Рішення № 54367541, 16.12.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/10544/15-ц

2/243/5505/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Сидоренко І.О.

при секретарі Мірошниченко В.В..,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 8 Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Військової частини 3017, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Словянського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Військової частини 3017, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Дана позовна заява мотивована тим, що 07.05.2015 року о 09 год. 30 хв. водій ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом «ГАЗ 2705» з державним номерним знаком 17-04Ф4 по вул. Сучасній на перехресті з вул. Новосодівська площадка м. Словянська Донецької області, при виконанні маневру обгону не переконався в безпеці при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобіля «Фольцваген», який виїхав на полосу його руху з вул. Новосодівська площадка не вжив заходів щодо зменшення швидкості або безпечного його обїзду, змінив напрямок руху праворуч і здійснив зіткнення з автомобілем «Шевроле Лачетті», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив п.10.1, п. 12.3, п. 14.6 ПДР України. За вчинення зазначеного правопорушення ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. ОСОБА_6 набула законної сили 22.07.2015 року. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події позивачу, як власнику транспортного засобу «Шевроле Лачетті» державний номер НОМЕР_2, спричинена матеріальна шкода в розмірі 33939,05 грн. Оскільки на момент спричинення шкоди ОСОБА_4 працював на посаді водія санітарного автомобіля військової частини 3017, перебував на роботі та виконував свої посадові обовязки, позивач вважає, що відшкодувати завдану шкоду повинна військова частина 3017. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 не була застрахована, тому відшкодування шкоди повинно здійснюватися на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

Відповідно до п. п. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1187 ЦК України встановлена відповідальність за завдання шкоди особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у ОСОБА_6 № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної чи юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до п. 6 зазначеної ОСОБА_6 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у звязку з виконанням своїх трудових (службових) обовязків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоровю у звязку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч. 3, 4 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи, за вибором потерпілого суд може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Просить суд стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 33939,50 грн.

Представником відповідача надано суду письмове заперечення на позовну заяву, яке мотивовано тим, що відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Однак, пунктом 6 ОСОБА_6 ПВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року зазначено: «Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у звязку з виконанням своїх трудових (службових) обовязків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право). Договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

В даному випадку водій солдат, який мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий йому власником; з військовою частиною не перебував ні в трудових, ні в цивільно-правових відносинах, а був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно Указу Президента України від 21 липня 2013 року № 607. Тому, відповідальність за завдану шкоду повинен нести саме водій ОСОБА_4 Тим більше, що на підставі Указу Президента України від 12 червня 2015 року № 328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період» солдат ОСОБА_4 наказом командира частини від 24.07.2015 року № 216 був виключений зі списків особового складу частини. Крім того, позивач надав в якості доказу висновок експерта № 87 експертного авто товарознавчого дослідження від 07.05.2015 року, що суперечить вимогам ст.ст. 57-59, 143, 144 ЦПК України, оскільки для зясування конкретного розміру завданої шкоди в даному випадку необхідно призначення судом експертизи. Крім того, особа, відповідно до ст. 22 ЦК України має право відшкодувати збитки, яких вона зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. Однак, позивач не надав підтверджуючих документів (рахунки, чеки, квитанції тощо) про оплату за відновлення пошкодженого автомобіля.

В задоволенні позову просять відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат ОСОБА_1, що діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 15.09.2015 року, надав пояснення аналогічні поясненням. якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача, позов просив задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності № 1963 від 28.09.2015 року, в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням. якими обґрунтовано письмове заперечення на позовну заяву ОСОБА_3 В задоволенні позову просив відмовити повністю.

Третя особа, ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі третьої особи, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Дослідивши подані документи, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_6 Словянського міськрайнного суду від 22 травня 2015 року ОСОБА_4 був визнаний винуватим в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за те, що 07.05.2015 року о 09.30 год. водій ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом автомобілем «ГАЗ 2705» з державним номерним знаком 17-04Ф4 по вул. Сучасній на перехресті з вул. Новосодівська площадка м. Словянська при здійсненні маневру обгону не переконався у безпеці при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобіля «Фольксваген», який виїхав на полосу його руху з вул. Новосодівська площадка не вжив заходів щодо зменшення швидкості або безпечного його обїзду, змінив напрямок руху праворуч і здійснив зіткнення з автомобілем «Шевроле Лачетті», з державним номерним знаком АН 1533 ЕР під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.1, п. 12.3, п. 14.6 ПДР України.

ОСОБА_6 набула законної сили 22.07.2015 року.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини 3017 Національної Гвардії України № 56 від 02.10.2014 року солдата ОСОБА_4 зараховано до списку особового складу мобілізованих військовослужбовців, які прибули з військової частини 3021 для подальшого проходження служби з 02 жовтня 2014 року.

Солдата ОСОБА_4, водія санітара медичного пункту 3-го батальйону оперативного призначення, зі списків особового складу військової частини 3017 виключено, відповідно до витягу з наказу командира військової частини 3017 Національної Гвардії України № 216 від 24.07.2015 року.

Тобто, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, 07.05.2015 року, ОСОБА_4 був солдатом, закріпленим за військовою частиною 3017, виконував обовязки водія - санітара медичного пункту 3-го батальйону оперативного призначення.

Згідно з паспортом машини № НОМЕР_3 2705, номерний знак 17-04Ф4, даний автомобіль належить військовій частині № 3017.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «Шевроле Лачетті», державний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_3.

Висновком № 087 експертного авто товарознавчого дослідження від 29 грудня 2014 року визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шевроле Лачетті», державний номер НОМЕР_2, розмір якого становить 33939,05 грн.

Таким чином, в судовому засідання встановлено, що позивачу ОСОБА_3 діями ОСОБА_4, який на момент вчинення адміністративного правопорушення перебував у складі військової частини 3017 та керував автомобілем ГАЗ 2705, номерний знак 17-04Ф4, який належить військовій частині № 3017, спричинена матеріальна шкода, яка полягає в пошкодженні його автомобіля «Шевроле Лачетті». Вартість відновлювального ремонту становить 33939,05 грн.

При вирішенні питання щодо правомірності вимог позивача суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак, статтею 1187 ЦК України зазначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України зазначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто, виходячи з зазначених правових приписів, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні була встановлена та обставина, що володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ГАЗ 2705, номерний знак 17-04Ф4, - є військова частина № 3017, ОСОБА_4 перебував за кермом даного автомобіля на законних підставах, впливу непереборної сили або умислу потерпілого на спричинення шкоди в судовому засіданні встановлено не було, суд приходить до висновку, що відшкодовувати спричинену позивачу шкоду повинен саме відповідач військова частина 3017.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 своєї ОСОБА_6 № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно з п. 5 вищенаведеної ОСОБА_6 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала.

Згідно з п. 6 вищезазначеної ОСОБА_6 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Суд приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_4 не перебував з відповідачем в трудових відносинах, а був мобілізований для проходження служби. Однак, дана обставина не спростовує вищенаведених висновків суду щодо необхідності відшкодування спричиненої шкоди саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, тобто відповідачем, за тих умов, що ОСОБА_4 заволодів транспортним засобом правомірно, був солдатом та водієм санітаром медичного пункту 3-го батальйону оперативного призначення військової частини 3017.

За таких умов спричинена позивачу шкода підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 14 своєї ОСОБА_6 № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач просить стягнути вартість відновлювального ремонту, вартість якого визначена експертом та становить 33939,05 грн. З урахуванням вищенаведених розяснень та вимоги ст. 1192 ЦК України, приймаючи до уваги що потерпілим обраний такий спосіб відшкодування шкоди, як відновлювальний ремонт його автомобіля, суд вважає, дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стаття 88 ЦПК України встановлює порядок розподіл судових витрат між сторонами, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено. При подачі позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 487,20 грн. Приймаючи до уваги, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог позивача, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, дана сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 187, 1188, 1191, 1192, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 61, 79, 88, 212 - 215, 218, 223, 224, 232-233, 292, 294 та 296 ЦПК України, ОСОБА_6 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Військової частини 3017, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Військової частини 3017, ЄДРПОУ 39309315, місцезнаходження: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, який мешкає за адресою: Донецька область, м. Словянськ, пров. Транспортний, 1, відшкодування матеріальної шкоди у сумі 33939 (тридцять три тисячі девятсот тридцять девять) грн. 50 коп. та судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_7