Рішення № 54367678, 16.12.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/5162/15-ц

Провадження №2/265/2188/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

за участю секретаря Ждановій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2015 року позивач ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 25 травня 2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0048/07/15-N. За умовами даного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 17 000 доларів США на строк до 25 травня 2032 року, за користування яким було встановлено плату у розмірі 12% річних. Відповідач повинен був здійснювати повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 57 доларів США на відкритий йому позичковий рахунок та сплачувати проценти за користування кредитними коштами самостійно в валюті кредиту на відповідний рахунок щомісячно не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами. Зокрема, кредитним договором встановлено, що сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць рівний календарній кількості днів, та рік, рівний 360 днів. Свої зобовязання за кредитним договором ОСОБА_3 виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 17 000 доларів США. Проте відповідач ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору свої зобовязання виконав частково, у звязку з чим станом на 11 червня 2015 року у нього утворилась заборгованість в сумі 13 689,43 доларів США, яка складається з суми заборгованості за кредитом в сумі 12 007,61 доларів США, суми заборгованості за процентами 1 256,88 доларів США, пені 424,94 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 червня 2015 року становить 8 988, 83 гривень, та штрафу за порушення п.п. 3.3.7 кредитного договору в сумі 5 000 гривень. Так, позивач посилається на те, що ОСОБА_3 має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, а також стягувати з нього за це неустойку, пеню та штраф за невиконання умови щодо страхування предмету іпотеки на користь Банку в акредитованих Банком страхових компаніях у розмірі 5000 гривень. Крім того, посилався на те, що у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті, то заборгованість за кредитом також має бути стягнута в іноземній валюті. Просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0048/07/15-N від 25 травня 2007 року в сумі 13 689, 43 доларів США та штраф в сумі 5000 гривень.

Представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з явився, видавши довіреність на представництво його інтересів в суді на імя ОСОБА_5

Представник відповідача ОСОБА_5 також до суду не з явилася, уповноваживши на представництво інтересів відповідача адвоката ОСОБА_6

Представник відповідача адвокат ОСОБА_6, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги, позовні вимоги не визнала, посилаючись на передчасність звернення Банку ОСОБА_3 з даним позовом, оскільки тіло кредиту відповідачем погашено, а прострочена заборгованість та штраф за невиконання вимоги страхування предмету іпотеки виникли у звязку з ліквідацією банку та ненаданням позивачем інформації щодо реквізитів оплати кредиту та даних про акредитовані Банком страхові компанії.

Крім того, представником відповідача ОСОБА_6 надано суду письмові заперечення проти позову, які вона просила врахувати при вирішенні справи по суті.

В письмових запереченнях проти позову, представник відповідача ОСОБА_6 посилалась на те, що відповідач ОСОБА_2 до серпня 2014 року належними чином виконував зобовязання за кредитним договором № 0048/07/15-N від 25 травня 2007 року. В серпні 2014 року у звязку з втратою роботи, значним дорожчанням курсу долару США, ОСОБА_2 не має можливості у повному обсязі виконувати свої зобовязання за кредитним договором. Як вбачається з тексту кредитного договору, ОСОБА_3 при укладенні даного договору, не попереджав ОСОБА_2, що всі ризики збільшення курсу валют будуть покладені виключно на нього. Хоча подорожчання курсу долару США в декілька разів взагалі не залежало від волі позичальника, та яке він не міг передбачити. Також вважає, що розмір заборгованості ОСОБА_2 не може бути визначено судом у доларах США, а тільки в національній валюті і за офіційним курсом НБУ на дату прийняття рішення Національним Банком України про ліквідацію ПАТ «Банк Форум», тобто станом на 14 червня 2014 року за курсом 11,7288 гривень за один долар США. Пеня взагалі не може бути стягнута в іноземній валюті, оскільки право на її отримання у валюті не охоплюється банківською ліцензією на кредитування в іноземній валюті. Як вбачається з тексту кредитного договору від 25 травня 2007 року, ПАТ «Банк Форум» під час укладення кредитного договору, не було дотримано вимог ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки текст кредитного договору не містить повної та достовірної інформації про сукупну повну вартість цього кредиту та всіх супутніх послуг. До кредитного договору не надано Графіку погашення кредиту, де б відображалась сума кредиту, сума процентів, та інших платежів за кредитним договором, щоб споживачу було зрозуміло яку суму потрібно сплачувати, і як ОСОБА_3 буде розподіляти отримані від позичальника кошти щомісячно, не вказана й загальна вартість кредиту, яку споживач повинен сплатити протягом 25 років. Зокрема, нарахування штрафу у фіксованій сумі 5000 гривень вважає порушенням вимог ст. 549 ЦК України, відповідно до яких штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Не визнаючи вимоги щодо стягнення штрафу, зазначала, що укладений ОСОБА_2 договір страхування від 03 червня 2013 року закінчився 03 червня 2014 року. З червня 2014 року ОСОБА_3 вже знаходився у стадії ліквідації, і дізнатись в якій страховій компанії можна оформити договір страхування, щоб його прийняв банк, було вже неможливо. Від Банку по теперішній час не надходило повідомлень, з якою страховою компанією вони співпрацюють щодо страхування іпотечного майна. Раніше, з 2007 по 2013 рік ОСОБА_2 сумлінно виконував свій обовязок щодо страхування предмету іпотеки, що підтверджується корпіями договорів страхування, коли ОСОБА_3 вчасно повідомляв назву і адресу відповідної страхової компанії. Тому немає вини позичальника в тому, що на 2015 рік не був укладений договір страхування іпотечного майна. Також при вирішенні справи просила суд врахувати положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, якою встановлено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобовязаннями, та вимоги якої розповсюджуються на правовідносини сторін за спірним кредитним договором. Так, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом міністрів України переліку, де проводилася АТО. Згідно паспортних даних, постійне місце проживання відповідача ОСОБА_2 зазначено за адресою іпотечної квартири № 19, розташованої в будинку № 82 по проспекту Маршала Жукова в місті Маріуполі. Згідно наказу Антитерористичного центру при СБУ України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної організації та термінів її проведення» визначено, що до районів проведення АТО віднесена Донецька і Луганська області з 07 квітня 2014 року. Просила суд застосувати до спірних правовідносин щодо стягнення пені та штрафу положення ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також, у судовому засіданні 16 грудня 2015 року представником відповідача ОСОБА_6 було надано суду заяву про застосування наслідків спливу річного строку позовної давності щодо нарахування та стягнення штрафу у розмірі 5000 гривень за порушення відповідачем вимог по страхуванню іпотечного майна. В зазначеній заяві представник відповідача посилалась на те, що про порушення своїх прав банк дізнався 04 червня 2014 року, коли йому не було надано нового договору страхування іпотечного майна, проте до суду з даним позовом звернувся після спливу річного строку, що є підставою для відмови банку у цій частині позовних вимог. Стосовно нарахування пені після 14 квітня 2014 року, повторно звертала увагу суду на необхідність застосування вимог ст. 2 ЗУ ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки місто Маріуполь знаходиться зоні АТО, про що вказано у п. 20 Переліку населених пунктів, які затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р в редакції від 02 грудня 2015 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши у сукупності надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.2 ст.60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а ч. 4 цієї статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 25 травня 2007 року між АКБ «Форум», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0048/07/15-N, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 17 000 доларів США строком до 25 травня 2032 року з процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 12% річних.

При цьому забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договір іпотеки № 0048/07/15-N (І) від 25 травня 2007 року квартири № 19, розташованої в будинку № 82 по проспекту Маршала Жукова в місті Маріуполі, укладений між ОСОБА_2 та АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум».

Так, ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 509 ЦК України передбачає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В сенсі п.1 ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 цього кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. При цьому ст.599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 3.2.2 кредитного договору, ОСОБА_3 має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитним коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язання за договором, який є забезпеченням виконання зобов'язань. Та стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору (п. 3.2.5 кредитного договору).

