Ухвала суду № 54370655, 14.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/5777/15 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/783/7671/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ясиновської Я.М.

з участю: відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника - ОСОБА_4, відповідачівОСОБА_5, ОСОБА_6, прокурора Лящука Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2015 рокузадоволено частково позов заступника прокурора Львівської області в інтересах Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу та реалізації інфраструктурних проектів до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3 на користь Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу та реалізації інфраструктурних проектів грошові кошти у розмірі 64834 (шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять чотири) гривні 81 (вісімдесят одну) копійка.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду оскаржили відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначають, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважають, що районним судом неправильно оцінено наявні в матеріалах справи та здобуті під час судового слідства докази. Вказують на те, що оскарженим рішенням встановлено, що вони були працівниками АТП-1, а тому позов був заявлений до неналежного відповідача(ст.1172 ЦК України), а суд в порушення вимог ст.33 ЦПК України не залучив до участі у справі належного відповідача. Крім того вважають, що районний суд повинен був застосувати ст.ст.132-134, 233 КЗпП України, оскільки прокурором пропущено річний строк звернення до суду. Також апелянти вказують, що суд безпідставно послався на ч.4 ст.61 ЦПК України.

Просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Скориставшись своїм правом, заступник прокурора Львівської області звернувся в суд з позовом в інтересах Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу та реалізації інфраструктурних проектів до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3 про стягнення коштів, правовою підставою якого зазначив ст.1166 ЦК України.

Районним судом встановлено, що Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу та реалізації інфраструктурних проектів (Укрєвроінфрапроект) утворено 07 квітня 2010 року, свої повноваження та функції продовжує здійснювати і на даний час відповідно до Указу Президента України від 08 квітня 2014 року №443/2011.

Наказом Укрєвроінфрапроект від 19 липня 2010 року №63 «Про здійснення видатків за бюджетною програмою 6651100 «Оновлення парку автобусів у містах, в яких відбуватимуться матчі чемпіонату» Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради включено як розпорядника бюджетних коштів другого рівня до мережі установ та організацій, що отримують кошти Державного бюджету України в 2010 році за вказаною бюджетною програмою.

Відповідно до розподілів відкритих асигнувань з рахунку НОМЕР_1 від 20 липня 2010 року №34 та від 27 липня 2010 року №42 Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради Укрєвроінфрапроектом перераховано 12 500 000 грн. та 12 160 000 грн.

19 липня 2010 року між Львівським комунальним автотранспортним підприємством №1 та ТОВ «Львівські автобусні заводи» укладено договір №605/10, предметом якого є придбання 14 автобусів, з яких «ЛАЗ А183D1» - 11 шт., «ЛАЗ А292D1» - 3 шт.

Оплату за цим договором проведено коштами спеціального фонду державного бюджету за бюджетною програмою 6651100 «Оновлення парку автобусів у містах, в яких відбуватимуться матчі чемпіонату».

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі й майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними й шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності).

Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 17 січня 2014 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 367 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2014 року звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ст. 367 КК України, а ОСОБА_8 - за ч.1 ст. 364, ч.1 ст.366 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2014 року звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 367 КК України у зв'язку з закінченням строків давності ОСОБА_3

Даними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, будучи службовими особами Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції та будучи членами комісії з питань прийому автобусів за кількістю та якістю у ТОВ «Львівські автобусні заводи», 28 вересня 2010 року вчинили службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них. Крім цього встановлено, що ОСОБА_8, обіймаючи посаду начальника відділу реалізації ТОВ «Львівські автобусні заводи», будучи відповідальною особою за передачу автобусів для Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, придбаних за договором купівлі-продажу №605/10 від 19 липня 2010 року, зловживаючи службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, усупереч інтересам служби, допустив службове підроблення, а саме внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів. Діями обвинувачених завдано істотної шкоди державі на загальну суму 64 834,81 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про достатність правових підстав для задоволення позову.

Кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України, ст.3 ЦПК України, ст.6 Кодексу адміністративного судочинства.

Згідно ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

На думку судової колегії, необгрунтованими є доводи апеляційної скарги у тій частині, що апелянти є неналежними відповідачами, а відповідачем мало би бути Львівське АТП -1, оскільки матеріальну шкоду у розмірі 64834,81 грн. заподіяно їх злочинними діями, свою винність вони визнавали та не заперечували проти закриття кримінальних проваджень проти них по нереабілітуючих підставах.

А відтак, неспроможними є і твердження апелянтів про те, що районний суд повинен був застосувати ст.ст.132-134, 233 КЗпП України, оскільки прокурором пропущено річний строк звернення до суду.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянтів і про те, що суд не надав належної оцінки доказам по справі, так як оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: