Постанова № 54371502, 11.12.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2015 року Справа № 813/5417/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гойна Є.А.,

представник позивача ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову, зобовязання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» в особі Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації з вимогами:

- визнати протиправною відмову Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації у продовженні Дозволу на спеціальне водокористування №Укр-136-12/Льв від 25.07.2012 року для ЛВДС «Сколе» філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта»;

- зобовязати Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації продовжити з 25.07.2015 року по 25.07.2018 року включно строк спеціального водокористування для ЛВДС «Сколе» філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» згідно умов Дозволу на спеціальне водокористування № Укр-136-12/Льв від 25.07.2012 року;

- зобовязати Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації вчинити дії по оформленню письмового продовження дії Дозволу на спеціальне водокористування №Укр-136-12/Льв від 25.07.2012 року для ЛВДС «Сколе» філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» з 25.07.2015 року по 25.07.2018 року.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно відмовив товариству у продовженні дозволу на спеціальне водокористування у зв'язку із закінченням строку його дії, з тих підстав, що Департамент не є правонаступником ліквідованого Держуправління охорони навколишнього природного середовища, яке видавало дозвіл позивачу, і не має законних підстав продовжити термін дії дозволу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач, у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, аналогічних викладеним у письмових запереченнях долучених до матеріалів справи. Зокрема зазначив, що згідно ст. 50 Водного кодексу України, продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування, тобто Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області. Відтак, у відповідача відсутні правові підстави для продовження терміну дії дозволу на спеціальне користування.

Згідно Постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 13.03.2013 року Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 15.03.2013 року № 98 Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях із 17 травня 2013 року припинили виконання своїх повноважень.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 20.05.2013 року №269/0/5-13 утворено Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації.

Згідно Положення про Департамент, затвердженого розпорядженням голови Львівської ОДА від 21 травня 2013 року №271/0/5-13, Департамент не є правонаступником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області.

Суд, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області 25.07.2012 року виданий Дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-136-12/Льв для ЛВДС «Сколе» філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» із терміном дії з 25.07.2012 року до 25.07.2015 року.

У звязку із тим, що умови спеціального водокористування залишились незмінними позивач 11.06.2015 року звернувся із заявою через управління «Дозвільний офіс» Львівської міської ради до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації про продовження строку спеціального водокористування за дозволом від 25.07.2012 року №Укр-136-12/Льв.

Листом №05-2534 від 26.06.2015 року Департамент повідомив товариство про неможливість здійснити переоформлення дозволу у звязку з тим, що він не є правонаступником ліквідованого Держуправління ОНПС, яке видало вказаний дозвіл.

Не погодившись із вказаною відмовою Філія МН «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» 09.07.2015 року звернулась повторно через управління «Дозвільний офіс» із листом №93-14/3806 до Директора департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, щодо продовження дозволу на спеціальне водокористування.

Департамент листом від 21.07.2015 року №05-2913 повідомив, що термін дії дозволу на спеціальне водокористування може бути продовжено органом, що видав дозвіл, тобто Держуправлінням. Розпорядженням голови Львівської ОДА від 20.05.2013 року №269/0/5-13 утворено Департамент екології та природних ресурсів Львівської ОДА. В положенні про Департамент, затвердженого розпорядженням голови Львівської ОДА від 09.07.2014 року №290/0/5-14 не вказано

Відтак, ПАТ «Укртранснафта» 16.10.2015 року звернулось до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області із запитом за вих. №93-14/5948 про надання інформації щодо виконання у 2015 році дозвільних функцій Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області.

На вказаний запит філією одержана відповідь Управління «Дозвільний офіс» Львівської міської ради від 26.10.2015 року №1105-163 в якій зазначено, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області здійснювало виконання своїх повноважень до 17 травня 2013 року та ліквідовується як юридична особа публічного права. Крім того, вказано, що у 2015 році Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області дозвільні функції не здійснювались, дозволи на спеціальне водокористування видаються Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації через адміністратора управління «Дозвільний офіс».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд звертає увагу на наступне.

Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі Закон №2806-ІV) визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів.

Відповідно до ст. 1 Закону №2806-ІV передбачено, що документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються суб'єктами господарювання, державними адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру. В ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

У п. 6 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМУ № 321 від 13.03.02 р., передбачено, що спеціальне водокористування може бути короткотерміновим (до 3 років) - у разі скидання водокористувачем забруднюючих речовин у водні об'єкти в обсягах, що перевищують граничнодопустимі, які встановлюються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, та довготерміновим (від 3 до 25 років) - в усіх інших випадках. У разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.

У розумінні вказаного Закону №2806-ІV, дозвіл на спеціальне водокористування є документом дозвільного характеру. Отже, процедура продовження дозволу на спеціальне водокористування носить дозвільний характер та відноситься до дозвільної (погоджувальної) процедури. Нормами ст. 4 Закону №2806-ІV передбачено, що видача документів дозвільного характеру регіональними та місцевими дозвільними органами здійснюється за принципом організаційної єдності. Суб'єкт господарювання за одержанням документів дозвільного характеру (переоформлення, видача дублікатів, анулювання), що видаються місцевими дозвільними органами, звертається до державного адміністратора в дозвільному центрі.

Порядком видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 13.03.2002р. №321 (далі - Порядок) визначено, що дозволи на спеціальне водокористування видаються зокрема обласними держадміністраціями.

З матеріалів справи встановлено, що 09 липня 2014 року розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації №290/0/5-14 затверджене положення про департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п.1 цього Положення Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (далі Департамент) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Львівської області забезпечує виконання покладених на департамент завдань.

Згідно з підпунктом 6 пункту 7 зазначеного Положення Департамент забезпечує реалізацію Львівською обласною державною адміністрацією повноважень зокрема щодо видання дозволів на спеціальне водокористування.

Отже, виходячи із вищезазначеного, відповідач зобов'язаний видавати дозволи на спеціальне водокористування, оскільки є дозвільним органом, відповідно до вимог Закону №2806-ІV.

Згідно ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, - в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом ОСОБА_4 України.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно ст. 50 цього ж Кодексу, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Згідно з ч.ч. 1, 9 ст.7 Закону №2806-ІV видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, оформлених дозвільними органами, зазначеними в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, та реєстрація декларацій здійснюються через дозвільний центр за принципом організаційної єдності. Дозвільний орган, зазначений в абзаці 11 частини 1 статті 1 цього Закону, протягом не більш як десяти робочих днів з дня одержання від державного адміністратора заяви, документів, що додаються до неї, та копії опису, якщо інше не передбачено законом, оформляє відповідний документ дозвільного характеру або письмове повідомлення суб'єкта господарювання про відмову у видачі документа дозвільного характеру та передає протягом одного робочого дня державному адміністратору відповідні документи (письмове повідомлення) через представника такого дозвільного органу, надсилає поштою та/або в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій. У письмовому повідомленні про відмову у видачі документа дозвільного характеру зазначаються передбачені законом підстави для такої відмови.

Отже, видача дозволів здійснюється тим дозвільним органом, який є дозвільним на момент такої видачі.

Судом не береться до уваги твердження відповідача, про те, що згідно ст. 50 Водного кодексу України, в даному випадку термін дії дозволу на спеціальне водокористування може бути продовжено лише Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, як органом, що видав дозвіл, оскільки Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 13 березня 2013 року за N 159 Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища постановлено:1. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища за переліком згідно з додатком. 2. Установити, що територіальні органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконання своїх повноважень до 17 травня 2013 року.

Відтак, на момент звернення позивача (11.06.2015 року) про продовження дії дозволу на спеціальне водокористування саме відповідач був та є органом, який вправі видавати вказані дозволи, відтак саме відповідач на момент спірних правовідносин є тим органом, який у разі необхідності може продовжити дію цього ж дозволу на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Судовий захист є одним із основних механізмів захисту прав, на думку суду, недопустимою є відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Ефективність судового захисту полягає саме в захисті прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. Твердження відповідача про те, що він не є правонаступником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, не є підставою для повернення відмови у продовженні дії дозволу на спеціальне водокористування, оскільки, законодавець у ст. 49 Водного кодексу України чітко встановив, що дозвіл на спеціальне водокористування видається органом влади, а не конкретною юридичною особою чи структурним підрозділом.

Ліквідація органу, що безпосередньо видав згаданий дозвіл позивачу жодним чином не звільняє відповідача від його продовження, як органом, який вправі видавати такий дозвіл на момент виникнення спірних правовідносин. В цьому випадку, на думку суду, відповідач не вправі ухилятись від покладеного на нього законодавцем обовязку продовження строків спеціального водокористування на певний період.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про визнання протиправною відмову Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації у продовженні Дозволу на спеціальне водокористування №Укр-136-12/Льв від 25.07.2012 року для ЛВДС «Сколе» філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобовязання Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації продовжити з 25.07.2015 року по 25.07.2018 року включно строк спеціального водокористування для ЛВДС «Сколе» філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» згідно умов Дозволу на спеціальне водокористування № Укр-136-12/Льв від 25.07.2012 року та зобовязання Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації вчинити дії по оформленню письмового продовження дії Дозволу на спеціальне водокористування №Укр-136-12/Льв від 25.07.2012 року для ЛВДС «Сколе» філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» з 25.07.2015 року по 25.07.2018 року, суд зазнчає наступне.

Вирішення питань щодо надання дозволу на спеціальне водокористування належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак, суд не повноважний перебирати на себе функції іншого субєкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого субєкта та зобовязувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність субєкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію субєкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року №21-87а13, а згідно із статтею 244-2 КАС України, суд зобовязаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобовязання продовжити строк спеціального водокористування та зобовязання вчинити дії по оформленню письмового продовження дії Дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку субєкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обовязковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобовязання відповідача повторно розглянути заяву про продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування, оскільки, саме по собі судове рішення про визнання відмови у продовженні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття останнім вмотивованого рішення щодо продовження дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, у відповідності до позиції Європейського суду з прав людини, висловленої в п. 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. У той же час, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що могли би підтверджувати відповідність рішення субєкта владних повноважень про відмову в продовженні дозволу на спеціальне водокористування конкретному та вичерпному переліку підстав, з яких позивачу, може бути відмовлено, а також могли би вказувати на достатню правову мотивацію такого рішення субєкта владних повноважень, як це визначає закон.

Таким чином, аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що субєкт владних повноважень Департамент екології та природних ресурсів Львівської ОДА прийнявши оскаржуване рішення про відмову в продовженні дозволу на спеціальне водокористування не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного законодавства України, міжнародних договорів та передбачених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Відтак, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення із виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 146,00 грн. з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною відмову Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації у продовженні Дозволу на спеціальне водокористування №Укр-136-12/Льв від 25.07.2012 року для ЛВДС «Сколе» філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта»;

3.Зобовязати Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву про продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування № Укр-136-12/Льв від 25.07.2012 року ЛВДС «Сколе» філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» з 25.07.2015 року по 25.07.2018 року включно.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (Львівська область, м. Львів, вул. Липинського 12; ЄДРПОУ 26112972) з Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 38739037), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 609 (шістсот девять) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 16 грудня 2015 року.