Згідно п. 4.1 кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.

За п. 4.4. Договору до позичальника застосовується штрафна санкція в розмірі 5000 гривень за порушення, зокрема, п. 3.3.7 кредитного договору, відповідно до умов якого, позичальник зобовязаний протягом дії цього договору страхувати предмет застави на користь Банку.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладені кредитного договору № 0048/07/15-N від 25 травня 2007 року, ОСОБА_2 були відомі усі умови даного договору, про що свідчить анкета позичальника з його особистими підписами, зокрема й процента ставка, та не існувало ніяких інших умов, які б примусили останнього прийняти умови банку на вкрай невигідних для себе умовах.

У письмових запереченнях представник відповідача посилається на недотримання банком ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо суттєвих вимог до кредитного договору. Проте на думку суду, лише формальний підхід щодо дотримання положень абз. 6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не може бути підставою для відмови ПАТ «Банк Форум» у задоволенні його позовних вимог. До того ж, й сама ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить вимог щодо відмови у позові, якщо не дотримано цих положень.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідач ОСОБА_2 порушив умови договору, оскільки не вносив у строки, ним обумовлені, на рахунок банку грошові кошти на погашення заборгованості, внаслідок чого й утворилась заборгованість, розмір якої станом на 11 червня 2015 року становить 13 689, 43доларів США, яка складається з: суми заборгованості за кредитом у розмірі 12 007, 61 доларів США, суми заборгованості по процентам 1 256, 88 доларів США, пені 424,94 доларів США (що за курсом НБУ станом на 11.06.2015 еквівалентно 8 988, 83 гривень), та штрафу - 5000 гривень.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частина 2 ст.1050 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок невиконання зобовязань за Кредитним договором, позивачем 07 травня 2015 року на відомі Банку адреси відповідача ОСОБА_2 АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2, була відправлена вимога № 6458/2 про дострокове повернення протягом семи робочих днів з дати отримання цієї вимоги, всієї суми кредиту, процентів по кредиту, пені та в тому числі штрафу за несвоєчасне страхування предмета іпотеки, яка не була отримана відповідачем у звязку із закінченням терміну зберігання. Згідно паспортних даних відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, хоча фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, що підтверджується довіреністю, виданою ОСОБА_2 ОСОБА_5 на представництво його інтересів в суді від 24 вересня 2015 року. Таким чином, відповідачем була змінена адреса місця проживання, яка зазначена у кредитному договорі, про що банк не було повідомлено відповідним чином. Отже, суд вважає, що зазначаючи в документах певну адресу свого проживання, яка у подальшому була змінена, ОСОБА_2 самостійно та добровільно прийняв на себе усі ризики щодо отримання адресованих йому поштових відправлень. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Банк Форум» в передбаченому законом порядку змінило строк основного зобовязання за Кредитним договором, визначивши нову дату його виконання з урахуванням направленої вимоги.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Разом з тим, посилання представника відповідача на необхідність обчислення суми боргу за кредитним договором у національній валюті не мають законодавчого підґрунтя, оскільки відповідно до ч. 3 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільних справах», суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

За ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст.ст.19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Основною суттю виконання грошового зобов'язання є повернення позикодавцю рівнозначної вартості тих речей (коштів, іноземної валюти, інших валютних цінностей), які були отримані позичальником у якості позики (ст.ст. 1046, 1049 ЦК України). Тобто, позичальник повинен повернути той самий розмір коштів, що був ним отриманий, якщо про інше не зазначено у договорі. Якщо зобов'язання було вчинено у іноземній валюті, то його виконання може бути, в деяких випадках повинно бути, здійснено у національній валюті, виходячи із установленого курсу валют на момент виконання.

Коливання курсу валют є двостороннім ризиком. Так, для позичальника таким ризиком є зростання ціни купівлі іноземної валюти, а для позикодавця зниження такої ціни. Тому суд критично ставиться до доводів представника відповідача стосовно того, що всі ризики щодо збільшення курсу валют були покладені виключно на ОСОБА_2

Постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15 сформульовано правову позицію про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом із стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима. Проте слід переконатись, що у банку наявна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій, отримані у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним банком України було видано банківську ліцензію № 62 від 06 жовтня 2011 року Публічному акціонерному товариству «Банк Форум» (який є правонаступником АКБ «Форум») на право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»

А отже посилання представника відповідача ОСОБА_6 на необхідність обчислення суми боргу у національній валюті за курсом НБУ станом на прийняття рішення про ліквідацію ПАТ «Банк Форум», тобто на 14.06.2015 року, у розмірі 11,7288 гривень за 1 долар США, є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частина 1 ст. 1056-1 ЦК України встановлює, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Одночасно, згідно до ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Щодо посилань сторони відповідача на вимоги Закону України 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, зокрема щодо не нарахування йому пені та штрафів на заборгованість за кредитним договором на підставі вимог вказаного Закону, то вони є безпідставними, виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно паспортних даних, місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 зазначено за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», місто Маріуполь було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Проте, 05.11.2014 року дію вказаного розпорядження було зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р».

Згідно наведених нормативних норм, нарахування пені на основну суму заборгованості за кредитними зобовязаннями ОСОБА_2 не має проводитись у період з 14 квітня 2014 року по 05 листопада 2014 року.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України було прийняте нове розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким було затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО, до якого, зокрема, входить місто Маріуполь Донецької області, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р».

Згідно принципів теорії держави та права, розпорядження Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом. Типовим або загальновизнаним є правило, що нормативно-правовий акт не має зворотної сили, тобто він не поширюється на відносини, що виникли до набуття ним чинності. Відступ від цього правила розглядається як виняток, котрий повинен знаходити своє відбиття як в конституції, та і в конкретному нормативно - правовому акті у вигляді спеціального застереження.

Отже, суд приходить до висновку, що протягом періоду з 05 листопада 2014 року по 10 червня 2015 року, який розглядається судом в межах позовних вимог, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р була призупинена, а розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року не має зворотної дії у часі, тому законних підстав для не нарахування відповідачу пені та штрафних санкцій за кредитним договором у цей період, немає.

Таким чином, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги ПАТ «Банк Форум» про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми пені, яка була нарахована банком за несвоєчасне повернення кредитних коштів у період з 01 жовтня 2014 року по 05 листопада 2014 року у розмірі 1, 66 доларів США (11,65 10,29, яка становить 23,61 доларів США х 0,2% : 100% х 218 днів (253-35 днів)), та з 03 листопада 2014 року по 05 листопада 2014 року у розмірі 0,23 доларів США (25,08-24,85, яка становить 57 доларів США х 0,2% : 100% х 218 днів (220-2 дні). А також підлягає виключенню сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів у період з 23 вересня 2014 року по 05 листопада 2014 року у розмірі 10,67 доларів США (64,80 доларів США 54,13 доларів США (124,14 доларів США х 0,2 % : 100% х 218 днів (261-43 дні)), а також з 21 жовтня 2014 року по 05 листопада 2014 року в сумі 3,61 доларів США (55,96 доларів США 52,35 доларів США (120,08 доларів США х 0,2% : 100% х 218 днів (233-15 днів).

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_6 про те, що стягнення пені в доларах США є неправомірними, оскільки в силу положень ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та умов договору, суд має право ухвалити рішення про стягнення пені за прострочку виконання грошового зобовязання в іноземній валюті з переведенням в українську валюту за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення.

Таким чином, стягненню підлягає сума пені у розмірі 408, 77 доларів США (424,94 16,17 (1,66+0,23+10,67+3,61), за виключенням сум пені, нарахованих у період з 23 вересня 2014 року по 05 листопада 2014 року, виходячи з офіційного курсу НБУ станом на 11 червня 2015 року, як зазначено у позовній заяві, оскільки суд не може виходити за рамки позовних вимог, а саме в розмірі 8 646, 83 гривень (408,77 доларів США х 21, 1533 гривень (офіційний курс НБУ станом на 11 червня 2015 року за 1 долар США).

Крім того, з відповідача ОСОБА_2 на користь банку підлягає стягненню штраф у розмірі 5000 гривень, передбачений п. 4.4. Кредитного договору.

Відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому існує правова позиція Верховного Суду України, що їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Проте, як вбачається з позовної заяви, у даному випадку пеня та штраф нараховані Банком за різні види порушення відповідачем умов кредитного договору, тому є різними видами відповідальності за різні порушення. Так, пеня нарахована за несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів, а штраф у розмірі 5000 гривень за порушення п.п. 3.3.7 кредитного договору, який вимагає, що позичальник зобовязаний протягом дії цього договору страхувати предмет застави на користь Банку.

Водночас, суд критично ставиться до посилань представника відповідача ОСОБА_6 на те, що договір страхування іпотечного майна на 2015 рік не був укладений відповідачем ОСОБА_2 з вини позивача, оскільки з червня 2104 року ПАТ «Банк Форум» вже знаходився в стадії ліквідації, тому було неможливо дізнатись в якій страховій компанії можна оформити договір страхування, щоб він був прийняти банком.

Як вбачається з договору добровільного страхування майна позичальника банку № МФ-10-013142 від 03 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на предмет страхування іпотечного майна, дія даного договору закінчилася 03 червня 2014 року. А постанова про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум» була прийнята правлінням Національного банку України 13 червня 2014 року. Отже, на момент закінчення дії останнього страхового договору, ПАТ «Банк Форум» ще не знаходився в стадії ліквідації, проте стороною відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження офіційного звернення до Банку з питань страхування іпотечного майна на 2015 рік.

Крім того, суд вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_6 про застосування річного строку позовної давності до позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 5000 гривень не підлягає задоволенню. Як зазначає представник відповідача, про порушення своїх прав щодо несвоєчасного страхування відповідачем іпотечного майна ПАТ «Банк Форум» стало відомо 04 червня 2014 року, після закінчення строку дії останнього страхового договору, але до суду ОСОБА_3 звернувся після спливу річного строку. Проте, як вбачається з матеріалів справи, строк дії останнього договору страхування іпотечного майна, дійсно сплинув 03 червня 2014 року, але з вимогою про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором, в тому числі по сплаті зазначеного штрафу, ОСОБА_3 звернувся до відповідача ОСОБА_2 07 травня 2015 року, тобто до закінчення річного строку позовної давності, оскільки пред'явленням вимоги до боржника є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову.

Враховуючи той факт, що суду не було надано доказів щодо належного виконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору або незаконного нарахування банком процентів, пені та штрафу по кредитному договору № 0048/07/15-N від 25 травня 2007 року, то суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» підлягають задоволенню за виключенням нарахованої пені за період з 23 вересня 2014 року по 05 листопада 2014 року, внаслідок чого з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 12 007,61 доларів США, заборгованість за процентами в сумі 1 256,88 доларів США, пеня - 8 646, 83 гривень та штраф у розмірі 5 000, 00 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимогою.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 003 гривні 16 копійок з розрахунку ціни позову станом на день звернення позивача до суду ((13 264, 49 доларів США х 21,611774 (офіційний курс долара США станом на 31 липня 2015 року) + 8 646,83 гривень + 5 000 гривень = 300 315, 99 гривень).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1), зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0048/07/15-N від 25 травня 2007 року, а саме: заборгованість за сумою кредиту в розмірі 12 007 (дванадцять тисяч сім) доларів США 61 цент; заборгованість за непогашеними процентами за користування кредитом у розмірі 1 256 (одна тисяча двісті пятдесят шість) доларів США 88 центів, а всього 13 264 (тринадцять тисяч двісті шістдесят чотири) долари США 49 центів, а також суму пені за порушення строків виконання зобовязань за кредитним договором в розмірі 8 646 (вісім тисяч шістсот сорок шість) гривень 83 копійки та штраф за порушення умов страхування іпотечного майна в сумі 5 000 (пять тисяч) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 3 003 (три тисячі три) гривні 16 копійок в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г. Мельник