Постанова № 54371446, 16.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 р. Справа № 804/15654/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" до Дніпропетровської митниці Державної фіксальної служби України про скасування рішення та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 11010000/2015/20039 від 13.05.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.05.2015 року № 110010000/2015/600354/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Щодо іншої вартості товару за митної декларацією країни відправлення у графах 22 та 46, то позивач вказує на те, що у графі 46 митної декларації країни відправлення вказана статистична вартість товару, тобто вартість товару згідно з правилами, які встановлені у країні статистичного обліку в даному випадку у РФ; вказана у графі ж 22 митної декларації країни відправлення вказано митну вартість, які відповідає умовам договору та інвойсам до нього; якщо поділити митну вартість, яка вказана у графі 22 митної декларації на загальну вагу нетто, яка вказана у графі 38 митної декларації країни відправлення, то отримана сума повністю буде співпадати з умовами додатку № 2 до договору та інвойсами до нього. Також безпідставним, на думку, позивача є виявлене відповідачем порушення Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні ОСОБА_5 керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, у вигляді відсутності на всіх комерційних документах відмітки митного органу, оскільки відповідна відмітка наявна на транспортних документах, до яких додано всі комерційні документи. Умови поставки CPT Дніпродзержинськ покладають саме на продавця товару всі витрати повязані із транспортуванням до місця призначення, а тому ц ціну товару включені всі витрати на транспортування. Той факт, що позивач купував товар не у безпосереднього його виробника не може бути підставою для не застосування першого методу визначення митної вартості товару. Наявна у рахунку виробника товару ціна призначена не для позивача, а для його постачальника ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» в рамках зовнішньоекономічного контракту.

Ухвалою суду від 13.11.2015 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наголосив на тому, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржувані рішення прийнято ним на підставі, в межах понова день та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України. Відповідач наголосив на тому, що має право впевнитися у правильності визначенні декларантом митної вартості товарів та у звязку з цим має право витребувати додаткові документи, які визначено у статті 53 МК України. Митним органом під час митного оформлення товару встановлено, що декларантом не надано до митного оформлення договору із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, враховуючи те, що позивач купував товар не його виробника; на комерційних документах не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні ОСОБА_5 керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю; до митного органу надано митну декларації країни відправлення від 05.05.2015 року, митна вартість товару у яких складає 33,42 дол. США, яка не відповідає вартості товару, що вказана у договорі, специфікації до нього та інвойсах; позивачем не надано до митного оформлення документів, які б підтверджували транспортну складову; до митного оформлення надано рахунок-фактуру виробника товару, відповідно до якого вартість товару є значно нижчою від задекларованої позивачем, рахунок-фактура виробника товару та контрактоутримувача ідентифікуються між собою лише за вагою та якості товару із вмістом Fe. Наданий позивачем банківський документ SWIFT від 20.05.2015 року підтверджує оплату на суму 7 966 841,86 російських рублів, тоді як у п.3.2 зовнішньоекономічного контракту вказана суму 3 мільярда російських рублів. Оскільки у банківському документі відсутня інформація про специфікацію до контракту або інвойс, то його не можливо ідентифікувати із даною партією товару. Оскільки надані позивачем митному органу додаткові документи не усунули сумніви митного органу, то останній визначив митну вартість товару за резервним методом.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Позивач 13.05.2015 року звернувся до митного органу з метою здійснення митного оформлення в режимі «Імпорт» товару «концентрат залізнорудний агломераційний» виробництва РФ, що надійшов на адресу позивача на виконання умов контракту від 29.04.2015 року № 15-0835-12, укладеного позивачем з ООО «Русская горно-металлургическая компания» та замовленого до митного оформлення шлязом подання митної декларації № 110010000/2015/020823.

Згідно п.2.3 контракту якість товару повинна відповідати, зокрема, вимогам ОАО «Стойленский ГОК», а також підтверджуватися сертифікатом якості виробника товару.

У п.3.1 контракту сторони встановили загальну суму контракту 3 мільярди російських рублів. Однак у п.3.6 сторони визначили, що ціна товару вказується у додаткових угодах та додатках.

Товар поставляється позивачу партіями приблизно по 4500 тон, (п.4.1 контракту).

Умови поставки товару вказуються у додатках до контракту (п.4.2 контракту).

У матеріалах справи міститься додаток №2 від 05.05.2015 року до контракту, у якому сторони встановили базову вартість товару за 1 тону у розмірі 1 913,69 російських рублів, при фактичному вмісті Fe у товарі 66%, базова вартість може бути збільшена або зменшена пропорційно фактичному вмісту Fe, надбавка або знижка становить 20,36 російських рублів за 1% Fe, долі в пропорції. Вміст Fe визначається на підставі сертифікатів якості, що видаються виробником. Умови поставки CPT Дніпродзержинськ. Вантажовідправник, виробник товару ОАО «Стойленский ГОК», загальна вартість партії товару 84 202 360,00 російський рублів, кількість товару 44 000 тон.

У матеріалах справи міститься рахунок фактура ООО «Русская горно-металлургическая компания»від 06.05.2015 року № БЕЛ00028, у якому визначено кількість товару 4418,350 тон, ціна товару на 1 тону 1 923,87 російських рублів та вартість товару 8 500 331,01 рос. руб.

Також у матеріалах справи міститься рахунок фактура виробника товару ОАО «Стойленский ГОК» від 06.05.2015 року та сертифікат якості на товар ОАО «Стойленский ГОК» від 06.05.2015 року, у яких вказано вміст Fe у товарі 66,5% та вагу товару 4418 тон.

Позивачем заявлено митну вартість на основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано митному органу наступні документи:

- контракт;

- додаток № 2 від 05.05.2015 року до контракту;

- рахунок фактуру (інвойс) від 06.05.2015 року № БЕЛ00028;

- залізничну накладну від 06.05.2015 року;

- лист позивача від 13.05.2015 року;

- рахунок фактуру від 06.05.2015 року;

- сертифікат про походження товару;

- сертифікат якості на товар;

- лист позивача від 08.05.2015 року;

- копія митної декларації країни відправлення.

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включено у вартість товару;

8) страхові документи якщо здійснювалось страхування товару;

9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у звязку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

декларантом не надано до митного оформлення договору із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, враховуючи те, що позивач купував товар не його виробника;

на комерційних документах не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні ОСОБА_5 керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю;

до митного органу надано митну декларації країни відправлення від 05.05.2015 року, митна вартість товару у яких складає 33,42 дол. США, яка не відповідає вартості товару, що вказана у договорі, специфікації до нього та інвойсах;

позивачем не надано до митного оформлення документів, які б підтверджували транспортну складову;

до митного оформлення надано рахунок-фактуру виробника товару, відповідно до якого вартість товару є значно нижчою від задекларованої позивачем, рахунок-фактура виробника товару та контрактоутримувача ідентифікуються між собою лише за вагою та якості товару із вмістом Fe.

Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі.

За вказаних обставин позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів.

Позивач відмовився надавати відповідачу додаткові документи, що вбачається з листа від 13.05.2015 року № 062Д/1102, копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у звязку з чим ним прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Судом також встановлено, що товар був випущений відповідачем у вільний обіг під гарантії у відповідності до ч.7 ст. 55 МК України.

Наданий позивачем банківський документ SWIFT від 20.05.2015 року не прийнято відповідачем, оскільки документ підтверджує оплату на суму 7 966 841,86 російських рублів, тоді як у п.3.2 зовнішньоекономічного контракту вказана суму 3 мільярда російських рублів. Оскільки у банківському документі відсутня інформація про специфікацію до контракту або інвойс, то його не можливо ідентифікувати із даною партією товару.

Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналогічної позиції дотримується на сьогодні і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм Митного кодексу України 2012 року.

В ухвалах від 30.01.2014 р. у справі № К/800/41272/13 та від 17.12.2013 р. у справі № К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відсутність на комерційних документах відміток митних органів країн СНД, наявність різної вартості товару у супровідних його комерційних документах, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.

Щодо доводів відповідач про те, що на інвойси конгтрактоутримувача від 06.05.2015 року № БЕЛ00028 так і виробника товару від 06.05.2015 року не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні ОСОБА_5 керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, то суд зазначає наступне.

