Ухвала суду № 54366897, 16.12.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33070/15-ц

Провадження № 2/761/10519/2015

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2015 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Маліновська В.М., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до ухвали суду від 10 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п'ять) днів з дня отримання копії ухвали.

У зазначеній ухвалі, серед іншого, вказувалось, що матеріали поданої позовної заяви не відповідають вимогам ст. 119 ЦПК України.

Так, згідно змісту позовних вимог позивач просить визнати за ним право власності на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином, спір який виник між сторонами, має майновий характер, а тому позовна заява, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, повинна містити ціну позову.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, які подаються до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Також, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Відповідно до положень частини другої зазначеної статті, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Як вбачається зі змісту позовних вимог та матеріалів, доданих до позовної заяви, позивач просить визнати за ним право власності на майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме на: ? частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з жилого будинку з брусу, загальною площею 310,80 кв.м., житловою площею - 48,20 кв.м., з господарськими та побутовими спорудами: баня, огорожа, басейн; ? частинку господарського блоку площею 540,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; ? частину земельної ділянки площею 0,4030 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; ? частину земельної ділянки площею 0,0753 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; ? частинку земельної ділянки площею 0,0145 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; ? частину 1-кімнатної квартири АДРЕСА_3; ? частинку 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_4; ? частину 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_5; ? частину 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_6; ? частину 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_7; ? частину 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_8; ? частину нежитлового приміщення АДРЕСА_9, а також на ? частину легкового автомобіля марки «Volvo XC 90», державний номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску.

Враховуючи викладене та те, що зміст позовних вимог стосується визнання права власності на нерухоме майно, яке, серед іншого, знаходиться в м. Києві, а ціна позову взагалі не вказана, суддя приходить до висновку про необхідність визначення попереднього розміру судового збору за подання позову майнового характеру у максимальному розмірі 6 090 (шість тисяч дев'яносто) грн. 00 коп.

Таким чином, позивачу слід надати до суду квитанцію про сплату судового збору на суму 6 090 грн. 00 коп.

Також слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Крім того, згідно роз'яснень, які містяться в п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року № 3, якщо пред'явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об'єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Проте, ані в позовній заяві, ані в матеріалах, доданих до неї, не вказана вартість спірного майна, що, в свою чергу, позбавляє можливості визначитись стосовно підсудності вказаної справи.

При цьому, згідно роз'яснень, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ст. 80, п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача.

У разі виправлення недоліків, нову заяву необхідно було подати разом із її копіями, відповідно до кількості учасників процесу.

Копію ухвали від 10 листопада 2015 року представник позивача отримав 28 листопада 2015 року, однак, враховуючи строки доставки кореспонденції в межах міста Києва, у встановлений строк не усунув вказані недоліки.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі зазначеного та враховуючи те, що позивачем не усунуто недоліків, вказаних в ухвалі від 10 листопада 2015 року, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву слід визнати неподаною та повернути позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 120, 209, 210 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: