Рішення № 54367786, 16.12.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Стр. 1 із 3

Справа №2-590/2010

2/303/3611/15

Номер рядка стат. звіту - 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

16 грудня 2015 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Камінського С.Е., при секретарі Федорці В.В., розглянувши в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно та виселення,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк звернулося до Мукачівського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МKZ0GA00000045 від 30 жовтня 2007 року, а саме звернути стягнення на домоволодіння - житловий будинок загальною площею 51,5 кв.м., та земельну ділянку, які розташовані за адресою Закарпатська область Мукачівський район с. Лохово вул. Виноградна, 39, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №МKZ0GA00000045 від 30 жовтня 2007 року) Публічним акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк (49094, м.Дніпропетровськ вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити ОСОБА_2, яка зареєстрована і проживає у будинку розташованому за адресою Закарпатська область Мукачівський район с.Лохово вул.Виноградна, 39, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Мукачівському районі Закарпатській області та стягнути з неї судові витрати у розмірі 714 грн. 00 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не зявилися повторно, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

У відповідності до ст.224 ЦПК України суд ухвалив постановити повторне заочне рішення.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк та ОСОБА_2 був укладений договір №MKZ0GA00000045, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 9822,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 30 жовтня 2027 року. 30 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки №MKZ0GA00000045, відповідно до якого відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме домоволодіння - житловий будинок загальною площею 51,5 кв.м., та земельну ділянку, які розташовані за

Стр. 2 із 3

адресою Закарпатська область Мукачівський район с.Лохово вул. Виноградна, 39.

Відповідно до розрахунків заборгованості, станом на 23 грудня 2009 року за відповідачем ОСОБА_2 рахується заборгованість в сумі 8396,51 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.12.2009 року складає 66911 грн. 79 коп.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються відповідними нормами ЦК України, ЖК УРСР та Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) , то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 39 Закону України „Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки.

Таким чином позивач виконав свої зобовязання перед відповідачем, а остання належним чином умови кредитного договору не виконала, а тому позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки нерухомого майна та стягнення судових витрат є підставними і підлягають до задоволення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і

Стр. 3 із 3

норми статті 109 ЖК УРСР.

Матеріалами справи встановлено, що в іпотеку передано будинок, який не був придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому передбачених законом підстав для виселення відповідача із цього будинку без надання їй іншого постійного жила не вбачається.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-1049цс15 від 02.09.2015 року і є обовязковою для всіх судів України (ч.2 ст.214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України).

Тому вимога про виселення відповідача із зазначеного житлового будинку задоволенню не підлягає.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, що в даному випадку становить 714 грн. 00 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.526, 527, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 40 Закону України „Про іпотеку, ст.109 ЖК УРСР, ст.ст. 10, 60, 88, 169 ч.4, 208, 212-218, 224-233 ЦПК України, суд

Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк - задоволити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №MKZ0GA00000045 від 30 жовтня 2007 року, у сумі 8396,51 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.12.2009 року складає 66911 грн. 79 коп., звернути стягнення на домоволодіння, а саме житловий будинок загальною площею 51,5 кв.м., та земельну ділянку, які розташовані за адресою Закарпатська область Мукачівський район с.Лохово вул.Виноградна,39, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №MKZ0GA00000045 від 30 жовтня 2007 року) Публічним акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк (49094, м.Діпропетровськ вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк - 714 грн. 00 коп. судових витрат та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог відмовити.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий С.Е. Камінський