Згідно Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні ОСОБА_5 керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, «в случаях ввоза товаров из одного государства СНГ на таможенную территорию другого отсутствие на транспортных и/или коммерческих документах отметок соответствующих таможенных органов государств СНГ является основанием для применения дополнительных форм таможенного контроля»

Таким чином, відсутність відміток на транспортних або комерційних документах є підставою для застосування додаткових форм контролю.

Судом під час розгляду справи встановлено, що на залізничних накладних, які є транспортними документами, міститься відмітка митних органів як Російської Федерації так і України.

Стосовно доводів відповідачаем про те, що у експортній декларації країни відправлення від 05.05.2015 року митна вартість товару на умовах поставки CPT Дніпродзержинськ у графі 46 становить 33,42 дол. США за 1 тону, то суд зазначає наступне.

У експортній декларації країни відправлення від 05.05..2015 року вказано у графі 22 інформацію про загальну вартість за рахунком у сумі 84 202 369 рос. руб., у графі 42 вказано ціну товару 84 202 369 рос. руб., у графі 46 вказано статистичну вартість товару у розмірі 1 470 545,48 без зазначення валюти.

Ціна товару у розмірі 84 202 369 рос. руб. у графах 22 та 42 митної декларації країни відправлення повністю відповідає цифрам, які зазначені у додатку № 2 від 05.05.2015 року до контракту.

Також суд вказує на те, що якщо розділити ціну товару, яка вказана у експортних деклараціях країни відправлення та масу товару нетто, то отриманні суми за одиницю товару відповідають сумі, яка вказана у додатку № 2 від 05.05.2015 року до контракту.

Суми у графах 46 експортних деклараціях країни відправлення визначають саме статистичну інформацію про товар.

Статистичної вартістю товару є вартість, яку мають товари у відповідності до правил, встановлених у країні статистичного обліку.

Країною статистичного обліку є Російська Федерація, оскільки товар прибув саме з цієї країни.

У відповідності до рішення Комісії Митного союзу від 20.05.2010 року №257 Про Інструкцію з заповнення митних декларацій і формах митних декларацій», витяг з якого міститься у матеріалах справи, статистична вартість товару розраховується на основі митної вартості товару, яка вказується у графі 45 митної декларації. Якщо графа 45 митної декларації не заповнюється, статистична вартість товару розраховується на основі ціни товару, яка вказана у графі 42 митної декларації.

За вказаних обставин статистична вартість товару не є тотожною митній вартості товару; і лише останнє повинна враховуватись митним органом.

Отже, суд відхиляє даний довід відповідача.

Як встановлено судом під час розгляду справи умови поставки товару СРТ Дніпродзержинськ.

Термін "СРТ" згідно Інкотермс 2010 означає, що витрати на транспортування несе продавець товару і дані витрати включені до вартості товару.

Таким чином, до митної вартості товару включені витрати на транспортування та перевантаження, а тому окремо позивачем останні не декларувались.

Судом відхиляються посилання відповідача на рахунок фактуру виробника товару ОАО «Стойленский ГОК» від 06.05.2015 року, оскільки останній виставлявся не позивачу, а його постачальнику ООО «Русская горно-металлургическая компания» за іншим контрактом, аніж який укладено позивачем та надано для митного оформлення.

Рахунок фактура виробника товару ОАО «Стойленский ГОК» від 06.05.2015 року в даному випадку підтверджує факт купівлі товару ООО «Русская горно-металлургическая компания» для його подальшої поставки позивачу.

Вказаний рахунок фактура та рахунок фактура ООО «Русская горно-металлургическая компания» кореспондуються між собою за вагою та вмістом Fe.

Не відповідність ціни товару у додатку № 2 від 05.05.2015 року до контракту та рахунком фактурою від 06.05.2015 року № БЕЛ00028 ООО «Русская горно-металлургическая компания» пояснюється збільшеним відсотком Fe у товарі, що відповідає умовам специфікації № 2 від 05.05.2015 року до контракту.

За вказаних обставин надані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей та не містять ознак підробки, а містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Той факт, що позивач купував товар не у безпосереднього його виробника не може бути підставою для не застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 11010000/2015/20039 від 13.05.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.05.2015 року № 110010000/2015/600354/1.

Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» судовий збір у розмірі 2436,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 17.12.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_5