованого в реєстрі за №290;

Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 70/100 частин житлового будинку "а-1", з господарськими прибудовами, загальною площею 76,9 кв.м., загальною площею 49,4 кв.м., за адресою АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1 за ОСОБА_2;

Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 70/100 частин земельної ділянки НОМЕР_2, за адресою АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1335 га. за ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 понесених нею судових витрат у розмірі 243,60 грн.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що позивачка, підписуючи договір дарування вважала, що підписує документи, які необхідні для приватизації земельної ділянки, тому вона їх не читала, намірів у такий спосіб розпорядитися своїм майном вона не мала, так як ним вона вже розпорядилась, склавши заповіт на випадок своєї смерті. Дані твердження не підтверджуються жодними доказами, не відповідають дійсності та спростовуються поясненнями нотаріуса про роз'яснення умов правочинів, а отже не можуть бути підставою для визнання правочинів недійсними. Також в матеріалах справи немає жодного доказу того, що відповідачка та третя особа - нотаріус при укладенні оспорюваних правочинів ввели позивачку в оману та запевняли її, що вона підписує документи по приватизації землі, доказів погроз фізичного насильства з боку ОСОБА_2 також немає. Крім того, вказує, що суд в порушення норм матеріального права не звернув уваги на те, що похилий вік та стан здоров»я позивачки не є тими обставинами, з встановленням яких закон пов»язує визнання правочину недійсним на підставі ст. 229 ЦК України. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 12.05.2014 року ОСОБА_4 передала безоплатно ОСОБА_2 у дар 70/100 ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1. Відповідно до п.4 договору за згодою сторін у володіння і користування ОСОБА_2 переходять: коридор 1-2 пл.7,2 кв.м., житлова кімната 1-3, площею 15,3 кв.м., житлова кімната та 1-4 площею 16,8 кв.м., коридор 1-1 площею 6,6 кв.м, кладова 1-7, площею 2,6 кв.м., сходи «а», сарай «Б», огорожа «1». Загальна площа - 48,5 кв.м., житлова площа - 31,2 кв.м (а.с.9-10).

З договору вбачається, що у зв»язку з похилим віком ОСОБА_4 на її особисте прохання, нотаріальну дію вчинено за межами робочого місця приватного нотаріуса, а саме за адресою: АДРЕСА_1 о 15.30 год.

Відповідно до договору дарування частини земельної ділянки від 12,05.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Р.В., ОСОБА_4 безоплатно передала у дар ОСОБА_2 70/100 ідеальних частин земельної ділянки, яка розташована в смт. Меденичі Дрогобицького району Львівської області, АДРЕСА_1, загальна площа земельної ділянки 0,1335га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 (а.с.15-16).

У зв»язку з похилим віком ОСОБА_4 на її особисте прохання, нотаріальну дію вчинено за межами робочого місця приватного нотаріуса, а саме за адресою: АДРЕСА_1 о 15.50 год.

Згідно із ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідально до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обстави, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або використання за цільовим призначенням.

В п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Судом установлено, що у спірному будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_4, її доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_7, онука ОСОБА_8

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на «Д» обліку в офтальмолога. Діагноз зріла стареча катаракта правого ока, афакія лівого ока. Ангіосклероз судин сітківки обох очей. Користується окулярами для читання + 16,0 Д. і додатковою лупою (а.с.63).

Задовольняючи позов, міськрайонний суд прийшов до вірного висновку про доведеність факту невідповідності між внутрішньою волею ОСОБА_4 та її зовнішнім волевиявленням, спричиненим помилковим сприйняттям обставин. При цьому суд обгрунтовано виходив з того, позивачка не вчиняла жодних дій, які б передували укладенню спірних правочинів, усі дії по підготовці документів на відчуження частини будинку та земельної ділянки, користуючись дорученням на представництво інтересів, вчиняла відповідачка. ОСОБА_4І, яка була допитана судом в якості свідка щодо обставин, які мають значення для розгляду справи, пояснила, що не читала оспорюваних договорів в силу своєї хвороби (на одне око не бачить, другим читає тільки при допомозі лупи), при цьому вважала, що підписує документи на приватизацію земельної ділянки.

Крім того, належним їй майном ОСОБА_4 розпорядилася, склавши заповіт від 31.03.2005 року, заповівши обом дочкам - відповідачці ОСОБА_2 та ОСОБА_9 по ? частині належного їй майна кожній.

Суд вірно взяв до уваги те, що відповідно до оспорюваного договору дарування 70/100 частин житлового будинку з визначеним порядком користування позивачка фактично позбавлена доступу до будинку, оскільки сходи та коридор (єдиний вхід у будинок) передано у користування відповідачки.

Ухвалюючи рішення, суд вірно виходив з положень статті 229 ЦК України, встановивши, що ОСОБА_4 при укладенні договору дарування вважала, що підписує документи щодо приватизації земельної ділянки, тобто помилялася щодо правових наслідків договору, що й стало підставою для визнання правочинів недійсними.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді: Л.Б. Струс

Н.Л. Шумська