Ухвала суду № 54367673, 17.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/5091/15-ц Номер провадження 22-ц/775/918/2015

Категорія 27

Головуючий в 1 ін станції: Брежнев О.А.

Доповідач: Новікова Г. В.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді:Новікової Г. В.,

суддів: Груіцької Л.О., Біляєвої О.М.,

за участю секретаря: Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Артемівського міськрайонного суду від 25 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 квітня 2007 року уклав кредитний договір № GOAWAE40010027 з ОСОБА_3. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 15936 дол. США на термін до 17 квітня 2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця . Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Позивач зобов'язання за даним договором виконав в повному обсязі, а саме : надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Проте відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № GOAWAE40010027. Таким чином, у порушення умов кредитного договору , а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 25 травня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 9914,14 дол. США, яка складається з : заборгованості за кредитом у розмірі 6076,40дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 3609,57дол.США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 92,89дол.США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 135,28дол. США. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9914,14дол. США, що за курсом 20,83 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.05.2015 року складає 206511,54грн. за кредитним договором GOAWAE40010027.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 25 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що споживчим договором визначено кінцевий термін повернення кредиту, а саме 17 квітня 2012 року включно з врахуванням вимог п.5 ст.261 ЦК України початком перебігу строку позовної давності слід вважати 17 квітня 2012 року, проте позовну заяву отримано судом 16 червня 2015 року зі спливом строку загальної позовної давності в 3 роки. Позивачем в установленому законом порядку не було заявлено клопотання про поновлення строків звернення до суду та не доведено поважність причин пропуску позовної давності. Крім того, відповідачем було надано суду заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог у зв'язку з їх спливом.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги вимоги ст. 599 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Крім того, цивільним законодавством передбачено, що визнання боргу перериває позовну давність у цивільних правовідносинах, на які вона поширюється. Зазначив, що відповідно до ч.1ст. 264 ЦК України «якщо особою вчинені дії, які свідчать про визнання нею свого боргу, то перебіг позовної давності переривається». Відповідно до ч.3 ст. 264 ЦК України «після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується».

Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Ненадання належної правової оцінки доказам по справі, не застосування норм матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин сторін, допущення порушень норм процесуального права щодо законності та обґрунтованості судового рішення призвело, на думку позивача, до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення.

В судове засідання з'явився представник ОСОБА_3 за дорученням- ОСОБА_4., не з'явився представник ПАТ КБ «Приватбанк», однак надав заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов кредитного договору від 17 квітня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_3 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу, на строк з 17.04.2007 року по 17.04.2012р. включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 15 936дол. США на купівлю автомобілю. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісяця. Після закінчення строку договору платежі відповідачем в рахунок погашення заборгованості не вносилися. Банк звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором 16.06.2015 року.

Згідно розрахунку,наданому банком, заборгованість станом на 25 травня 2015 року за кредитом склала 6076,40 дол.США, заборгованість за відсотками-3609,57 дол.США; заборгованість з комісії -92,89 дол.США;заборгованість з пені-135,28 дол.США, а всього 9914,14 дол.США чи 206511,54 грн..

З матеріалів справи вбачається, що представником ОСОБА_3 до суду першої інстанції було подано заяву про застосування позовної давності.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що строк дії кредитного договору закінчився 17.04.2012 року, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 16.06.2015 року, тобто після сплину строку для звернення до суду, відповідач просив застосувати строк позовної давності, і

правильно відмовив з цих підстав в задоволені позову. Позивачем не надано доказів пропуску строку позовної давності з поважних причин.

Доводи про те, що відповідачем вносилися платежі в серпні 2012 року, а тому строк позовної давності перервався і повинен був відраховуватися заново, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,які беруть участь у справі,виникає спір. При пред»явленні позову та при розгляді справи по суті представник позивача не посилався на те, коли саме відповідачем було припинено повернення боргу за договором кредиту. Також в суд першої інстанції не було надано жодних доказів з цього приводу, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог. Незавірені ксерокопії меморіальних ордерів про сплату пені по кредитному договору в серпні 2012 року в сумі 0,61; 0,12; 0,05 центів, які були направлені до апеляційного суду, не були предметом дослідження судом першої інстанції.

Однак вони і судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті як належний та допустимий доказ сплати ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, оскільки в меморіальних ордерах зазначено в якості платника контррахунок, а ОСОБА_3 значиться не платником, а одержувачем 0,61 цента,0,12 центів та 0,05 центів. Інших доказів того, що ОСОБА_3 вносилися платежі в рахунок погашення боргу по договору кредиту в результаті чого було перервано строк позовної давності не надано.

Постановлене судом рішення законне і обґрунтоване, норми матеріального та процесуального права при розгляді справи додержані.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону, призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст.308,315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду від 25 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: