Рішення № 54364379, 23.10.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/34/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Калашник С. І. Доповідач в апеляційній інстанції Захарова А. Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЗахарової А. Ф.суддівКачана О. В. , Новікова О. М. при секретаріВосколович-Литвин Ж. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу КС «Альянс» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2014 року по цивільній справі за позовом КС «Альянс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до КС «Альянс» про визнання недійсним договору іпотеки.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників КС «Альянс», які підтримали доводи апеляційної скарги, та ОСОБА_6, ОСОБА_7, їх представника, які заперечували на доводи апеляційної скарги, судова палата, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2014 року КС «Альянс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення.

Позивач посилався на те, що 28.03.2008 року між ним та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 69-Ч, на підставі якого остання отримала кредит в сумі - 75000 грн. терміном до 28 березня 2013 року. Позивачка зобов'язувалася щомісячно погашати його рівними частинами по - 2713 грн. 98коп..

В забезпечення взятих ОСОБА_6 на себе кредитних зобов'язань між КС «Альянс» та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки реєстраційний номер № 1779 від 28.03.2008 року, згідно змісту якого предметом іпотеки являється трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 у визначений умовами договору термін не виконувала взятих на себе зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості і спонукало в подальшому позивача звернутись до суду з позовними вимогами про її стягнення такої в судовому порядку.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23.05.2011 року з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стягнуто солідарно заборгованість в розмірі 243566,58 грн.. Відповідачами рішення суду не виконується, кошти на рахунок КС «Альянс» не сплачено.

Станом на квітень місяць 2014 року заборгованість відповідачів зросла до 378346, 55 грн..

08 квітня 2014 року позивач направив на адресу відповідачів вимогу про усунення порушень та запропонував погасити заборгованість.

22 квітня 2014 року КС «Альянс» направила на адресу відповідачів вимогу про виселення мешканців.

Дані вимоги залишились без задоволення.

ОСОБА_6 звернулась до КС «Альянс» з заявою, якою просила у випадку наявності по даному кредитному договору заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

На підставі наведеного, ст. ст. 526, 550, 590, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь КС «Альянс» заборгованість за кредитним договором № 69-Ч від 28.03.2008 року по процентам за період з 24.05.2011 року по 08.04.2014 року в розмірі 242353,69 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з правом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом. Виселити відповідачів та їх неповнолітніх дітей з наявного житла та стягнути понесені при зверненні до суду судові витрати.

В липні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до КС «Альянс» про визнання недійсним договору іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог вказував, що 28 квітня 2008 року між ним та КС «Альянс» було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_7 надав належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме житлову квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором, укладеним між КС «Альянс» та ОСОБА_6.

Вважає, що договір іпотеки від 28 березня 2008 року укладався з порушенням вимог чинного законодавства, тому що на момент передачі в іпотеку КС «Альянс» житлової квартири в ній проживали малолітні діти, письмової згоди орган опіки та піклування на передачу в іпотеку житлового будинку не надав, а тому такий договір слід визнати в судовому порядку недійсним.

На підставі наведеного, ст. ст. 16, 203 ЦК України, ч.2 ст. 177 СК України, ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про охорону дитинства», ст. З Конвенції «Про права дитини», позивач просив суд визнати недійсним договір іпотеки від 28 березня 2008 року, укладений між ним та КС «Альянс».

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2014 року в задоволенні позову КС «Альянс» відмовлено повністю.

Відмовлено КС «Альянс» в стягненні заборгованості з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шляхом звернення стягнення на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 з правом продажі останньої, виселення мешканців квартири та в стягненні судових витрат.

Позов ОСОБА_7 задоволено повністю.

Визнано недійсним договір іпотеки від 28 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 і КС «Альянс» .

В апеляційній скарзі КС «Альянс», посилаючись на те, що дане рішення незаконне, не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь КС «Альянс» заборгованість за кредитним договором № 69- Ч від 28.03.2008 року по процентам за період з 24.05.2011 року по 08.04.2014 року в розмірі 242353,69 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» з правом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом. Виселити з квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_2.) та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7.

Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

По справі встановлено , що 28 березня 2008 року між КС «Альянс» і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №69 -Ч, на підставі якого ОСОБА_6 отримала кредит в сумі 75000 грн. терміном до 28 березня 2013 року (ар. спр. 4-6;8).

Позичальниця згідно графіка розрахунку по договору зобов'язалась погашати кредит рівними частинами (по 2713,98 грн.) щомісячно, але фактично дане зобов'язання не виконала, здійснювала платежі на власний розсуд, всупереч умовам договору (ар. спр.7).

Оскільки даний договір укладений в інтересах сімї (п. 10. 6 договору), то на його оформлення (укладення) дав письмову згоду чоловік ОСОБА_6- ОСОБА_7.

В забезпечення виконання даного договору 28 березня 2008 року між позикодавцем КС «Альянс» і ОСОБА_7 був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого являється належна на праві власності ОСОБА_7 трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 64, 20 кв. м, житловою 39, 0 кв. м, загальною вартістю згідно висновку експерта про вартість майна, виданого 27.03.2008 року оцінювачем, і за домовленістю сторін 171 700, 00 грн. (ар. спр. 9-12).

ОСОБА_6 надала свою письмову згоду на укладання вказаного договору іпотеки, яка теж нотаріально посвідчена (ар. спр. 13).

В зв'язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору, кредитна спілка «Альянс» звернулася до суду з позовною заявою про стягнення боргу. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 травня 2011 року по справі №2-62/2011 р. за позовом КС «Альянс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь КС «Альянс» заборгованість за договором кредиту №69-Ч від 28.03.2008 року в сумі 243566,58грн..

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь КС «Альянс» заборгованість за договором кредиту №70-Ч від 28.03.2008 року в сумі 242326,73 грн.. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 судові витрати: судовий збір в сумі 1700 грн. та 120 грн. витрат, понесених на інформаційно - технічне забезпечення та 120 грн. витрати на публікацію оголошення в газеті «Черкаський край» (ар. спр. 26-27).

Встановлено, що відповідачі свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконали, порушуючи умови договору, залишок заборгованості за вказаним рішенням суду становить 135992, 86 грн., з яких:

70138,86 грн. - основна сума;

65854,00 грн. - залишок заборгованості по процентам за період з 28.03.2008 року по 24.05.2011 року.

Відповідно до п.8.2 кредитного договору він набуває чинності з дня його укладення та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3.2.2 договору кредиту позичальник зобов'язаний у випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення згідно п. 4.3 договору.

У відповідності з п.4.3 договору кредиту прострочення сплати кредиту та процентів не зупиняє нарахування процентів. При простроченні позичальником графіка погашення кредиту процент за користування кредитом становить 10 процентів на місяць (120% річних) за період такої простроченості.

З матеріалів справи встановлено, що за період з 23.05.2011 року по 01.08.2013 року було погашено 2750 грн. (по кредиту 1100 грн. та 1650 грн. держмита).

Між КС «Альянс » та членами спілки були укладені договори про відступлення права вимоги:

16.08.2013 року ОСОБА_10 виконав обов'язок боржника ОСОБА_7 перед КС «Альянс » в сумі 105210,37 грн.; 16.09.2013 року ОСОБА_11 - виконав обов'язок боржника на суму 26296,26 грн.; 17.09.2013 року ОСОБА_12 - на суму 73752,38 грн.; 17.09.2013 року - ОСОБА_13 - на суму 72587,59 грн.; 17.09.2013 року ОСОБА_14 - на суму 44227,74 грн. , всього на суму 322074,34 грн..

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09.12.2013 року було замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача КС «Альянс » на ОСОБА_10 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого Чорнобаївським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_7 на користь КС «Альянс » боргу в межах суми 105210,37 грн. за договором кредиту №70-Ч (укладеному між КС «Альянс» і ОСОБА_7.). Аналогічно замінено сторону у виконавчому провадженні з КС «Альянс » на ОСОБА_11 про стягнення з ОСОБА_7 26296,26 грн.; з КС «Альянс » - на ОСОБА_12 про стягнення з ОСОБА_7 33133,22 грн.; з КС «Альянс » - на ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_7 72587,59 грн., а всього на суму 237227,44 грн., і договір кредитний, укладений з ОСОБА_7, таким чином, був закритий (№70-Ч від 28.03.2008 року).

Зазначеною ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09.12.2013 року аналогічно замінено сторону виконавчого провадження з КС «Альянс » - на ОСОБА_12 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Чорнобаївським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь КС «Альянс » боргу в межах суми 40619,16 грн. за договором кредиту №69-Ч (укладеному між КС «Альянс» і ОСОБА_6.); з КС «Альянс» на ОСОБА_15 про стягнення з ОСОБА_6 44227,74 грн., а всього на суму 84846,9 грн., залишок за договором перед КС «Альянс» складає 157909, 68 грн..

Між КС «Альянс» та членом спілки було укладено договір про відступлення права вимоги 20.12.2013 року з ОСОБА_16 на суму 21626,82 грн. і станом на 08.04.2014 року залишок по договору кредиту №69-Ч склав 135992,86 грн. , сума процентів за користування кредитом за період з 24.05.2011 року по 08.04.2014 року складає 242353,69 грн. (нові відсотки донараховані). Таку суму заборгованості позивач і просив погасити за рахунок відповідачів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - належну на праві приватної власності ОСОБА_7 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог КС «Альянс» до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 і виселенні з такої відповідачів та їх неповнолітніх дітей, і задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_7 до КС «Альянс» м. Черкаси про визнання недійсним договору іпотеки, суд виходив з того, що в лютому 2008 року відповідачі по справі з метою отримання кредитних коштів в порушення прав своїх неповнолітніх дітей зняли їх з реєстраційного обліку за місцем постійного проживання і оформили договір іпотеки на вищевказану квартиру без дозволу органу опіки та піклування Чорнобаївського району, суттєво порушивши права неповнолітніх та вимоги закону.

Проте з цим не можна погодитися в повному обсязі.

З матеріалів справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за укладеним між сторонам між КС «Альянс» та ОСОБА_7 договором іпотеки від 28 березня 2008 року, була придбана відповідачами ОСОБА_7 ОСОБА_6 за нотаріально оформленим договором купівлі - продажу від 30 травня 2005 року у ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 в рівних долях (тобто по ? частині кожним) ще до укладення ним кредитних договорів з КС «Альянс» і до укладення іпотечного договору ( ар. спр. 15).

За нотаріально оформленим договором дарування від 31 травня 2005 року ОСОБА_6 належну їй ? частину квартири АДРЕСА_1 подарувала ОСОБА_7, який, таким чином, з 31 травня 2005 року був зареєстрований єдиним власником вказаного нерухомого майна ( ар. спр. 16-17).

З довідки виконкому Чорнобаївської селищної Ради Чорнобаївського району Черкаської області від 26.02.2008 року , вбачається, що згідно погосподарської книги за ОСОБА_7 зареєстрована 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1. Він є головою двору, проживає в квартирі, малолітні і неповнолітні діти не зареєстровані, не проживають і не користуються даною квартирою. Дані з погосподарської книги №21, особовий рахунок НОМЕР_1 ( ар. спр. 14).

Хоча з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 з 20 січня 1998 року перебувають в зареєстрованому шлюбі і мають двох дітей: дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ар. спр. 20-25).

01 липня 2011 року за №2483 селищним головою від виконкому Чорнобаївської селищної Ради була видана довідка про те, що в АДРЕСА_1 згідно по господарських книг є такі дані:

Книга 19 погосподарський номер 1686 (2001 - 2005 р.р.) Голова - ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (прибув 20.09.2005 року);

Дружина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (прибула 20.09.2005 р.);

Дочка ОСОБА_8, - ІНФОРМАЦІЯ_1 (прибула 20.09.2005 р.);

Дочка ОСОБА_9, - ІНФОРМАЦІЯ_2 (прибула 03.02.2006 року).

Книга 21 погосподарський номер НОМЕР_1 (2006 - 2010 р.р.) Голова - ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Дружина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (вибула 20.02.2008 р. прибула 07.05.2009 р.);

Дочка ОСОБА_8, - ІНФОРМАЦІЯ_1 (вибула 20.02.2008 р. прибула 07.05.2009 р.);

Дочка ОСОБА_9, - ІНФОРМАЦІЯ_2 (вибула 20.02.2008 р. прибула 07.05.2009 р.);

Книга 18 погосподарський номер НОМЕР_2 (2011 - 2015 р.р.)

Голова - ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Дружина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4;

Дочка ОСОБА_8, - ІНФОРМАЦІЯ_1.;

Дочка ОСОБА_9, - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ар. спр. 80).

Дійсність таких даних підтвердила допитана свідком в засіданні судової колегії голова селищної ради ОСОБА_20.

Отже, наведене свідчить про те, що на час укладення кредитних договорів між КС «Альянс» і кожним з відповідачів, також на час укладення договору іпотеки між КС «Альянс» і ОСОБА_7 щодо квартири АДРЕСА_1 неповнолітні діти відповідачів в придбаній ОСОБА_21 квартирі не були зареєстровані і не користувались нею, не проживали тут.

Слід зауважити, що відповідачка ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечувала того факту, що з метою отримання кредитних коштів вони в лютому 2008 року зняли з реєстрації по квартирі АДРЕСА_1 своїх неповнолітніх дітей, після чого 28 березня 2008 року оформили з КС «Альянс» кредитні договори №69-Ч та №70-Ч і також договір іпотеки щодо вказаної квартири.

Оскільки ОСОБА_6, ОСОБА_7 надали дані про те, що їх неповнолітні діти вибули з квартири АДРЕСА_1 , зняті з реєстрації по даній квартирі, то і ніякого дозволу на передачу зазначеної квартири в іпотеку КС «Альянс» Чорнобаївською селищною радою, виконавчим комітетом як органом опіки та піклування не надавалось. Такого просто не вимагалось, як і від служби в справах дітей Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області (ар. спр. 112; 121).

Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх заміняють без дозволу органу опіки та піклування відповідно до ст.177 СК України ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ст.17 Закону України «Про охорону дитинства » є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням. У випадку, коли з поданих нотаріусу документів , зокрема із змісту правовстановлюючого документу, довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини вбачається, що право власності або право користування цим майном належить дитині, нотаріусом обов'язково вимагається згода органу опіки та піклування.

По справі встановлено, що на час укладення договору іпотеки неповнолітні діти відповідачів в квартирі АДРЕСА_1 не були зареєстровані, як зазначалось вище і це підтверджено наведеними вище довідками Чорнобаївської селищної ради.

Відповідно до п. 2.1.1. укладеного між сторонами Договору іпотеки від 28.03.2008 року, іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки знаходиться у його власності до моменту укладення цього договору нікому не відчужений , під забороною (арештом), а також заставою, в тому числі податковою, не перебуває, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб, як в межах України, так і за межами України немає (ар. спр. 9 - зворотній бік).

28 . 03 .2008 року ОСОБА_6 - дружина позивача за зустрічним позовом, надала свою письмову згоду на укладення договору іпотеки, справжність її підпису на заяві засвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_22 (ар. спр. 13).

Надана в справу копія акту від 24.06.2014 року про проживання без реєстрації ОСОБА_6 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в іпотечній квартирі АДРЕСА_1 з 26.02.2008 року по 07.05.2009 року не може бути розглянута належним доказом, оскільки даний акт суперечить вищевказаній довідці виконкому Чорнобаївської селищної ради№2483 від 01.07.2014 року. В акті зазначено, як обґрунтовано зауважив представник позивача, що депутат ОСОБА_23 підтверджує той факт, що в період з 26.02.2008 року по 07.05.2009 року в квартирі ОСОБА_7 фактично проживали без реєстрації неповнолітні діти відповідачів, але в довідці виконкому Чорнобаївської селищної ради№2483 від 01.07.2014 року вказано, що в цей період з квартири вибули дружина відповідача ОСОБА_7 та його неповнолітні діти. Депутат ОСОБА_23 не є сусідом ОСОБА_7 , і в судове засідання для підтвердження чи заперечення будь яких даних , вказаних в акті, - не з'явився (ар. спр. 81).

Не можна покластися й на беззаперечність показів сусідів відповідачів ОСОБА_24 та ОСОБА_25, які наводить суд, які підтвердили, що діти відповідачів фактично нікуди з іпотечної квартири не вибували, оскільки сама відповідачка стверджувала протилежне під час оформлення кредитних договорів і договору іпотеки.

Факт того, що на час укладення договору іпотеки в іпотечній квартирі не проживали неповнолітні діти встановлено і в ухвалі Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 травня 2012 року (яка вступила в законну силу) по справі за скаргою ОСОБА_6 ОСОБА_7 на дії державного виконавця (№2322/1291/12) (ар. спр.93).

