Рішення № 54368735, 17.12.2015, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/837/14-ц

Провадження № 2/316/9/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді : Курач І.В.,

при секретарі : Черкашиній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Енергодар Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк», ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним ( а.с. 1-7).

Позовні вимоги мотивував тим, що 25.12.2007 року між ним та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № СNL-206/011/2007. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь яких клієнтів фізичних осіб.

Згідно умов кредитного Договору позивачу надані кредитні кошти у розмірі 34 000 Швейцарських франків, а фактично отримано 30 000 доларів США, строком погашення до 25.12.2017 року зі сплатою 11.31 річних за користування кредитними коштами та плаваючою відсотковою ставкою, значення якої невідомо.

Окрім того, між сторонами укладено договір іпотеки від 25.12.2007 року № ВКС 8151026, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Вважає вказані договори недійсними, по декільком обставинам.

Вважає, що істотна умова договору (порядок видачі та погашення кредиту) не відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України;

Крім того, вважає, що порушено Закон України «Про захист прав споживачів».

Свою позицію обґрунтовує тим, що вказаний кредитний договір позивачем було підписано під впливом обману з боку банку, а крім того, сторонами не узгоджено всіх Істотних умов договору, оскільки узгоджені у договорі розмірами відсоткової ставки за кредитом не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам.

Також, в супереч вимогам п.3.8. «Правил», перед укладанням договору відповідач не повідомив її про валютні ризики, та із методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, нормативними документами з цього приводу. Вважає, що банк свідомо не надав позивачу повну необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість дійсно компетентного вибору.

07.04.2014 року позивач був змушений звернутися з листом-замовленням до незалежного аудитора, яким проведено аудиторський висновок та розраховано реальну процентну ставку. Відповідно до висновку аудитора від 07.04.2014 року розрахунок показав, що реальна процентна ставка за даними, що містяться у Додатку №1 до кредитного Договору та Договору складає 15,03%, крім того у цьому Додатку №1 відсутня інформація про абсолютне значення подорожчання кредиту та реальна процентна ставка в порушення Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року, у той час як у договорі зазначено процент у розмірі 11.31 річних. Під час укладення договору позивач не міг знати реальну процентну ставку.

В звязку з наведеним вважає, що волевиявлення учасників спірного кредитного договору не відповідає реальній їх волі. Зокрема волі позивача, на умовах сплати реальної відсоткової ставки, що у дійсності складає 15,03% та у свою чергу тягнене за собою з дорожчання кредиту на 24111,58 Швейцарських франків. Якби вона володіла такою інформацією, то не погодилась би на умови договору.

Просить суд: - Визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір від 25.12.2007 року № СNL-206/011/2007, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», договір іпотеки від 25.12.2007 року № ВКС 8151026, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та договір поруки, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник, що діє на підставі довіреності ОСОБА_4І.(т.1а.с. 72) позовні вимоги підтримали, надала пояснення відповідно до тексту позовних вимог. Крім того надали відповідь державної інспекції України з питань захисту прав споживачів на своє звернення щодо надання роз'яснень законодавства з питань захисту прав споживачів в частині укладення договору споживчого кредиту, заяву про фальшивість доказів в порядку ст. 185 ЦПК України ( т. 2 а.с. 171-174). Крім того, надали копію заяви, направленої начальнику Енергодарського ВП в Запорізькій області та в копії прокурору м. Енергодар, Запорізької області про скоєне кримінальне правопорушення щодо посадових осіб Енергодарського відділення ПАТ « ОТП Банк» (т.2 а.с. 175).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність ( т.1 а.с. 136).

Представник відповідача ПАТ « ОТП Банк», що діє на підставі довіреності від 19.01.2015 року ОСОБА_5 (т.2 а.с. 168) в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечує ( т.2 а.с. 183), надав заперечення на обґрунтування своєї позиції ( т.1 а.с. 126; т. 2 а.с. 122).

Вислухавши доводи сторін, дослідив матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ЗАТ « ОТП Банк» 25.12.2007 року було укладено кредитний договір № СNL-206/011/2007. Зазначений Договір укладений та узгоджений сторонами, про що свідчать підписи ( т.1 а.с. 8-12).

Згідно умов кредитного договору позивачу надані кредитні кошти у розмірі 34 000 Швейцарських франків, строком погашення до 25.12.2017 року зі сплатою 11.31 річних за користування кредитними коштами та плаваючою відсотковою ставкою ( т. 1 а.с. 8- 12).

В подальшому до кредитного договору № СNL-206/011/2007 від 25.12.2007 року укладені додаткові договори від 02.02.2009 року, від 26.11.2009 року, 24.02.2014 року ( т. 1 а.с. 13 18).

Окрім того, між сторонами укладено договір іпотеки від 25.12.2007 року № РСNL-206/011/2007, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, а не № ВКС 8151026, як зазначено в позові. Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобовязань за кредитним договором № СNL-206/011/2007 від 25.12.2007 року ( т. 1 а.с. 19-22).

Крім того, між сторонами було укладено договір поруки № SR- СNL-206/011/2007 від 25.12.2007 року відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_8 боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № СNL-206/011/2007 від 25.12.2007 року . Поручитель та боржник відповідають за солідарні боржники ( т. 1 а.с. 23).

Позивачі по справі прийняли умови договрів, тривалий час виконували їх умови, про що свідчать копії квитанцій про сплату боргу ( т. 1 а.с. 46- 66).

В подальшому позивач звернувся до ТОВ «Аудиторська фірма « Аудитінформсервіс», розташованого в м. Горлівка, Донецької області зі зверненням щодо визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки та отримала розрахунок від 07.04.2014 року, що реальна процентна ставка становить 15,3%, абсолютне значення подорожчання кредиту- 24111,58 Швейцарських франків ( т.1 а.с. 37-39).

Згідно висновку № 2676/2677-14 судово економічної експертизи по цивільній справі № 316/837/14-ц від 23.04.2015 року за результатами проведеного дослідження, експертом встановлено, що сукупна вартість кредиту у вигляді реальної відсоткової ставки за кредитним договором № № СNL-206/011/2007 від 25.12.2007 року складає 16,097 % та абсолютного подорожчання кредиту в розмірі 24 110,72 Швейцарських франків. Розбіжності даних абсолютного значення подорожчання кредиту Графіку платежів та даних дослідження складають 0,84 Швейцарських франків і даних реальної процентної ставки в бік збільшення складають 0,027%.

У зв'язку з тим, що на дослідження не надані у повному обсязі випмски банку, а також не надані первинні платіжні документи по сплаті ОСОБА_1 коштів за кредитним договором № СNL-206/011/2007 від 25.12.2007 року, не надається за можливе документально встановити чи відповідає розмір щомісячного платежу, сплаченого ОСОБА_1 за кредитним договором № СNL-206/011/2007 від 25.12.2007 року , відсотковій ставці, яка була визначена в розмірі 10,99 % річних.

У зв'язку з тим, що на дослідження не надані договір на відкриття поточного рахунку № 2620 4 601515617, заява на відкриття ОСОБА_1 рахунку № 2620 4 601515617, не надані в повному обсязі виписки банку, первинні платіжні документи по сплаті ОСОБА_1 коштів за кредитним договором № СNL-206/011/2007 від 25.12.2007 року, не надається за можливе документально встановити чи є порушення Постанови № 337 встановлення в Графіку погашення та плата позичальником щомісячної суми погашення кредиту та процентів готівковими коштами в касу банку, яка виражена в доларах США чи Швейцарських франках ( т. 2 а.с. 2-24).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно п. 2. Ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 55, 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та розділу 2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати па страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

с) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги:

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови:

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

й) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, па які споживач маг право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Уклавши кредитний договір, іпотечний договір, договір поруки сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов цих договорів.

Стаття 638 ЦК встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умова, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другої сторони.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір складається у письмовій формі.

Частина 1 ст.1054 ЦК України визначає, що кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З моменту укладення кредитного договору, а саме з 25.12.2007 року по січень 2014 року , позивач виконував всі умови кредитного договору, в тому числі щодо сплати кредиту та процентів. Таким чином, позивач прийняв на себе всі зобов'язання та виконував іх у повному обсязі. Позивачем визнано всі умови договору, до моменту подання даної позовної заяви з його боку будь-яких вимог до банку ніяких пропозицій щодо зміни умов договору не надходило.

Відповідно до п.5 частини 1 Кредитного договору. Кредитний договір - це цей договір зі всіма змінами та додатками до нього.

Порядок та умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом встановлено в пункті 1.4 кредитного договору (з підпунктами), крім того, кредитний договір має наступне застереження:

Застереження: «Підписанням цього договору сторони висловлюють свою цілковиту згоду з тим, що визнання порядку плати за кредит, встановлене п.1.4 (з підпунктами) цього договору, повнстю відповідає волевиявленню сторін. Сторони цим також підтверджують, що вони повністю ознайомленні та цілком згодні з порядком визначення плати за кредит та окремими елементами цього порядку» ( т.1 а.с. 9 звор.).

Порядок виконання боргових зобов'язань передбачено п.1.5 (з підпунктами) щодо повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі і строки, визначені у графіку платежів.

Використання як фіксованої так і плаваючої відсоткової ставки за користування кредитом не суперечить чинному законодавству України.

Пунктом 1.11. кредитного договору встановлено, що усі платежі для повернення кредиту та відсотків повинні здійснюватися у валюті кредиту.

Кредитний договір не містить положень, які були б заборонені, чи суперечили Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач звернувся до службових осіб банку, з метою одержання кредитних коштів. Службовими особами банку було роз'яснено умови кредитування, надано іх у письмовому вигляді, а також запропоновано позичальнику, якщо той має бажання на укладення кредитного договору, заповнити «ОСОБА_5 - заяву на кредит під комерційну іпотеку», а також надати документи, необхідні для оформлення кредиту (копії паспортних даних, документи про доходи, документи на предмет застави та інше). За отримання інформації, передбаченої п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальник розписався, про що свідчить його підпис у вказаній анкеті ( т. 1 а.с. 110; 114-117).

Позивач безпідставно заявляє у позовній заяві, що банк застосовує щодо нього нечесну підприємницьку практику.

Відповідно до п.14 ч.І ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Позивач зазначає, що банк при укладенні кредиту ввів його в оману щодо дійсної ціни послуги, способу розрахунку за неї та інших умов.

Як зазначалося раніше, позичальнику надавалася інформація щодо умов кредитування та вартості кредиту, також позичальник при укладенні кредитного договору підписався під графіком платежів за кредитним договором, в якому зазначалися всі істотні умови кредитного договору, а тому посилання позивача на використання у його відношенні нечесної підприємницької практики є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язання довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу

Позивачем не наведено належних та допустимих доказів того, що кредитний договір суперечить Закону України «Про захист прав споживачів»,

Щодо надання кредиту у іноземній валюті судом встановлено наступне. Згідно з ч. 1, ч. З ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року № 679-ХІV (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон про НБУ) і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 (із змінами та доповненнями), виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Судом встановлено, що відповідачем отримано генеральну банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями ( т.1 а.с. 129). Крім того, невід'ємною частиною цієї ліцензії є Дозвіл від 08.11.2006 року за № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Відповідач з валютними цінностями ( т.1а.с. 130).

Тобто, правових перешкод для того, щоб відповідач мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті - немає.

На ухвалу суду про витребування документів ( т. 1 а.с. 100), в тому числі документів, які б підтверджували видачу кредиту в іноземній валюті отримано копії документів ( т. 1 а.с. 110-118), але щодо касових документів за 2007 рік, 2008 роки АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя були знищені у 2013 році на підставі ОСОБА_5 про знищення документів № 11 від 10.03.2013 року та у 2014 році на підставі ОСОБА_5 про знищення документів № 13 від 16.04.2014 року ( т. 1 а.с. 109; т. 1 а.с. 153-157). Дані обставини не дозволяють суду перевірити в якій валюті позивач отримав кредит. Сам позивач бездоказово наполягає, що отримав кредит в доларах США, а не в Швейцарських франках, як зазначено в договорі. Представник відповідача наполягає на тому, що умови наданих письмових договорів відповідають фактичним обставинам і співпадали з волевиявленням сторін. Обов'язок доказування покладається на сторони.

Приймаючи до уваги викладене - підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 533, 627,638, 628, 1054 ЦК України , ст.ст. 2,11.Закону України « Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 57-60,88,209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк», ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання кредитного договору № СNL-206/011/2007 від 25.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», договору іпотеки від 25.12.2007 року № PСNL-206/011/2007, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», та договору поруки № SR CNL-206|011|2007 від 25.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством « ОТП Банк» недійсними відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. .

Суддя: І. В. Курач