Рішення № 54370592, 14.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/2387/15 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/7626/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ясиновської Я.М.,

з участю: представника позивача - Залоги Н.В.,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2015 рокузадоволенопозов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львіввгаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (ЄДРПОУ 03349039) суму основного боргу за спожитий природний газ, яка станом на 21.05.2015 року становить 1333 грн. 67 коп. (одну тисячу триста тридцять три гривні шістдесят сім копійок), а також 360 грн. 06 коп. (триста шістдесят гривень шість копійок) інфляційних втрат та 52 грн. 81 коп. (п'ятдесят дві гривні вісімдесят одну копійку) - три проценти річних за період з 11.04.2014 року по 21.05.2015 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим з огляду на неповноту встановлених судом обставин, які мають значення для справи. Вважає, що позивач безпідставно включив суму збитку до плати за спожитий газ, а зважаючи на те, що тариф оплати за поточне газопостачання змінювався, то штучно зростала і досі зростає заборгованість за спожитий газ. Апелянт не погоджується із сумою нарахованих збитків, оскільки він не здійснював дій щодо порушення роботи лічильника.

Просить рішення судупершої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Скориставшись своїм правом, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львіввгаз» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 1333,67 грн., 360,06 грн. - інфляційних втрат та 52,61 грн. - 3% річних.

Закон України «Про житлово - комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають в сфері надання та споживання житлово - комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово - комунальних послуг.

Разом з тим ст.4 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово - комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно - правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно - правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово - комунальних послуг.

За визначенням, наданим у ст.1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Отже, послуги з газопостачання відносяться до житлово-комунальних послуг, виконавцем яких був визначений позивач.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п.10 "Правил надання населенню послуг з газопостачання" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року №2246 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року №476) (далі Правила), розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 01 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності за нормами споживання природного газу.

Пунктом 17 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вносяться не пізніше 10-го числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

Окрім того, п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пунктів 3, 4 "Правил надання населенню послуг з газопостачання" постачання природного, а також скрапленого газу від групових резервуарних установок здійснюється безперервно відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, що затверджуються Держнаглядохоронпраці, та цих Правил. Послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним і газорозподільним підприємствами відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Згідно положень п.19 даних Правил якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, а газопостачальне підприємство протягом наступних п'яти днів не отримала повідомлення про оплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання. У разі несплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення) газопостачальне підприємство має право відключити споживача від газопостачання.

Згідно положень п.34 "Правил надання населенню послуг з газопостачання" споживач несе відповідальність згідно із законодавством, зокрема, за навмисне пошкодження лічильника газу, пломб на ньому, порушення цілості або пошкодження повір очного тавра, а також дії, що призводять до заниження показань лічильника.

Пунктом 35 зазначених Правил встановлено, що про порушення, допущені споживачем під час користування газом, відповідальні працівники газотранспортної (газопостачальної організації) складають акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. На підставі акта визначається розмір завданих споживачем збитків, які відшкодовуються ним відповідно до законодавства.

14.03.2014 року у квартирі АДРЕСА_1 був демонтований лічильник газу для проведення експертизи, про що були складені відповідні акти(а.с.33, 34).

Згідно акту №281 експертизи лічильника газу від 18.03.2014 року, який знаходиться на а.с.36, виявлено втручання в роботу даного лічильника.

Згідно наданих позивачем розрахунків боргу в суму боргу відповідача за спожитий природний газ у 2014 -2015 роках у квітні 2014 року включена сума 2511,74 грн., яка за твердженням позивача є збитками, завданими ОСОБА_3 внаслідок втручання в роботу лічильника газу, який був демонтований з квартири відповідача 14.03.2014 року(а.с.4, 24-25,35).

Проте, районний суд даного факту не врахував та погодився з твердженням ПАТ «Львівгаз» у тій частині, що станом на 21.05.2015 року заборгованість відповідача за спожитий ним природний газ становить 1333,67 грн.

Дія ч.2 ст.625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, оскільки відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими коштами, що теж є відповідальністю, а тому нарахування процентів на суму шкоди фактично є подвійною мірою відповідальності.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає даним вимогам, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львіввгаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: