Ухвала суду № 54363970, 16.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/4297/14-ц Номер провадження 22-ц/786/3724/15Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Акопян В.І., Чічіля В.А.

при секретарі Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, тимчасово виконуючої обов'язки голови Засульської сільської ради Лубенського району Киби Ольги Миколаївни, СКП "Сяйво" про визнання незаконними та скасування рішень, скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, покладення на службову особу матеріальної відповідальності за незаконне звільнення, стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, після доповнення і уточнення позовних вимог просив ухвалити рішення, яким

визнати незаконним і скасувати рішення позачерговій 53-ьої сесії шостого скликання Засульської сільської ради від 13.11.2014 року "Про звільнення директора СКП "Сяйво" ОСОБА_2 з займаної посади";

визнати незаконним і скасувати рішення №125 від 14.11.2014 року виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району "Про звільнення директора СКП "Сяйво" ОСОБА_2 з займаної посади";

визнати незаконним і скасувати розпорядження тимчасово виконуючої обов'язки голови Засульської сільської ради Лубенського району Киби О.М. №132-к від 14.11.2014 року "Про звільнення директора СКП "Сяйво" ОСОБА_2 з займаної посади ";

покласти на службову особу - тимчасово виконуючу обов'язки голови Засульської сільської ради Лубенського району Кибу О.М., матеріальну відповідальність за незаконне звільнення ОСОБА_2;

поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді директора СКП "Сяйво" з 14.11.2014 року;

стягнути з СКП "Сяйво" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу та 20 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди за незаконне звільнення та час вимушеного прогулу з вини відповідачів.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача проведено з порушенням діючого законодавства, за відсутності підстав та у порушення вимог трудового законодавства і приписів ст 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування ".

Рішенням Лубенського міськрайонного суду м.Кременчука від 28 жовтня 2015 року позов задоволено частково: скасовано розпорядження тимчасово виконуючої обов'язки голови Засульської сільської ради Лубенського району Киби О.М. №132-к від 14.11.2014 року у частині звільнення з займаної посади директора СКП "Сяйво" ОСОБА_2 згідно п.1-1 ст.41 КЗпП України. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд дав неправильну оцінку фактичним обставинам та неправильно витлумачив норми трудового законодавства, провів оцінку доказів всупереч вимогам ст.212 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням тимчасово виконуючої повноваження сільського голови Засульської сільської ради Лубенського району Киби О.М. № 2 від 04.01.2013 року ОСОБА_2 призначено директором СКП "Сяйво" (т.1 а.с.6). Дане розпорядження затверджено рішенням чергової 38 сесії шостого скликання Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 08.01.2013 року (т.1 а.с.7).

При прийнятті на роботу контракт із ОСОБА_2 не укладався.

06.11.2014 року ОСОБА_2 видано наказ про його вибуття у відпустку з 07.11.2014 року по 06.01.2015 року включно. Виконання обов'язків директора покладено на головного бухгалтера ОСОБА_3, яка у той час перебувала на лікарняному (т.1 а.с.65 і зворот).

Згідно актів, підписаних т.в.п. голови Засульської сільської ради, економістом і головним бухгалтером СКП «Сяйво», 07,10,11,12 і 13 листопада 2014 року ОСОБА_2 був відсутній на роботі. Відсутність на роботі у вказані дні відмічена у табелі обліку робочого часу. Заробітна плата або ж відпускні кошти за ці дні ОСОБА_2 не нараховувалися і не видавалися (т.1 а.с.67-71, 72).

13.11.2014 року Засульською сільською радою прийнято рішення звільнити з займаної посади директора СКП "Сяйво" ОСОБА_2 згідно п.4 ст. 40, п.1-1 ст. 41 КЗпП України (т.1 а.с.19).

14.11.2014 року виконавчим комітетом Засульської сільської ради прийнято рішення №125 про звільнення із займаної посади директора СКП "Сяйво" ОСОБА_2 згідно п.4 ст. 40, п.1-1 ст.41 КЗпП України (т.1 а.с.20).

Розпорядженням т.в.п. сільського голови Киби О.М. № 132-к від 14.11.2014 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади директора СКП "Сяйво" на підставі п.4 ст.40, п.1-1 ст. 41 КЗпП України (т.1 а.с.53).

У той же день т.в.о. директора СКП "Сяйво" видано наказ № 19 про проведення з ОСОБА_2 повного розрахунку за дні невикористаної відпустки, складання акту приймання - передачі комунального майна та документації (т.1 а.с.22).

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дав їм правильну юридичну оцінку і зробив обґрунтований висновок про доведеність факту прогулу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.10) ч.4 ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень сільського, селищного, міського голови віднесено вирішення питання про призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Відповідно до ст.25, ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні та міські ради не уповноважені затверджувати розпорядження сільського, селищного, міського голови про призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства, що належить до комунальної власності.

За змістом положень ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема ст.26, ст.46, регламент ради - це локальний нормативний акт, який визначає процедурні питання роботи ради такі як порядок скликання сесії ради; порядок підготовки та розгляду радою питань; порядок прийняття радою рішень з процедурних питань (перш за все про затвердження порядку денного сесії); порядок роботи сесії; перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій порядок створення та діяльності депутатських груп та фракцій, тощо.

Регламент місцевої ради не може змінювати, перерозподіляти, звужувати чи розширювати власні повноваження, а також повноваження голови ради, секретаря ради та інших посадових осіб місцевого самоврядування.

Таким чином, твердження апеляційної скарги з посиланням на п.34 регламенту Засульської сільської ради (т.1 а.с.17 зворот) про порушення порядку звільнення ОСОБА_2 не ґрунтується на законі. Окрім того, слід враховувати те, що попередньо Засульська сільська рада та її виконавчий орган надали свою згоду на звільнення ОСОБА_2 і ухвалили рекомендаційні рішення для голови сільської ради, який видав розпорядження про звільнення у межах своєї компетенції.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення як догана чи звільнення. За змістом ч.3 ст.149 КЗпП України виключно до компетенції роботодавця відноситься питання оцінки ступеня тяжкості вчиненого проступку і обрання відповідного виду дисциплінарного стягнення. Перед застосуванням дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ч.1 ст.149 КЗпП України).

Стверджуючи про порушення відповідачами зазначених приписів закону, ОСОБА_2 одночасно підтверджує (у позові), що він був належним чином повідомлений і запрошений як депутат на сесію сільської ради, яка відбулася 13 листопада 2014 року. Та обставина, що він не запрошувався на сесію у якості директора комунального підприємства, не має правового значення, оскільки ОСОБА_2 у разі належного виконання ним своїх депутатських обов'язків мав би можливість надати як усні, так і письмові пояснення чи заперечення стосовно вчинення чи не вчинення прогулу.

Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, досліджуючи надані сторонами докази, виконав вимоги ст.212 ЦПК України та відкинув як непереконливі і неналежні письмові докази позивача (т.2 а.с.1,28,30,31,69-72).

На виконання вимог ст.214, ст.215 ЦПК України суд першої інстанції навів обґрунтовані доводи стосовно доведеності факту прогулу, вчиненого ОСОБА_2, з якими погоджується колегія суддів.

Апеляційна скарга не містить посилань на нові засоби доказування, які б спростовували правильні по суті висновки суду першої інстанції, отже колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування цього рішення.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді В.І.Акопян

В.А. Чічіль

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов