Рішення № 5436391, 22.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2009 р. Справа № 40/78-09

вх. № 1963/4-40

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 191 від 26.01.2009 року відповідача - не з*явився 3-ї особи не з*явився

розглянувши справу за позовом ОСОБА_2, с. Перша Гнилиця

до Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС", с. Перша Гнилиця 3-я особа Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАМ*ЯНКА", с. Кам*яні Потоки

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАМ*ЯНКА" про визнання недійсним протокол № 1 від 07 листопада 2007 року єдиного засновника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" ОСОБА_2 в частині визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАМ*ЯНКА" єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства "Марс"; про визнання недійсними зміни до установчих документів юридичної особи Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" код ЄДРПОУ 30742917, місцезнаходження: Харківська область, Великобурлуцький район, с. Гнилиця Перша, вул. Молодіжна, 2, що була проведена 14 листопада 2007 року за № 145310500030001192, якими визначено як єдиного власника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАМ*ЯНКА" замість ОСОБА_2 та про визнання єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" код ЄДРПОУ 30742917, місцезнаходження: Харківська область, Великобурлуцький район, с. Гнилиця Перша, вул. Молодіжна, 2 - ОСОБА_2, також просить судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставою для проведення змін, які оскаржуються, стала нотаріальна засвідчена заява позивача від 07 листопада 2007 року про свій вихід із складу засновників підприємства відповідача адресована на його імя, та протокол №1 від 07 листопада 2007 року єдиного засновника відповідача разом із третьою особою, який, в свою чергу, на думку позивача, незаконно визначає третю особу єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС".

Позивач відзначає, що перехід права власності на частку у статутному фонді Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" від нього до третьої особи не відбувся, а тому зміни до установчих документів юридичної особи Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС", що були проведені 14 листопада 2007 року за №145310500030001192, якими визначено як єдиного власника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" замість позивача - третю особу, також на думку позивача незаконні.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, у надісланій телеграмі просить перенести розгляд справи у зв*язку з хворобою представника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС"

Представник третьої особи на стороні відповідача у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача проти перенесення розгляду справи заперечує.

Суд розглянувши матеріали справи та клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, вважає клопотання необгрунтованим і відмовляє у його задоволенні.

Враховуючи те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов"язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено, що 07 листопада 2007 року позивач звернувся на імя відповідача із нотаріально засвідченою заявою про свій вихід із складу засновників Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС", у звязку із своїм наміром відчуження своєї частки у статутному фонді на користь третьої особи.

Протоколом №1 від 07 листопада 2007 року єдиного засновника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" визначено як єдиного власника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" замість позивача - третю особу.

Того ж дня, а саме 07 листопада 2007 року між позивачем та третьою особою, був укладений договір купівлі продажу частки у статутному фонді Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС".

За умовами пункту 1.4 зазначеного договору право власності на відчужувану частку в статутному фонді Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" переходить до третьої особи з моменту державної реєстрації Статуту Підприємства у новій редакції.

Але на момент реєстрації нової редакції статуту відповідача, вже були внесені зміни, якими визначено як єдиного власника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" - третю особу замість позивача, і така редакція статуту була зареєстрована 14 листопада 2007 року за №145310500030001192.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що державна реєстрація нового власника частки у статутному фонді відповідача, може бути здійснена, за умови переходу та набуття такого права власності новим власником від попереднього, на підставах передбачених чинним законодавством. Домовленість сторін про реєстрацію нового власника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС", до моменту виникнення права власності є за своєю природою нікчемною бо суперечить не тільки нормам, а й принципам та засадам цивільного законодавства.

При цьому суд не погоджується із запереченнями третьої особи стосовно невизначеності законодавства з питань переходу права власності на майнові права, як обєкт цивільних правовідносин, з підстав відсутності у них будь-яких родових ознак. Так, згідно із статтею 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Засновники та учасники господарських організацій володіють так званими корпоративними правами. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (частина перша статті 167 Господарського кодексу України.).

Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Будь-яких доказів, в підтвердження переходу права власності на частку у статутному фонді відповідача від позивача до третьої особи, сторонами надано до матеріалів справи не було. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо заяви позивача, якою він повідомив відповідача про свій вихід із складу засновників у звязку із своїм наміром здійснити відчуження своєї частки у статутному фонді відповідача на користь третьої особи, то суд відзначає, що зазначена заява також не містить положень про передачу майнових прав .

Відповідно до Листа Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24 травня 2007 року за № 3742\0\02-07, яким надано розяснення з приводу документу про передачу права засновника (учасника) іншій особі, зазначено, що відповідно до частини третьої статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон), у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників), додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передачу права засновника (учасника), або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи. Державний Комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, своїм листом від 24 травня 2007 року за № 3742\0\02-07 визначає, що документом про передачу права засновника (учасника) іншій особі, з одночасною передачею відповідного майна, який має подаватися державному реєстратору, враховуючи норми глав 24, 54, 55 Цивільного кодексу України, може бути договір купівлі-продажу, міни, дарування або заява засновника про передачу права засновника іншій особі. Зміст такої заяви має містити положення про передачу майнових, немайнових прав, обов'язків іншій особі, відсутність будь-яких претензій тощо.

Відсутність у згаданій заяві положень про передачу майнових, немайнових прав, обов'язків іншій особі унеможливлює внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) відповідача.

За змістом статті 386 Цивільного кодексу України власник має право вимагати, а держава законодавчо забезпечує захист права власності.

Згідно статтей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України позивач має право у встановленому порядку, звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, у спосіб захисту цивільних прав та інтересів, визначений статтею 16 ЦК України.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладається на відповідача.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову". Зокрема в пункті 4 Постанови зазначається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, "суд (суддя) має з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність".

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22 грудня 2006 року передбачено, що "Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків".

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2008 року № 01-8/633, у вирішенні питань, пов'язаних із забезпеченням позову господарським судам України необхідно враховувати викладене в Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 13 березня 2009 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 1, 4, 12, 43, 47-49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання відпровідача про перенесення розгляду справивідмовити.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним протокол №1 від 07 листопада 2007 року єдиного засновника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" (код ЄДРПОУ 30742917, місцезнаходження: Харківська область, Великобурлуцький район, с. Гнилиця Перша, вул. Молодіжна, 2), в частині визначення товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАМЯНКА" (код ЄДРПОУ 32860479, місцезнаходження: 39763, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Камяні Потоки, вул. Щорса, 379) єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства «МАРС».

Визнати недійсними зміни до установчих документів юридичної особи Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" (код ЄДРПОУ 30742917, місцезнаходження: Харківська область, Великобурлуцький район, с. Гнилиця Перша, вул. Молодіжна, 2), що були проведені 14 листопада 2007 року за №145310500030001192, якими визначено як єдиного власника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАМЯНКА" замість ОСОБА_2.

Визнати єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" (код ЄДРПОУ 30742917, місцезнаходження: Харківська область, Великобурлуцький район, с. Гнилиця Перша, вул. Молодіжна, 2) ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_1).

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ”МАРС” (62609, вул. Молодіжна, 2, с. Гнилиця Перша, Великобурлуцького району, Харківської області п/р 260023001303 в Харківській філії ВАТ "ВІЕЙБІ БАНК", МФО 350620, код ЄДРПОУ 30742917) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_1) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 13 березня 2009 року по справі №40/78-09.

Повний текст рішення підписаний 27.04.2009 року.

Суддя