Отже і нотаріусом при посвідченні договору іпотеки було встановлено, що на момент посвідчення договору в квартирі, яка є предметом іпотеки, малолітні діти не проживали, права власності на нерухоме майно не мали, у зв'язку з чим згоди органу опіки та піклування на укладення оспорюваного договору іпотеки не вимагалось.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За роз'ясненнями у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду про визнання правочинів недійсними» відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Отже, виходячи з наведеного і обставин справи, висновок суду про те, що договір іпотеки між КС «Альянс » і ОСОБА_7 на квартиру останнього був укладений 28.03.2008 року в порушення прав неповнолітніх дітей відповідача і вимог закону,- не узгоджується з матеріалами справи.

Згідно роз'яснень в п. 44 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Положення статті 12 Закону України від 02 червня 2005 року № 2623 - IV «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування якими мають безпритульні діти, діють з 1 січня 2006 року і на договори, укладені до цієї дати, не поширюються (стаття 58 Конституції України).

Враховуючи викладене, судова палата вважає, що висновок суду про визнання недійсним договору іпотеки від 28 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_7 та КС «Альянс» м. Черкаси щодо квартири АДРЕСА_1 не відповідає обставинам справи і тому підлягає до скасування з ухваленням нового, - про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_7 до КС «Альянс» м. Черкаси за його зустрічним позовом.

Таким чином, забезпеченням договору кредиту №69 - Ч від 28.03.2008 року, укладеним між КС «Альянс» і ОСОБА_6, являється договір іпотеки від 28.03.2008 року укладений між КС «Альянс» і ОСОБА_7, реєстраційний 1779.

Як вище зазначалось, за період з 24.05.2011 року (з дня ухвалення рішення Чорнобаївським районним судом) по 08.04.2014 року сума процентів за користування кредитом складає 242353,69 грн.. Таку суму заборгованості по процентам за договором № 69-Ч КС «Альянс» і просила стягнути з відповідачів шляхом звернення стягнення, на предмет іпотеки.

Слід зауважити, що відповідачі проти визначеної КС «Альянс» суми заборгованості за кредитним договором не заперечували.

Згідно з роз'ясненнями в п. 17 вищезгаданої Постанови №5 Пленума Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ№5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі за №6-1206 цс 15, висловленої в Постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року, згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525;526;599;611 ЦК України, змісту кредитного договору, слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Згідно ст. 360 7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, слід визнати обґрунтованими позовні вимоги КС «Альянс» щодо стягнення з відповідачів заборгованості по процентам за договором №69-Ч за період з 24.05.2011 року по 08.04.2014 року в розмірі 242353,69 грн., шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року (№898-IV) У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ст. 7 Закону №898-IV та п. 1.1 договору іпотеки від 28.03.2008 року за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ар. спр. 9).

Відповідно до ст. 33 Закону «Про іпотеку » у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 3.1.5 договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем та позичальником зобов'язань за цим договором або за кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та за їх рахунок задовольнити свою вимогу, визначену підпунктом 3.1.4. пункту 3.1. цього договору. Порядок такого способу задоволення визначається пунктом 6 цього договору.

А підпунктом 3.1.4. передбачено, у випадку невиконання іпотекодавцем та позичальником зобов'язань за цим договором або за кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи оплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки (ар. спр. 9 - зворотній бік).

Підпунктом 5.5.2 договору іпотеки передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за договором кредиту. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реалізації права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки, шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу. Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі - продажу предмету іпотеки повідомити іпотекодавця, позичальника та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір. Ціна продажу предмету іпотеки встановлюється за угодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна. Договір купівлі - продажу предмету іпотеки, укладений відповідно до цього договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки.

Даний підпункт договору оформлений у відповідності із положеннями ст. 38 Закону «Про іпотеку ».

Згідно ст.39 Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст. 40 Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Пред'являючи даний позов, позивач - КС «Альянс» просив стягнути на свою користь з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 69-Ч від 28.03.2008 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з правом продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку », яка також передбачена і укладеним іпотечним договором ( п.5.5.2 договору іпотеки ), про що йшлося вище , а також просив виселити із вказаної квартири всіх її мешканців, а саме відповідачів з дітьми.

Виходячи з наведених положень закону, діючого іпотечного договору від 28.03.2008 року, виходячи з обставин справи, судова колегія вважає правомірною і такою, що підлягає до задоволення вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь - якій особі покупцеві, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом).

Необхідно зазначити, що, як вбачається з договору іпотеки, загальна вартість предмету іпотеки згідно висновку експерта про вартість майна, виданого 27.03.2008 року оцінювачем ОСОБА_26 станом на 26.03.2008 року, становить 171700,00 грн., і сторони домовилися, що вартість предмету іпотеки становить 171700,00 грн. ( п.1.2 договору на ар. спр. 9).

Отже вартість предмета іпотеки свідчить про можливість практичного погашення заборгованості відповідачів перед позивачем в разі реалізації предмета іпотеки.

Слід тільки вказати на необґрунтованість позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ОСОБА_7 являється фактично майновим поручителем , який відповідає перед іпотекодержателем за виконання зобов'язань боржником винятково в межах вартості предмета іпотеки. В зв'язку з цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК України не передбачена, на що звертається увага в п. 23 згаданої вище Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року.

Вирішуючи позовні вимоги щодо виселення відповідачів з неповнолітніми дітьми із належної ОСОБА_7 на праві власності квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки , судова колегія вважає, що такі вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. ІV ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч. ІІІ ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною четвертою ст. 109 ЖК України передбачено, що виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132 2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

По справі встановлено, що квартира, яка являється предметом іпотеки, і в якій мешкають відповідачі з двома неповнолітніми дітьми, придбана відповідачами у 2005 році, тобто набагато раніше ніж укладений був кредитний договір № 69-Ч від 28.03.2008 року, в зобов'язання виконання якого був укладений іпотечний договір на вказану квартиру.

Сума заборгованості відповідачів перед позивачем не є дуже великою і в зв'язку з укладенням позивачем ряду договорів про відступлення права вимоги, може бути погашеною відповідачами.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз вказаних правових норм надає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої ст. 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України, розглядаючи 02 вересня 2015 року справу №6-1049 цс 15, і такий висновок згідно 360-7 ЦПК України являється обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права.

По справі встановлено, що вимагаючи виселення відповідачів з дітьми із квартири АДРЕСА_1, як предмета іпотеки, на яке накладається стягнення, позивач не вказав жиле приміщення, куди можна здійснити виселення мешканців квартири, тобто просив фактично виселити відповідачів з двома неповнолітніми дітьми без надання іншого жилого приміщення.

Проте, за наведених обставин відповідачі з дітьми, враховуючи і викладений вище правовий висновок Верховного Суду України, виселені без надання іншого жилого приміщення бути не можуть.

Аналізуючи все зазначене у сукупності, судова палата вважає, що рішення суду як таке, що не відповідає обставинам справи, вимогам закону та положенням судової практики, - підлягає до скасування з ухваленням нового рішення - про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України і обсягом задоволених позовних вимог з ОСОБА_6 на користь КС «Альянс» необхідно стягнути судовий збір в сумі 2423, грн. 54 коп..

Керуючись ст.ст. 303; 304; 307; 309; 316;317;218 ЦПК України, судова палата, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Альянс» задоволити частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2014 року по даній справі скасувати .

Позовні вимоги Кредитної спілки «Альянс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення задоволити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_7, відповідно договору іпотеки б/н від 28 березня 2008 року, укладеному між Кредитною спілкою «Альянс» та ОСОБА_7, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», статті 38 Закону «Про іпотеку» та пункту 5.5.2 договору іпотеки з правом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь - якій особі покупцеві з початковою ціною предмету іпотеки, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна , на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом), - на користь Кредитної спілки «Альянс» (ЄДРПОУ - 25770354, р/р 26506041594700 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Черкаси, вул. Лазарєва, 6/1) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 69 - Ч від 28 березня 2008 року на загальну суму 242353 грн. 69 коп..

В задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Альянс» м. Черкаси до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення із квартири АДРЕСА_1 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до Кредитної спілки «Альянс» м. Черкаси про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Кредитної спілки «Альянс» м. Черкаси у відшкодування витрат по судовому збору 2423 грн. 54 коп..

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :